Я фільми люблю про похмурого Сталіна,
як ходить задумливо він по Кремлю
і вішає всіх від Іркутська до Таліна.
Та все-таки порно я більше люблю.

В кайф вестерни, де індіанці з ковбоями
печуть одне одного, що навісні,
пишаючись вельми своїми устоями.
Та порно ще більш до вподоби мені.

Про космос люблю, марсіан, астероїди,
де Землю рятує бурильник простий,
найкращий з команди, де тільки негроїди.
Та це в порівнянні із порно – відстій.

Про рицарів – тема ця добре розкручена:
загинути ладні за даму свою!
Кольчуги, мечі, та лошак набундючений...
Ні, порно я все-таки більше люблю.

І жахи – цей жанр навіки улюблений.
Люблю, щоб кровиця рікою текла,
щоб був там скелет, і щоб палець відрубаний.
Та порно крутіше. Такі от діла.

Оригінал: http://www.verhovtsev.com/stixi/Kinorevu.html.

Добавлено (06-07-07, 13:37)
-----------------------------------------
Гриша Ваґíнер (з д-ра Верховцева)
Переклад - Михайло Карповий

Гриша Ваґíнер був кволим хлопчинкою,
в школу ходив з букварем під пахвинкою.
Зір – мінус п’ять. Не дружив з розбишаками.
Міг розумітися тільки з собаками.

Потім на шахах став гордістю секції.
Пива не пив. Не прогулював лекції.
Запах часничний. Рейтузи під штанями.
Часто шпаківні робив вечорами він.

Схеми паяв неймовірно заплутані.
Мився нечасто. Мав вигляд зачуханий.
Слухав Шопена, Ремарка читаючи.
Жив, принципово жінок уникаючи.

Профіль закутував шаликом вицвілим.
Дискутував із сусідом підвипилим.
Мав би він долю прекрасную, дивную...
Вмер під катком, що дороги вирівнює.

Оригінал тут: http://www.verhovtsev.com/stixi/Grishavaginer.html

Добавлено (30-07-07, 18:53)
---------------------------------------------
Кока Черкаський
(со-) Лобкова Балка

Чи сорока, чи ворона, а чи галка
На хвості мені новину принесла :
Під Хоролом є село Лобкова Балка,
Більш ніде нема подібного села.

Те село цікаву має славу ,
Що у назві відображена отій,
Як колись ходили шведи на Полтаву,
То у Балці тій стояли на постій.

Тут вони гуляли, їли, спали,
Хто молився, а хто – навпаки...
Тут їм на вечерю подавали
Офігенно вкусні колобки.

Колобок – це страва легендарна,
Хто ж із нас цю казочку не зна ?
Але шведи – нація бездарна,
Колобки для шведів – дивина !

Їм несуть офіціянти колобчину,
Тіпа - жріть уже, панове , колобка.
Але ті лише ковтають мовчки слину,
Наче страва ця бозна яка гидка.

А насправді то була смачню-ю-юча страва :
Колобок з картоплі та з муки,
Та поливаний підливкою з сметани,
Зверху ж – кріп, петрушка та шкварки.

Врешті вгору руку один швед здіймає,
Тіпа – в нас питаннячко є, ок ?
Розкажіть нам , бо не чули і не знаєм,
Шо це за названьє „co-lobok” ?

Ми тут всею шведською сім”єю
Вибрали найвірогіднішу з думок,
Що ви кормите нас оцією-от фігнею,
Що виходить, як лобком потерти об лобок.

Ну, їм тут же люди пояснили,
Що це зовсім інше, а не це....
Тоді шведи хутко колобків доїли,
Ну і взялись попивать пивце.

П”ють вони, та мучить їх цікавість,
Як село оце на карту нанести,
Щоби повністю вказати вірну назву,
А не так, щоб лиш „Таверна „У сестри”....

От вони, хоробрості набравшись,
У селян питають :
- Вас іст дас ?
Як оце село ви називайте,
Де так вкусно ви кормити нас ?

А селянам хіба відповісти жалко ?
Слово - це ж навіть не горобець !
І відповідають шведам :
- Це є Балка !
Верст з чотири від Хорола навпростець !

Шведи ж ті були не ликом шиті,
Всі колись навчались у Москві !
Пивом п”яні, ко-лобками ситі, -
Щось в них там замкнуло в голові.

