Вони тут давно.

Жахнувся, усвідомивши, що отакими фальшивими  пропагандистськими статтями, крапля за краплею  у мізки читачів нагнітається міжнаціональна ворожнеча, котра пізніше згодом виливається у міжусобиці та кровопролиття.

Отже, до справи.

Дике Поле - "власний дім" Anatolij Avdeev-а.

Автор не розмінюється  на пролог, на інтродукцію, на якусь бодай маленьку передмову, не пояснює читачеві, які були передумови написання  даної статті,- а  відразу  кидається в кар'єр!

Цитата:"Ви тут давно? - Таке запитання  до росіян, що мешкають поруч,  і які розповідають про свою кількість єлисаветградських поколінь. Хочеться зауважити їм головне – до 1754 року і духу вашого тут не було! Тобто ваших предків, якими ви намагаєтесь пишатись. А тепер от «руськім духом пахнет»?  а як на українців, то просто тхне!!!"

Чекайте-чекайте, а чому відразу береться 1754 рік? Це що, було лише учора? І чому  відразу "до 1754 року і духу вашого тут не було"??? І якщо припустити  дійсно, що до 1754 року їхнього духу там не було,  то  й що?? Які юридичні  чи моральні  наслідки це за собою тягне??? Відразу  зазначу: аніякісіньких.

Шановний авторе, читайте Конституцію України. Де написано, що громадяни України, предки котрих не проживали на території Кіровоградщини до 1754 року, повинні робити два рази "ку" перед чатланами, до яких, вочевидь, автор зараховує  себе  та  інших "корінних"  "українців"?

Натомість маємо: "Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними".

Це раз. І два:

"Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками."

Під "іншими ознаками" можна підрозумівати що завгодно, у тім  числі  і   наявність "їхнього духу" до 1754 року "там" (тільки пану Anatolij Avdeev-у  відомо, де саме "їхній дух"  повинен був перебувати,  щоб вони сьогодні  мали рівні громадянські  права  з паном Anatolij Avdeev).

Далі автор видає "на-гора"  якусь   чергову новомодну свідому єресь:"Це таке зауваження про першоджерело «єлисаветградських потуг». І прийшла  орда, яка себе вже ордою не називала, і загарбала (відібрала у власників) землі,  а тих, хто жив тут почала виселяти, розселяти, виганяти, покріпачувати, тобто в своєму розумінні «долучати до цивілізації». Своєї,  звичайно, суто азійської. Ну, і як таке забути і не «шанувати» росіян, що привели з собою сербів, та їх найменуванням «охрестили» українську землю?"

Яка  ще "орда"??

Автор забув, а може й не знав, що основним лихом південноруських земель упродовж трьох сторіч, починаючи від середини 15 сторіччя і закінчуючи кінцем 18 сторіччя, було так зване Кримське Ханство (чи інакше Кримський юрт, чи Кримська Орда). Ось цитата із Вікіпедії:

"Кримське ханство (крим. Qrm Hanl, ) — монархічна держава кримськотатарської династії Ґераїв. Існувала у 1449–1783 роках. Займала територію Криму, степів Північного Причорномор'я в межиріччі Дністра і Дону, а також земель північної Кубані. Заснована Хаджі І Ґераєм внаслідок політичного розпаду Золотої Орди. 1478 року, за правління його сина Менґлі І, прийняла протекторат Османської імперії. Тримала у васальній залежності кочовиків Ногайської, Буджацької, Єдисанської, Перекопської орд. Протягом 15 — 18 століття вела перманентні війни з північними сусідами — запорозькими козаками, Литвою, Польщею, Московією і донськими козаками. Неодноразово здійснювало великі полювання на рабів в Україні. Зазнала сильних руйнувань під час російсько-османської війни 1735–1739 років. 1774 року отримала незалежність в результаті чергової поразки Османської імперії від Росії. 1783 року анексоване Російською імперією."

Хочеться підкреслити ось це:"Неодноразово здійснювало великі полювання на рабів в Україні.". Якщо бути точнішим, то це "неодноразово" траплялося інколи щороку, інколи через рік.

Тут вже треба скористатися іншою статтею з Вікіпедії: Українсько-кримськотатарські відносини.

Не зайвим також було б почитати і відомий популярний твір Гійома Левассера де Боплана "Опис України", у якому автор розповідає про постійні війни між кримськотатарськими агресорами  та поляками. Про жодних "українців"  у цьому творі Боплан не згадує. Так, географічне поняття "Україна" (чи "Украйна") у Боплана згадується, і навіть на карті намальовано латинськими літерами, але ця  територія була населена (у Боплана)  по-ля-ка-ми. Ну і розбійниками-ординцями - кримськими татарами. Якщо йти уздовж Дніпра, з півночі на південь,  то бачимо такі міста: Kiiow, Kaniow, Czyrkassy, Czehryn, Krzemienczuk (Київ, Канів, Черкаси, Чигрин, Кременчук).
А далі, на Південний Захід, - Дике Поле. Лісостеп, що переходить у степи. Практично гола, незаселена, прикордонна територія. Отже,  усередині 17го століття на місці Кіровоградщини не було не лише "руського духу",  але  й "українського".

