Нарешті зібрала
цілком можливо, що читатиму тільки якісь три твори - найхарактерніші (від слова характерник), і, таким чином, зекономлю час для інших
Русалії
Я забігла в безконечний дощ,
Переміряла усі калюжі!
Мокро було, розумієш? Дуже!
Так-що серця мого не тривож...
Розчинялась швидкоплином хмар,
Затулялась від дощу руками...
Віддаль пролягла між небом й нами,
Віддаль спопелила серця жар...
Дощ залив усі поля й сади,
Дощ зрівняв мене із мокрим Небом...
Тихо молю: нікуди не йди,
Дай побути, милий, біля тебе...
Безконечні краплі линуть вплав...
Безконечно заливає балки...
Мене милий знову не впізнав...
Не впізнав ще серденька Русалки...
Ой, на Іванонька, тай на Купалонька
Ой, на Іванонька, тай на Купалонька
Гралась у річечці ніжна русалонька…
Місячним сяйвом сріблилося тіло…
Серце дівочеє билось-боліло…
Коси розкішнії - пружні кучері…
Грається дівонька ще із вечері…
Устонька ніжнії медом налиті
Щедро цілунками тішать щомиті…
Легко побігла би ніжками в поле,
Свіжа стерня її щедро наколе…
Ой, на Іванонька, тай на Купалонька
Грається в річечці ніжна русалонька…
Звабила серце юнацьке тендітне –
Квітонька щастя ніяк не розквітне…
Друзі юначі вогонь розпалили –
З ким же стрибати? З ким буде щасливим?
Серце юначе в русалки в облозі –
Вийти на волю воно ще не в змозі…
Місяць тужливо сховався за хмарку –
Ніч розпашіла… У ніченьку парку,
Ой, на Іванонька, тай на Купалонька
Грається в річечці ніжна русалонька…
Вийшли дівчатонька тай на водичку –
Ніжні віночки пускати у річку…
Ой, на віночках свічки запалили –
Ніжна русалка тікає щосили…
Гарні віночки пускають на воду…
Доля дівоча на щастя чи вроду ?…
Славний віночок сплітала ти, юнко!
Щирі цілунки розносяться лунко…
Ой, на Іванонька, тай на Купалонька
Плакала в річечці ніжна русалонька…
Підслухана розмова...
- З неба сірий полин
обгортає мій шлях...
- Твій звабливий прогин
вже давно у думках!
- Перекочуюсь знов
у високій траві...
- Ти розбурхуєш кров !
- Ми в бажаннях живі!
Я не хочу в думки,
аж душа затерпа !
- Ніжний помах руки
із окрайцем серпа...
- І незчулася я,
як злетіла увись...
Ніжний спів солов’я
пропадає кудись...
І горнуся в туман...
Не пускай в серце щем !
Це усе не обман –
я проллюся дощем...
Трави вродили нівроку сьогодні.
Місяця повня застигла над нами.
Ніженьки босі русалки холодні
В росах ранкових, а ти небесами
Грóзишся, грóзишся, хмари аж чорні.
Хвилями вітер жбурляє на верби.
Місяця колесо світиться вповні,
А потерчата - учора померли...
Світлі невинні нехрещені діти,
Тихо регочуть малі потерчата.
Мами їх мали пестливо гледіти,
Світлій любові невпинно навчати.
Нявки легенько вигойдують лози,
Де повсідались нехрещені діти...
Небо невпинно викрешує грози,
Аж потерчата бояться сидіти...
Сови налякані скрикують грізно,
Місяць тарéлею котить за хмари,..
Гей, заховайтесь, бо буде запізно!
Хмар вже збираються похапцем пари.
Краплі дощу, аж надміру великі,
Землю у плащ загортають зі сталі....
Щéзник відмився - і став чоловіком
І потерчата охрещені стали...
Під пахву закотилася циця...
Під пахву закотилася циця,
Наче глобус осяйний! Пружка, молода!
Зачарована спить молодиця...
Що їй сниться? Духмяна чарівна вода...
Ніжні пахощі степу п'янкого...
І чарівне тремтіння дрімучих лісів...
І гарячі цілунки палкого
І жаданого вітру в обіймах полів...
І напоєні росами луки...
Мерехтіння волошок блакитне і цвіт...
І кохані спрацьовані руки...
І бажання палкого шалений політ!
Відчуває крізь сон молодиця
Ніжних дотиків тремкість і любощів тло...
Всеосяжне кохання їй сниться....
... Ну, а вітер... цілує у ніжне чоло..
Літечко !..
Літечко, стосяйне моє літечко!
Я у папороті цвіт сховалась.
Дощу крапельками Небо витече,
Дощу крапельками й на Купала..
А буяння трав та й піднебесне
Співом жайвора уклінно марило!..
Серденько моє за мить воскресне,
То й любов йому солодка маревом...
коротенькі характеристики севамівців вишлю милом :)
Добавлено (20-06-08, 04:10)
---------------------------------------------
Quote (koka)
веб-камера є.
а як її запускати в інтеренет ??
у інтернет можна запускати через скайп або асю (квіп). Інше питання - як виходити в Інтернет?