Й , плутаючи Настю і Наталку,
П”яні шведи розпустили язики, -
- Ми в e-Балці ! Хай живе e-Балка,
Де такі смачнющі ко-лобки !..

Закотилось сонечко до ранку,
В полинах зацвіркотіли цвіркуни,
Танцювати вийшли юні балківчанки,
Дуже шведам вподобảлися вони !

І до ранку Насті і Наталки
Роз”ясняли шведам залюбки,
Як e-Балку відрізнить від не-e-Балки,
Й що таке лобки, що co-lobki.

Ніч червнева хутко пролітала ,
Тільки Настя з шведом перейшла на „ти”, -
А уже й труба „в похід” заграла,
До Полтави ще іти й іти...

Марширують шведи гонорово,
Чи побачимось іще колись ?
Чи вернуться Андерсони знову
До своїх Наталок і Марись ?

Марширують шведи гонорово,
Кожен другий – казанова і хвалько,
Для когось із них ця Балка co-Лобкова,
А для когось - без цих літер „ко”...

І стоїть за штири версти від Хорола
Й до сьогодні мальовниче це село....
Й чи була ця колобкова баркарола,
Чи її ніколи не було ?

Я не знаю, і ніхто тепер не знає,
Всі сліди зітерлись дотепер.
... А чи , може, їх в собі ховає
Заклад общєпіта „У сестер” ?

27.07.2007

( Вводний курс : ко-операція ( co-operation), e-mail, e-commerce etc)

Примітка. Ця імпровізація була вигадана і написана за 2 години ( 120 хвилин) для участі у форумі митців у селі Лобкова Балка Хорольського району Полтавської області, котрий, на жаль, сьогодні так і не відбувся....

Добавлено (31-07-07, 10:12)
---------------------------------------------
Михайло Карповий

Паладин

Кохана! Я не впав серед трави,
коли мене в боях за гріб Господній
пекельний голос кликав до безодні,
бо у думках моїх бриніли Ви;

бо всіх святих невпинно я молив,
щоб, перенісши тягарі походні,
я міг дійти до світлого сьогодні.
І ось Ваш образ – найдивніше з див

перед собою бачу не у сні,
а наяву. Я на баскім коні
приїхав, щоб просити серце й руку.

Якщо ж, погордувавши, ви мені
посмієте на це сказати „ні” –
на вінегрет Вас порубаю, суку...

Добавлено (09-08-07, 18:46)
---------------------------------------------
Михайло Карповий

Розмова з Гітлером

Всім косарям присвячую цю річ.

Мабуть, не з того боку віяв вітер,
а, може, просто був я під шафе,
і через те мені приснився Гітлер
у кітелі та сірих ґаліфе.

Він запросто зайшов до мене в хату,
подав долоню теплу та м’яку,
як фокусник, дістав із дипломата
плящину золотого коньяку.

Люб’язна доброзичливість вампіра
бриніла в його вицвілих очах.
Ми випили. Ми закусили сиром,
і у сусіда пес заскавучав.

„У пеклі жити зовсім непогано, –
промовив він,– скажу вам без прикрас.
У нарди грають Ленін з Чінґіз-ханом,
а троє з Ялти* курять ґанджубас.

Там ублажають гурії Саддама,
а ті, що мають інший інтерес,
наприклад, з Македонським Олександром
практикувати можуть гомосекс.

Але бракує шоу з жанру „Жахи”,
а так - якась локальна дріботня...
Ну, там, Ізраїль по Бейруту жахне...
Ну, там, Ірак... Ну, Сербія... Чечня...

Вважаючи, що вже пора настала
чергову замутити світову,
ми всі одноголосно вас обрали
здійснити наші плани наяву.

Прокиньтеся! На вас чекає слава!
Почніть простим солдатом рядовим,–
а потім підуть міліонні лави
за вами через воду, через дим!

Як є бажання розім’яти м’язи –
ось вам візитка.” – І сказавши ці
слова, він вийшов. Ну, а я одразу
прокинувся. Візитка – у руці.

Я встав. Пішов до кухні. Випив чаю,
вивчаючи пекельний папірець.
Я відчував, як в серці закипає
гнів міліонів праведних сердець.

