Однак чи не найпершою ознакою «дорослішання» фесту Сергій Архипчук вважає його, так би мовити, неформальне визнання тими, для кого, власне, й започатковувався. На підтвердження цих слів головреж навів приклади свого недавнього випадкового спілкування зі столичними студентами, котрі у гуртожитках «крутять» аматорське відео із записами трьох останніх «мазепинських» імпрез у Полтаві. Цим хлопцям і дівчатам зараз по 17—19 років. Тобто коли «Мазепа-фест» тільки народжувався, вони наближалися до того тінейджерсього віку, в якому починають формуватися сталі пісенно-музичні смаки. «Я розумію, що це нове покоління, з яким наш фестиваль іде в ногу», — зазначив пан Архипчук.

Щоб не відстати від того покоління, «мазепинці» продовжують пошук і підтримку живого, свіжого українського мистецтва. На прес-конференції згадували ще один недавній випадок, коли довелося відмовити у запрошенні «застарілому» гурту з... 14-річною солісткою. Остання мала чудовий голос, але співати «ну просто як Софія Ротару чи як Василь Зінкевич» — значить, співати не на «Мазепа-фесті». Від вторинності, кон'юнктури, в тому числі й україномовної, тут треба відмовлятися. І шукати винятково свій голос, власну стежку до успіху...

Саме критерії підвищеної вимогливості спонукали організаторів МФ—2007 уперше влаштувати відбірковий тур для бажаючих вийти на сцену полтавського Співочого поля у фестивальні рок-дні — 9 i 10 червня. Йдеться про попереднє «живе» прослуховування насамперед місцевих полтавських гуртів, частина яких традиційно хоче «взяти» організаторів кількістю, а не якістю. Хоча до них вочевидь долучаться і деякі темні «конячки» з інших міст, особливо з числа тих, які «прокинулися» в останній момент. Зате таких монстрів вітчизняного року, як «Кому вниз», «мандрівний» Фома, «Гайдамаки», «Арахнофобія», представляти не потрібно — вони вкотре стануть хедлайнерами «Мазепа-фесту». Зрештою, вже не потребують жодних додаткових характеристик і «От viнта», «Перкалаба» чи «Гуцул Каліпсо», які також встигли засвітитися у Полтаві найяскравіше. Сергій Архипчук упевнений: подібні спалахи-відкриття на Співочому полі будуть і цього разу. Тому радить уважніше придивитися-прислухатися до вінницького «Тіку», тернопільського «Холодного сонця», київського «Сонця кльош» та інших потенційних зірочок на небосхилі сучасної української музики.

За традицією, перший день фесту — 8 червня — стане Днем українського кіно та етнічної і бардівської пісні. На «кіношному» дні вперше не буде презентації кращих короткометражних студентських фільмів зі столичного фестивалю «Відкрита ніч». Цього разу організатори вирішили обмежитися більш ніж семигодинною (!) ретроспективою української кінокласики, починаючи з «Криниці для спраглих» і закінчуючи «Мамаєм». А короктометражки «Відкритої ночі» пообіцяли привезти до Полтави пізніше.

Більш «камерною» стане презентація етнічної та бардівської пісні. Хоча б тому, що лунатиме вона вже не на Співочому полі, як це було минулого року, а в Театрі імені Гоголя. Пригадується, дехто сприйняв згаданий вихід сучасних кобзарів і бардів до «амвону», де зазвичай «сповідуються» рокери, як своєрідну розвідку боєм на чужій території. Та ж розвідка засвідчила: Тарас Компаніченко зі своїм гуртом «Хореа козацька», Едуард Драч та їхні побратими талантом, щирістю почуттів і полум'ям сердець «заводять» молодіжну публіку ще потужніше, ніж деякі рок-команди. Тож і цього разу їхні виступи в театрі на класичну «камерність» вочевидь не претендуватимуть. Зрештою, головна особливість «Мазепа-фесту», мабуть, і полягає в тому, що тут слухають та чують усіх — і найгучніших рокерів, і тих, хто грає та співає зовсім тихо.

Василь Неїжмак, «Україна Молода»