Так що, судячи з вищесказаного,  наступний абзац опусу - то маячня чистої води. Такий собі ділірій:

Цитата:"От саме з цього сучасні потомки тих,  хто прийшов без запрошення, і повинні відштовхуватись, а не з того, що вони тут давно чи корінні або вкорінені. Тому весь галас про історичність назви нашого міста – Єлисаветград виглядає не зовсім толерантно, якщо не зауважити, що зовсім паскудно. Паскудити далі, то то шлях до якось великого перебору. Ті, хто перебрав, звичайна річ, виглядають відповідно. Як ми ставимося до «перебраних», що в відповідному вигляді вештаються неприкаянно вулицями в пошуках істинного шляху до свого житла відомо – з осудом  ситуації, що склалася. Так і з «єлисаветолюбами». Ні грама любові, ні грама поваги! Лише те, що лягло на душу тягарем – огида, роздратування та бажання встановити статус-кво у власному домі!"

Який "власний дім"????  Прийшли "без   запрошення" куди?? У лісостеп, де не було навіть хоча  б одненького  більш-менш великого хутору? Де величезними просторами Дикого Поля   снували туди-сюди, сюди-туди банди кримських татар  та запорожців, шукаючи одне  одного  та  чим би поживитися? Якби ця територія була  густо заселена  людьми, - то  чи б доходили кримськотатарські ординці аж до стін Луцького замку   у пошуках здобичі  та ясиру??? 

Хто, як і навіщо заснував Єлисаветград?

"Це така от платформа, і моральна, і етична, і національна, і емоціональна у тих,  хто не сприймає нічого, що хоча б маленькою павутинкою пов’язане з  «рускім міром», що тхне вогнем, мечем, загарбанням та приниженням. Назвати знову місто Єлисаветградом,  це чергове приниження українців, яких  формально називають вільними.  В нашому випадку виходить, така собі,  воля з табличкою на шиї про обмеження волі." - пише далі автор  Anatolij Avdeev.

Тепер читаємо про справжню історію заснування Єлисаветграду. Помилковою є думка, що "Єлисаветград" названо на честь цариці Єлисавети Петрівни. Насправді, Єлисаветград так було   названо просто через те, що тут була раніше збудована фортеця святої Єлисавети. От і все.

Цитата з Вікіпедії:  "Фортецю святої Єлисавети було побудовано біля південної межі Нової Сербії — військово-поселенської області, створеної 1752 року для оборони Південної України від нападів турків і кримських татар. Указ про створення на правому березі Інгулу фортеці підписала імператриця Єлизавета 11 січня 1752 року. Проект затверджений 30 липня 1752 року. Вибір місця розташування обумовлений приблизно рівною відстанню від вже наявних тоді фортець — Архангельської (тепер — Новоархангельськ) на Синюсі та Мішуриноріжської на Дніпрі, що створювало оборонну лінію з трьох великих укріплень, проміжки між якими захищалися новосербськими шанцями та козацькими форпостами."

і ще:

"Фортеця святої Єлисавети (Єлисаветинська фортеця; трапляється також написання Фортеця Святої Єлисавети, Єлисаветинська фортеця) — фортеця-зірка, адміністративний центр Новосербського поселення (Нової Сербії та Новослобідського козацького полку). Названа на честь святої Єлисавети, яку імператриця Єлизавета Петрівна вважала своєю покровительницею. .. Єлисаветинська фортеця була головним поселенням (штаб-квартирою) Новослобідського козацького (згодом Єлисаветградського пікінерного) полку. Фортеця була одним з оплотів російського впливу в регіоні: протягом 1753-64 вона була місцем перебування вищого російського командування на півдні України... Під час російсько-турецької війни 1768-74, коли у межі Єлисаветградської провінції вдерлися татари, гарнізон укріплення не тільки вдало витримав облогу, а й відбив турецько-татарське військо від навколишніх селищ".

Отже, навіть побіжне  знайомство із цілком доступними для пересічного українця матеріалами з Вікіпедії   показують нам   цілковито іншу картину, аніж змалював  у своїй пропагандонській  агітці автор даної "статті".

Фортеця була  збудована  не просто так собі, не  загарбуючи "українські"  землі (бо не було тоді  ніяких "українських земель"), а навпаки: для захисту місцевих козацьких та утікацьких поселень  від набігів  кримськотатарських агресорів. Бо самі козацькі поселення, "господарі землі", як називає їх автор,   без допомоги Росії   і "прийшлих сербів" себе захистити не могли. Коли будували цю фортецю - ніхто ще  й думати не міг, що усього за 30-40 років по тому агресивне Кримське Ханство буде вщент розбите  і ліквідоване, а Крим приєднано до Російської імперії.

