Щодо телегонії. Ніхто не довів, що телегонії не існує.  Досліди та експерименти, котрі ставилися наприкінці 19-го та на початку 20-го століття  (особливо досліди Івана Іванова) - швидше за все, були   поставлені людьми, котрі уявлення не мали, як слід правильно ставити досліди. Крім  того, одноразовий дослід, без постійних перевірок його на повторюваність, - це взагалі антинаукова маячня. У фізиці, наприклад, якщо дослід був поставлений вдало 100 чи 200 років назад, то усі наступні  роки студенти у вузах його повторюють (тиражують),  і на прикладі цих дослідів вивчають фізику як експериментальну науку.

І.І.Іванов, на котрого посилається "авторитетне джерело"  "БРИТАНІКА", проводив  свій дослід ще у 1912 році, але  він нічого не довів: тобто він не довів ані існувння  телегонії, ані відсутність існування телегонії. Так, він не отримав підтвердження існування телегонії,  але це  може лише говорити про його низьку  компетентність у цьому питанні. Навіть прості фізичні досліди не кожен студент може  повторити  і отримати правильні  результати. Що вже й казати про більш складні й тривалі біологічні  експерименти?

Проте  заслуговує на увагу той факт, що на вивчення телегонії та на експериментальні досліди з перевірки існування телегонії  кимось, доволі  впливовим, накладено ТАБУ.

ВІКІПЕДІЯ  та вікіпедичне товариство, посилаючись на "Авторитетне джерело"  БРИТАНІКУ  сторічної давності,  також табуюють поширення правдивої інформації про телегонію та всіляко намагаються донести до соціуму інформацію про те, що начебто достеменно доведено, що телегонії не  існує. Проте про достеменність цього факту говорити надто рано. Безумовно, ми не можемо із 100% впевненістю стверджувати, що телегонія  існує,  але так само  ми не маємо права говорити, що її 100% не існує.

І  у  цьому розрізі нам важливо розуміти, як наявність чи відсутність телегонії може  впливати на соціальну поведінку людини.
Так, якщо б телегонії достеменно не існувало, - значить можна не зважати на "застарілі"  звичаї, вести розпусне життя, відвідувати нічні  клуби, міняти статевих партнерів, як рукавички, і так далі.

А  якщо телегонія  існує - то варто дотримуватися старовинних звичаїв, не мати дошлюбних статевих контактів (якщо жінка хоче, аби її діти були на 100%  від тієї людини, за котру вона виходить заміж).

Звідси ми бачимо, кому  вигідно, аби телегонії "не існувало": це ті, хто контролює бізнес, пов"язаний із нічними клубами, клубною "музикою", клубним стилем життя, а це - слабоалкоголка, наркотики і так далі. Комусь вигідно, аби наша молодь проводила свій час не у  спортзалах  та бібліотеках, а у нічних  клубах. З такої молоді  виростуть, звісно ж, не патріоти, а космополіти. З дівчат виростуть не матері, а самки, котрі не будуть особливо піклуватися про своїх  дітей у майбутньому, з хлопців виростуть не чоловіки - захисники Роду  і Батьківщини, а  гидкі гоміки та наркозалежні. І все це через те, що начебто телегонії не існує...

Ризики, як  бачимо, надто високі, аби просто  сліпо довіряти  "БРИТАНІЦІ"  1913  року  видання.

Відомі факти, котрі змушують  замислитися  стосовно існування  чи неіснування телегонії.

Закон "першої ночі".  У деяких країнах існував  закон, згідно з яким  першу шлюбну  ніч наречена повинна була провести із господарем (феодалом) тієї землі, де вони проживали. Це міг бути  князь, король, воєначальник, вождь племені, тощо. Робилося  це задля того, аби майбутні  діти отримали якусь  частину сили від лідера  популяції.

У деяких племенах Африки існує звичай, коли наречена  позбувається  цноти, сідаючи на кам"яний член якоїсь статуї  місцевого бога.  Вважається  таким чином, що її діти отримають силу від цього Бога.

У Біблії згадується  про те, що дехто Онан не захотів запліднити  дружину-удову свого померлого брата,проливши сім"я не в жінку, а на землю, і це трактується таким чином, що Онан  не захотів зробити сина померлому  братові  своєму.