Ось мій перший вірш, який я викладу на форум))) давно написаний...але я його дуже люблю...чому? сама не зннаю..в ньому нічого геніального...але... в ньому мої відчуття.... Набридли тупі балачки і розмови:
"А в мене є вітер - а в мене немає"
Набридло кохання, що так випадково
Від тупості людства страшенно страждає.
Набридли мобіли, емейл, СМски,
Як хочеться просто писати листи...
З маленьких шматочків складати у фрески
Життя що розбиті людьми назавжди.
Як хочеться фарб, веселки і кольору,
Знищити вщент чорно-біле життя.
І ніби на мить помінятися ролями,
Що ти, це не ти, а я це не я...
Так знаю, в одну мить усе не змінити,
Кажіть, що одна все змінити не зможу...
Але, розфарбую, я зможу, повірте!!!
Настане той час...кольори переможуть!!!
не знаю, чи хтось мене зрозуміє)) це прости криук душі))