У ніч із 9 на 10 вересня на Михайлівській площі в центрі Києва пройшли поетичні читання в рамках літературного фестивалю "Київська барикада". На сцені біля пам'ятника княгині Ользі, апостолу Андрію Первозванному й братам Кирилу й Методію виступали відомі українські поети й барди.

Свою поезію читали Юрій Покальчук, лауреат Державної премії ім. Т.Шевченка Тарас Федюк, Олександр Ірванець, Сергій Пантюк, Назар Федорак, Галина Крук, Олександр Ушкалов, Світлана Поваляєва, Іван Андрусяк, Василь Кожелянко, Роман Скиба, Дмитро Лазуткін, Олесь Корж, Олег Романенко та інші автори. Їх підтримували барди Едуард Драч, Богдан Ільницький та ін. Ведучим вечора був голова клубу "Остання барикада" Олесь Доній.

Відповідно до оголошеного О.Донієм формату, у творах не повинно було бути матірщини й політики. На акцію зібралися близько 200 осіб.

Джерело: http://www.osvita.org.ua/

=====================

Що буває, коли під стінами храму читають сучасні вірші (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Ніч поезії на Михайлівській площі таки відбулася. Попри всі прогнози синоптиків, що цього дня литиме величезний дощ, попри всі запевнення скептиків, що у таку погоду та на такий захід (слухати вірші) ніхто не прийде, попри незадоволення віруючих, що під стінами святого храму читають сучасні ну майже сатанинські вірші та слухають не божественну музику.

Фестиваль відбувся наперекір усім. І дощу того дня не було, хоча напередодні він лив цілий день і, здавалося, так буде завжди. Навіть сонечко серед дня визирнуло. Народ-таки зібрався. Спочатку небагато (адже хто ж приходить на самий початок дійства), а потім все більше і більше, так що пластикові стільчики, які були поставлені перед пам’ятником Княгині Ользі на Михайлівській площі – не пустували. Ну і щодо сучасних віршів. Головною умовою фестивалю було читати вірші та співати пісні без політики та матюків. А хіба це не богоугодна справа розповідати про кохання та природу (бо про що ж ще залишається розповідати) ?

Але все з початку. А з початку була… кава. Так, палатка із кавою та чаєм, які всім бажаючим, аби ті не змерзли, роздавали двоє хлопців. Потім були пластикові стільці. Свічки. Спочатку на площі з’явилися організатори – Олесь Доній та Ксенія Омельченко (Мистецьке об’єднання «Остання барикада»), потім деякі гості, поті учасники, потім фаєристи (читайте правильно – від англійського слова вогонь, а не іншого, схожого на нього).

Головне дійство відбувалося прямо на п’єдесталі пам’ятнику чотирьом – Ользі, Кирилу та Мефодію й Андрію первозванному. Навряд чи вони були проти, адже щось подібне влаштовується біля них щосереди та з п’ятниці по неділю, коли молодята кладуть біля них квіти та виголошують свої промови.

Тож 20.00 (офіційний старт). Свічки горять, Олесь Доній сказав напутнє слово, і… у вже майже темряві почалося вогняне шоу. Чого лише ті дівчата не витворяли. І хекали на нього, і крутили, і підкидали, і цілувалися (не з вогнем, а з хлопцем, але під вогнем). Таке гарне дійство навряд чи ще скоро побачить Ольга. У цей час людей ставало все більше та більше. Ще б пак, адже робилося це все на шармачок, тобто гроші платити, як в цирку, не потрібно. Ну а далі слово взяв Юрко Покальчук. Він і відкрив фестиваль своїми віршами. Вже потім по черзі почали виходити поети та читати свої безсмертні. Щоб дійство не стало занадто нудним (бо витримати ніч поезії – це все рівно, що два тижні підряд дивитися «Іронію долі»), тож поетів «розбавляли» барди.