Для фюрерів, генсеків, іже з ними
потрібний пломінь світових пожеж.
Не буде ж вам, падлюки, Хіросими,
і Нагасакі вам не буде теж!

Ви хочете пожежі? Що ж, шакали!
Я теж стихію вогненну люблю,
і папірець, що ви мені прислали
у попільничці нахуй спопелю!

Я виконаю місію врочисту,
що випала негадано мені:
спаливши воєнкомівську повістку,
врятую світ від полум’я війни!

*) Троє з Ялти - маються на увазі основні учасники Ялтинської конференції (лютий 1945 р.): Черчіль, Сталін та Рузвельт. Всі троє, як відомо, були завзятими курцями.

Добавлено (30-09-07, 23:44)
---------------------------------------------
Михайло Карповий, як завжди, у добрій формі...

Близнюк (з д-ра Верховцева)

От би був у мене брат-близнюк,
щоб штани такі ж носив і светра...
Ми тоді пекли би, що каюк,
і ніхто про нас би не допетрав.

Здав би він, приміром, на права,
я би оплатив би половину:
документ – один, а їздять – два!
Як дізнатись, хто веде машину?

Брат, скажімо, подругу зустрів.
Ублажає та його всіляко...
Він якби, приміром, захворів,
я б її тоді за нього трахав.

Він отримав лікаря диплом,
ставши гінекологом ударним.
Паціенток мацаєм разом:
я – по парним, братчик – по непарним.
..........................

Тільки ці фантазії мені
в голову дарма, напевно, лізуть:
я би все одно навряд чи зміг
бачити постійно цю мармизу.

Добавлено (Сегодня, 13:11)
---------------------------------------------
Тарас В'єнц

Чебурек

дівчина гурія
сповз по фігурі я
впав на хідник

що за пропорції
хоч би півпорції
та й на язик

випуклі пружності
іспит для мужності
сперло мій дух

вигинів грація
зваб демонстрація
з глузду зійду

скінчилась вулиця
враз озирнулася
цур тобі й пек

як же можливо це
мати таке лице

як чебурек

12.10.2007

Добавлено (04-11-07, 12:57)
---------------------------------------------
Михайло Карповий

Двійник

Черный человек

Спать не дает мне всю ночь.

С. Єсенін

Я сидів за столом

і годинник за північ зашкалював.
Наче самку самець,

я натхнення чекав. Та ніяк
це натхнення не йшло.

Я десяту цигарку допалював,
догризав олівець

і доцмулював теплий коньяк.

І коли зрозумів,

що сьогодні мені не обломиться,
що пегас бачить сни,

а у музи болить голова,
я сказав собі: „Ні!

Як поет я таки не половиця!
Напишу і без них!” –

і почав карбувати слова.

І рядок за рядком

куртуазно про вічне з античністю
напоемивши, як

подобає поважним майстрам,
усміхнувся, цілком

задоволений власною спритністю,
і відправив на ГАК,

не своїм підписавши ім’ям.

Потім вирішив я,

поетичною працею втомлений,
до Морфею піти,

та з-за столу піднявся – й закляк:
коло мене стояв

невідомий добродій у чорному.
Він сказав мені: „Ти

є останній на світі мудак!”

Був лише на столі

олівець як знаряддя для захисту,
і здалося мені,

наче знаю я пана в пальто:
мав він очі мої,

ніс і губи – мої, навіть зачіску...
Мій практично двійник!

Я спитав тоді стиха: „Ви хто?”

„Я є той,– відповів,–

чию честь обісрав ти, негіднику,
свій бездарний моїм

підписавши ім’ям креатив.
Графомане! Тобі

я отруту приніс, щоб не виникли
віршенята нові

у такого писаки, як ти!”

Він пігулку дістав,

у коньячному напою залишках
розчинив, простягнув,

і сказав мені: „Пий, мудозвон!” –
Брешеш, гад! Після ста

я помру у домашньому затишку,
а не зараз! – Я тнув

межі очі йому – кулаком!

...Ах, ти, ніченько-ніч,

що ж накоїла, нічко ти, ніченько?
Я придбаю квиток,

я поїду до міста Бобруйськ,
де чекати мені

відпочинку-від-себе довічного.
Я стою у пальто

і люстерко розбите удрузк...