Яка ж історія цієї території перед спорудженням фортеці? Чи дійсно цей регіон був просякнутий наскрізь "українським духом"?? Може, і справді тут скрізь по селах, містечках та мегаполісах гордовито майоріли жовто-блакитні прапори, а червонощокі молодиці  у віночках сіяли попід білесенькими хатинками чорнобривці  та співали "Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці!"??

На жаль, нічого цього тут не було і бути не могло. Вікіпедія стверджує, що "З часів руйнування Запорізької Січі у 1709 році та підписання Прутського миру у 1711 році територія Запорізької Січі знаходилося під владою Туреччини."

Тобто, у період перед заснуванням фортеці св. Єлисавети на цих землях порівняно довгий час (більш, аніж вік  сьогоднішньої незалежної України)  пахло турецьким та кримсько-татарським духом. Чи духами. "Українським"  же  духом  могло пахнути  тільки  у кримських та  турецьких гаремах, куди звозили чарівних  і не дуже полонянок  кримськотатарські агресори.

Пізніше, влітку 1734 року у місті Лубни між Кошем Війська Запорозького Низового з одного боку та Російською імперією з іншого був підписаний так званий Лубенський Договір, котрий закріпляв перехід Війська Запорізького Низового під протекторат Москви, а точніше - Санкт-Петербургу. Згідно цього договору запорізьке козацтво визнавало себе підданими Росії та зобов'язувалося підпорядковуватися київському генерал-губернатору.

Тобто  про які "ваші-наші"  може йти мова??? До заснування Єлисаветської фортеці навколишні території населяли хто? - піддані Російської імперії. Прийшли будувати фортецю хто? - теж піддані Російської  імперії.

Які  можуть бути питання? Які претензії??

Обов'язками Війська Запорізького за Лубенським договором була військова охорона кордонів Російської імперії з Кримських Ханством у Північному Причорномор'ї та Приазов'ї. Військо Запорозьке Низове мало отримувати 20 тисяч карбованців щорічно.

Проте  вочевидь  погано Військо Запорізьке справлялося зі своїми обов'язками, раз для посилення охорони   кордонів царський уряд вирішує  будувати на південних кордонах нові фортеці.

Чия ж насправді "українська" земля?

Незрозуміло також, звідки автор  взяв підстави для наступної фрази:"От саме з цього сучасні потомки тих,  хто прийшов без запрошення..."?  Що означає "прийшли без запрошення"??? У кого вони повинні були просити запрошення? (І звідки автору відомо, що запрошення не було?)  У кримського хана???  Чи у самого А.Авдєєва???   Та й якщо вже відверто, то  і прізвище самого автора (пишу це не задля переходу на особистості, а задля  "красного словца"  )  якесь  таке  ну  не дуже українське:  "Авдєєв". На перший погляд - російське.

А давайте-но скористаємося пошуком!!!- подумав я.

І ось що я  цікаве  знайшов:

"Фамилия Авдеев образована от личного имени Авдей (старая форма Авдий), которое в переводе с древнееврейского   (!!!!)  означает "священнослужитель", "служащий Богу". На Руси сына Авдея называли Авдеев сын, жену - Авдеева жена, дочь - Авдеева дочь. С течением времени за потомками Авдея закрепилась наследственная фамилия Авдеевы.

В истории Руси известен старинный дворянский род Авдеевых, который берет свое начало от Федора Григорьева сына Авдеева. В 1668 году он служил жильцом, позднее у стрельцов и казаков Головою, был жалован поместьями. Род Авдеевых записан в  VI части родословной книги Тульской губернии."

Так шо...  як  у воду глядів Литвиненко Анатолий, коли писав:"Нынче, когда на украинские земли выдвинули претензии евреи (думаю, что на этот факт давать ссылку не обязательно, он уже давно всем известен), совсем не очевидно, кого же автор считает у нас "господарями землі", украинцев или евреев?"

Замість епілогу.

Крапку у цьому дослідженні ставити рано.

А щоб зрозуміти, що це за місто - Кіровоград - і хто його будував, слід  у ньому  побувати.
Я особисто бував у Кіровограді - і то неодноразово.
І це дивне місто, як  і багато міст та містечок на Кіровоградщині.
Кіровоград не схожий  ані на Київ,  ані  на Черкаси  чи Полтаву,  ані, тим більше, на  Вінницю  чи Умань.
Більш  за все Кіровоград мені нагадував чи то шматок Одеси, чи то якийсь   шматок Санкт-Петербургу.

І дух там відповідний.

І тому хочу побажати кіровоградцям   жити у мирі та злагоді, і всього вам найкращого!