Юрко Покальчук, Тарас Федюк, Андрій Охримович, Світлана Поваляєва, Сергій Пантюк, Іван Андрусяк, Роман Скиба, Катерина Бабкіна, Владік Волочай, Богдан-Олег Горобчук, Олесь Корж, Павло Коробчук, Дмитро Лазуткін, Микола Леонович, Юлія Стахівська, Роман Горбик, Антон Кушнір, Вікторія Черняхівська, Сашко Богаченко-Мішевський, Марися Нікітюк, Олексій Гвоздик, Олег Романенко, Сашко Ушкалов, Ростислав Мельників – це не повний перелік всіх, хто тоді виступав. Тим паче, що читання затягнулося до першої ночі. Щоправда не всі й живі та здорові досиділи до цього часу.

Щодо бардів, то серед них були Едуард Драч, Богдан Ільницький, Анатолій Сухий, Павло Нечитайло, Віктор Нестерук та інші.

Для покращення функціонування мозку під час холоду та для гарнішого сприйняття, у палатку з кавою потрапило вино, тож вірші стали цікавішими, а пісні веселішими.

І все ж… Не можу не додати ложку дьогтю. Під кінець, десь так о пів на дванадцяту ночі, ранима психіка поетів не витримала. І чи то від кількості вжитого алкоголю, чи то від холоду вони… таки згадали про матюки. Суть, так сказати, заговорила. І хоча Олесь Доній таких поетів різко спиняв – вони намагалися висловити «свої почуття». Таких, яким захотілося матів і політики, виявилося ще кілька, тож вони демонстративно відійшли від усіх на тридцять метрів, сіли у кружок на голому асфальті (дози вжитого дозволяли) і почали самі для себе читати свої безсмертні.

Щодо ефекту… Я не палка шанувальниця сучасної поезії. Втім, і шанувальники у неї – вузьке коло тих, хто пише, хто вважає, що сприймає і хто хоче бути модним (богемою). Та й рівень більшості віршів мабуть не надасть їх авторам пам’яті у віках. Але, якщо серед цих десятків того вечора свої вірші мала змогу прочитати одна зірочка, яку пам’ятатимуть та знатимуть якщо не сьогодні, то хоча б у майбутньому – лише заради неї треба проводити такі фестивалі.

==============

Поети матюкалися під Михайлівським собором

Минулого понеділка у столичному клубі ”Пивна бочка” завершився перший літературний фестиваль ”Київська барикада”. Тривав три дні. Його організатором був політолог Олесь Доній, 38 років.

На відкритті та на завершені фестивалю 66-річний письменник Юрій Покальчук читав свої вірші з нової книжки ”Не наступайте на любов”. Збірка вийшла друком у харківському видавництві ”Фоліо”.

Молодь виходить покурити та обмінятися враженнями від виступу.

— Покальчук перетворюється на літературного Поплавського,— коментують почуте.

9 вересня неподалік пам’ятника княгині Ользі в центрі Києва поети читали свої твори просто неба. Публіка сиділа на пластикових стільчиках у три ряди. Перехожі зупиняються послухати. У наметі роздають безкоштовно чай і каву.

Олесь Доній говорить, аби виступали не більше 7 хв. Просить не матюкатися й не згадувати про політику. Вірші українських поетів — переважно про електрички, алкоголізм і депресію. 46-річний рівнянин Олександр Іранець агітує зробити 30 вересня ”правильний вибір”.

— Я ж просив без політики! — дорікає йому Доній.

Верлібрів і римованої поезії читають порівну. Ближче до півночі 20-річна київська авторка Марися Нікітюк декламує вірш із матом. Доній забирає у неї мікрофон.

— Для лайки у нас є фестиваль ”День незалежності з Махном”, — каже він. — А тут дотримуйтеся правил.

Сумський музикант Олексій Гвоздик, який підігравав Марисі на барабані, посилає глядачам повітряний поцілунок, а Донію показує непристойний жест. Обоє ідуть зі сцени. Поетка Катерина Бабкіна, на знак солідарності з колегами, теж відмовляється від виступу.

— Важко знайти людину, яка вкинула б в українські літературні фестивалі стільки грошей, як Доній, — розповідає ”ГПУ” 24-річний харківський поет Олександр Ушкалов. — Поети не мали права матюкатися поряд із Михайлівським собором.

До Донія підходить міліціонер.

— Кияни з сусідніх будинків скаржаться на шум, — повідомляє він.

”Ніч поезії” завершується о другій за північ.

Левко ЮХНО
http://gpu-ua.info/index.php?&id=181608
===================