І знову поговоримо про жлобство та організаційно-менеджерський примітивізм людей, що роблять українську культуру або ж принаймні намагаються полапати її своїми пальчиками.

14 червня в академії мистецтв ім.. Чайковського, що на майдані Незалежності, відбувся фінальний концерт дитячого пісенного конкурсу «Yellow Submarine». Діти переспівували у своїй інтерпретації пісні «Бітлз». І переспівували, скажу вам, дуже талановито. Тому якихось зауважень до них не може бути апріорі. АЛЕ…

Є організатори. Яким таки вдалося надати потенційно цікавому і видовищному заходу питомо нашого колориту - совкового такого колориту, з гидким і жалюгідним присмаком, якого щось ніяк наша культура не позбудеться. І цей присмак виникає насправді через дрібнички, яким у нас увагу часто просто не приділяють. Бо забувають, що саме з них, тих «дрібничок» усе і складається.

Дрібничка №1 - Одяг ведучої

Виходять на сцену ведучі - Петро Полтарев, власне організатор конкурсу, одягнений у чорний чи то темно-сірий діловий костюм (що є цілком нормально) і якась тьотя у величезній і пишній білій (точніш - вже брудно-запрано біло-сірій) сукні, яку, мабуть, витягли десь зі сценічних реквізитів академії. Сукня ця претендує на святковість і пафосність, насправді ж виглядає по-жлобськи, неестетично і демонструє лиш повну відсутність смаку у цієї тьоті чи тих, хто її одягав. А одягали очевидно за принципом сороки: «чим воно більше, чим блискучіше, тим гарніше».

Дрібничка №2 - Сценарій

Потому ведучі починають представляти одне одного. Спочатку Полтарев декілька хвилин солодко розхвалює цю жінку, що мовляв, вона така відома, така знана, така неймовірна телеведуча і таке щастя, що нині вона з нами. Я цю тьотю бачила вперше! І навіть не в тому справа - навіщо оці нудні і гидкі кількахвилинні трелі?! Далі ведуча розхвалює Полтарева. Закінчили, ура!

Продовжуємо. Зі сценарію читають знов-таки примітивні і банальні хвалебні оди конкурсу «він такий неймовірний, він такий унікальний, і всі такі чудові, і це так казково…». Чорт, конкурс таки цікавий. Але розказати про нього інакше, аніж отак, люди не можуть…

Дрібничка №3 - Дикція ведучого

Потларев виходить на сцену і мало того, що перескакує у розмові з російської на українську постійно, так ще й говорить з такою швидкістю, що розібрати з того щось нереально. У людей, що сиділи поряд зі мною, ті його «виходи» викликали просто дикий сміх.

Дрібничка №5 - Рекламаааааа

Ну це вже більш економічне питання, і я розумію, що вибити гроші на якісь культурницькі заходи дуже важко, тому й доводиться вдаватися до такого… проте, не надто приємно, коли стіни залу, де відбувається дійство, повністю завішені банерами спонсорів. Надмірна кількість надписів «Юридична фірма М.А.Г» чи щось на кшталт «Союз бджолярів України» відверто смішать, а ще більше дратують.

Так само насмішив і ще один хід організаторів, мета якого, знов-таки, привернути увагу до спонсорів - це вручення цим спонсорам якихось там статуеток. Зрозуміло, що нікому з глядачів то цікаво не було, але ж, але ж, але ж… хазяїн - барин, а за надані гроші треба якось розплачуватися.

Звісно, «Yellow Submarine» не пішла на дно. І конкурс таки вдався завдяки таланту та харизмі дітей. А от організаторам є над чим замислитися.

Стрічка стане першим масштабним кінооповіданням про життя і творчість колишнього учасника легендарних The Beatles, повідомляє НТВ.

Кіноробота задумана як "дослідження багатогранності Харрісона, його духу і його музики", написав 64-річний лауреат премії "Оскар" в листі кільком учасникам "ліверпульської четвірки".

Він попросив їх приїхати у вересні на початок зйомок картини до Лондона. Сім'я Джорджа надасть Скорсезе фотографії з особистого архіву Харрісона. Серед них багато таких, які раніше не публікувалися.

Джордж Харрісон помер 29 листопада 2001 року від раку легенів.

Кінодокументація про соло-гітариста "Бітлз" - не перший досвід Скорсезе в цьому жанрі. Він вже зняв фільми про Боба Ділана і групу Rolling Stones, який виходить на екрани 27 вересня.

Алею Леннона знищили
Львівські шанувальники легендарної рок-групи “Бітлз” стривожені – деревця на вулиці Джона Леннона (район вулиці Мазепи) знищено, а місце, де вони росли, планують забудувати.

Першими ознаки будівництва на алеї зауважили мешканці навколишніх кварталів, які відразу ж повідомили про це фан-клуб “Бітлз”. Його президент Володимир Михалик розповів “Газеті”, що на території алеї вже виконали заміри та невдовзі розпочнуть будівництво.

“Наразі вдалося з’ясувати, що роботи здійснює фірма “Світ”, керівництво якої махало паперами, котрі нібито легітимізують зведення житла, – розповів Володимир Михалик. – Але вони не кажуть, хто дав їм дозвіл”.

На останній сесії міськради депутат Володимир Тринька розповів, що свого часу на цьому місці, котре згодом перетворили на алею, починали будівництво, однак його довелося припинити. З’ясували, що ця ділянка є геологічно нестійкою, тому на ній не можна зводити жодних житлових споруд. “Тоді встигли збудувати лише два поверхи. Потім усе припинили”, – сказав пан Тринька.

Як вдалося з’ясувати “Газеті” у Василя Лозинського, заступника міського голови з питань містобудування та землеустрою, на алеї Джона Леннона зводять будинок для
150 молодих сімей. І міськрада дала дозвіл, а також виділила ділянку. Що ж до ненадійності цієї території, то заступник мера вважає, що без наукового обґрунтування не можна стверджувати, що там небезпечно щось будувати. А про наведений депутатом міськради В. Тринькою приклад Василь Лозинський і чути не хоче. “На будь-якій ділянці може провалюватися земля. Це не привід, щоб там нічого не будувати. Володимир Тринька, до речі, коли балотувався на виборах, обіцяв, що дбатиме про молоді сім’ї. А нині дивується, коли міська рада зводить для них будинок. Бачите, які нещирі люди є?” – зазначив заступник мера.

Клени й акації на цій ділянці висадили півтора року тому на честь відомого в усьому світі музиканта Джона Леннона. Це був своєрідний подарунок львівського фан-клубу “Бітлз” і молодіжного мистецького центру “Альтернатива” для мешканців львівської вулиці Леннона та всіх тих, хто щиро цінує музику знаної ліверпульської четвірки. Посадити на ній дерева запропонували присутні на урочистому відкритті вулиці фани, і вже 9 жовтня 2003 року вулиця перетворилася на зелену алею.

Володимир Михалик каже, що в разі позитивного подолання проблеми прихильники “Бітлз” і мешканці вулиці знову посадять на алеї дерева. Можливо, попри всі благі наміри, міським чиновникам варто уважно вивчити ситуацію, а вже потім зводити будинки там, де існує небезпека руйнації. Адже цим вони не допоможуть, а лише нашкодять людям, яким потрібне надійне житло.

Віра Карпінська

Я ТАК ЛЮБЛЮ ЇЇ ( AND I LOVE HER)

ВЕЧІР ВАЖКОГО ДНЯ (HARD DAYS NIGTH)

ВЕЧІР ВАЖКОГО ДНЯ - ГАМБУРЗЬКИЙ ВАРІАНТ (NARD DAYS HIGTH)