знайшов трішки про нас. 08.02.2007
Книга: електронна версія
"Молоді вівторки" - постмодерні засади книговидання в Україні. Перша дискусія - "Майбутня книжка: паперова чи електронна?"
Новий літературний проект заявив про себе. Не лише тому, що два десятки молодих і "не дуже" зібралась у старій залі приміщення Національної спілки письменників України (погодьтесь, статусно!). А й тому, що обговорювати почали серйозні речі.
"Електронна книга для України - це, першочергово, не написане законодавство", – думала я, піднімаючись на вулицю Банкову.
На диво, молоді люди на державу не нарікали. Я почула досить прагматичні речі.
Модератором та почесним гостем був Дмитро Капранов, видавець та письменник. Він з братом Віталієм кібернетики за освітою. Розповідав, як їх тема електронної книги налякала та стурбувала, і що вони з цього приводу думали.
"Майбутнє електронної книжки безумовно є. Але воно окреме від книжки паперової. - Перша серйозна теза пана Дмитра. - З огляду на її частку на європейському та американському ринках. На книжкових виставках електронна книга займає не більше 3 %".
Проте, ми говоримо про електронну книгу як про носія інформації... Але ж це технічний поступ. А де філософія? А де диспут щодо інтернету та літературних творів... (мої думки, які досить швидко матеріалізувались.)
Видавець почав розповідати про інтернет-проект "Гоголівська академія". Це сайт http://gak.com.ua/, на якому свої твори розміщують молоді письменники. Особливістю цього проекту є обов’язкове рецензування. Майже три з половиною тисячі творів мають по рецензії. Тобто прочитані бодай однією людиною!
А добра рецензія - це одна з проблем навіть "дорослого" літературного процесу.
На сайті також містяться переклади з польської, угорської і чеської мов.
А найкращі тексти увійшли у збірку, яку видали минулого року, під назвою "Digital Романтизм". (твори 58ми авторів проекту розміщені на 320 сторінках та сховані під обкладинкою, що за формою нагадує CD диск).
Цьогоріч видавці також готують збірку.
Бо, як виявилось, текст під час видання, відділяється від автора та стає повноцінним твором.
"А гонорари? " – чутно з останніх рядів. Сміх.
Дмитро Капранов відповідає: "Є дві моделі розвитку інтернет-оплати. Перша – розповсюдження інформації в мережі за гроші. Платиш – отримуєш інформацію.
Друга – тексти безкоштовні. А фінансування здійснюється за рахунок реклами".
А далі звучить цитата-заклик "Не бійтесь розпосвюджувати свої твори через інтернет. Розумійте, що це – реклама" (є також ресурси, на кшталт http://poezia.org/ та http://www.samvydav.net/ ) .
Виявляється, що саме інтернет відродив жанр новели. Завдяки форумам, модернізувався епістолярнй жанр.
А щоденники, блоги – це ж золота жила для видавців. Загадаймо успіх видавництва "Буква і цифра" .
Молодий поет Дмитро Горобчук підвівся і сказав основну тезу: "Інтернет –дає можливість дискурсу навколо тексту". А це, шановні, основна засада постмодерного літературного процесу!
Друкованим книгам віщували загибель і відкриття кінематографу, і поява телебачення. Взагалі, шість століть тому тільки-но встигли видрукувати книгу, як інквізиція влаштувала їй аутодафе. Тепер інтернет... (думала я, спускаючись до виходу широкими мармуровими сходам).
А молоді поети продовжували дискурс. Читали свої твори.
Наступний "молодий вівторок" буде за місяць. Інформацію шукай на офіційному сайті Національної спілки письменників України. Тобто, в інтернеті...
Женя Шидловська
Безперечно!
