...Але ось на які роздуми мене наштовхнув цей твір. Насправді - явище українського фольклору - унікальне. Оскільки - не було в українській культурі тих наукових езотеричних практик, що існували і інших європейських літературах. Скажімо - навіть якщо візьмемо німецькі народні казки в обробках видатних романтиків (хоча би тих братів Грімм) - то зовсім інше. Мені чомусь проглядається у тих європейських візіях більш артурівські саги, якісь християнські натяки, словом = то все більш літературна традиція, аніж фольклорна. І очевидно тому, що так звані "потойбічні" знання ішли не з "низів", а з верхів (як від церковних, так і заборонених церквою книг). Тому як такий - фольклор рафінований. Тим і була цікава Україна для німецьких романтиків - що наше явище фольклору було абсолютно своєрідним, а головне - багатющим та давнім. І те, що робив Гоголь - то лише невелика частка того, що можна буцло би почерпнути.
Отже - до чого ж це я веду?.. Друге. Звернімо увагу: які сили задіяні у творах Гоголя? Саме в етнографічних творах: відьми, чорти, русалки іт.д., і, звичайно, люди. Отже - два світи зустрічаються на оджній площині. Проте у кожну з цих світів - свої правила, свої закони і правила гри.
Шановні прозаїки, а тепер запитання до вашої "четвірки:" а як на вашу думку: чи прийняв Гоголь котрусь зі сторін, чи він лишився просто нейтральним спостерігачем та оповідачем?....
Тетяна Мельник
© , 23-11-2006
Взагалі, у нас є дві традиції щодо автентичної української міфології - власне Гоголівська і Лесі Українки. Схиляюся до думки, що на останню більший вплив мали польські поети-романтики. Якщо Гоголь більше стояв на боці людей (хоч і нечисть теж була олюднена і мала звичайні людські вади - наприклад, потяг до азартних ігор і алкоголю), то у Леся Українка займає іншу позицію - герої-нелюди (холєра, не знаю як правильно їх усіх назвати разом) значно приємніші від людських персонажів.
Кам.Ю
© , 23-11-2006
...А тепер про головне. Буде полеміка. Дуже зацікавили ваші, Юрію, висновки. Оскільки моя думка щодо Лесі та Гоголя діаметрально протилежна Вашій. І ось чому. Давайте розгялнемо 2 найвідоміших твори одного та іншого авторів: "Лісову пісню" та "Вій".
Леся урівноважує два світи. Скажімо, основна ідея її драми - це зруйнування домовленості між двома світами. Як казав дядько Лев: що не варто бятися тих лісових "потойбічностей", оскільки є певні домовленості між ними з людьми - що не заподіявши одне одному лиха, ніхто не буде покривдженим. Люди порушують закон першими. І закінчується те порушення трагічно як для одних, так і для інших.
А тепер звернемось до Гоголя. Мабуть всі пам*ятають закінчення "Вія": Хома Брут гине. А тепер скажіть, невже ні в кого не виникало запитання- чому автор дозволяє убити свого героя? Адже він би міг зробити інакше... Брут таки міг би ще ""пожити" тих кілька хвилин, доки відчинять церкву. Але ні. Отже - у будь-якому випадку єство людини слабкіше за те, що приходить із потоібічних світів. І так закінчується не один твір Гоголя. Автор не виводить читача з тієї церкви, ні. Він лишає його "там" разом зі своїм персонажем.
До речі, щось подібне робив і Булгаков.
Гадаю, Леся ставилась до тих світів обережніше... Мабуть більш літературніше, але таки обережніше... До речі, ви , Юрію, забираєте свого читача із того саду, де залишився старий... А могли би зробити інакше - когось і залишити. І ви зробили дуже мудро, оскільки не залишились "там " і самі...
Тетяна Мельник
© , 23-11-2006
...Тетяно, те що мої студенти ніби то втекли від діда оповідача - нічого не значить. Адже двоє інших дідів теж думали, що втекли від своїх попередників. Фінал відкритий, цикл дідів непорушний., :).
Наразі слухаю пісню гурту "Вій" - "Відьма" та Вертепу "Очі відьми" і набираюся наснаги.
Кам.Ю
© , 24-11-2006
. 
