Автор: М.Карповий

Вічність

Ми з тобою віднині
й навіки огорнуті ніччю...
Плинув запах полину
і болісне щастя безглузде,

слів маленькі краплини
стікали дощем по обличчю,
і наш свідок єдиний –
на небі кораловий ґудзик.

І незрима між нами
тоді встановилась єдиність,
двох сердець поєднання –
так з’єднані море і суша.

Ми з тобою до рання,
прості, молоді та невинні,
наче пташки, вустами
пили одне одного душі.

Твої очі і брови,
і слів твоїх дивна магічність,
наче ангелів мова,
навік залишилась у серці.

Ми з’єднаємось знову,
коли відійдемо у вічність.
Це я знаю чудово...
Віднині не страшно померти.
---------------------

хто що думає?????!!!!!!!

"слів маленькі краплини
стікали дощем по обличчю,
і наш свідок єдиний –
на небі кораловий ґудзик."

Написано образно і "сильно"

Присутній перегук рими, співзвучність між куплетами. Як на мене, Вічність не представляє її(жінку), вічність-вічність. Тому глибоко і пронизливо.

Тут негативний бік я не бачу, для мене його нема.
Тому написати щось провокативне у мене не виходить.

Я
"Розчулився"
Оцей вірш видав мені дуже файним. загострене відчуття ритму переводить його з рядового загалу віршів-про-кохання в сержантську когорту екстатично-пафосних віршів-про-велике-кохання. але все витримано, все в міру. Вдала римічна розбивка за строфами. І взагалі - чуттєво, навіть ніжно. Як каже мій товариш - чьотко: вже давно всі забули про це слово, а він все вживає й вживає його. Але є деякий несмак:
наче пташки, вустами - оце перше;
пили одне одного душі - друге.
перше можна віднести до молоді та невинні ( але птшки не всі молоді та невинні), але швидше воно відноситься до "вустами"(при читанні саме так).але у пташок з вустами - біда.
а друге - це просто "не дуже", тобто якась несмачна непонятка, бо пити одне одного душу це не дуже уявляється, а якщо й уявляється, то відсилає бідну уяву до якогось чорного фолку з нечистю, інопланетянами тощо. А прикро - бо вірш гарний.
ще в мене виникло питання щодо
Ми з тобою до рання,
прості, молоді та невинні,
до рання - й невинні??? але головне - прості: що ото означає?
Коротше - я докопався до цієї строфи! більше немає до чого. А від коралового гудзика з літерою ґ я просто-таки розчулився, що й виніс у назву.
Отак от.
Пишіть, авторе Михайле, ще.

АВТОР
Ну, от. Хороша конкретна рецензія. І похвальнув, і критикнув. Товаришу полковнику, це моя перша спроба писати про кохання - звідси, мабуть, невдалі висловлювання.

Власне, в строфі

Ми з тобою до рання,
прості, молоді та невинні,
наче пташки, вустами
пили одне одного душі

слова "прості, молоді та невинні" відноситься до "ми", а не до "пташки". Слово "вустами" теж до "ми" відноситься, бо, наскільки я пам'ятаю з біології, у пташок вуст нема, а є дзьоби. Гадав, що це і так мало бути зрозумілим, але раз виникають питання, подумаю, як це діло можна по-іншому виразити.

"Пити душі" - ну, це я так поцілунок описав. Хотів оце описати духовне з'єднання закоханих, а вийшов сотонізм... Погано, да?

"Прості" в контексті віршу означає те ж саме, що в Мф. 10:16 ("будьте... прості, як голуби"). Тобто щирі та без різних мудрствовань. Знову ж таки, раз виникло питання, подумаю, чим замінити.

PS. Тільки не обов'язково кожен пост закінчувати закликом пєсать ісчо.

Я

слова "прості, молоді та невинні" відноситься до "ми", а не до "пташки".
та це я зрозумів
слово "вустами" теж до "ми" відноситься
це я теж пойняв, а куди ж відноситься "наче пташки" тоді? віднеси куди небудь сам і скажи мені, щоб я також знав.
А сотонізм - то погано, да.
а от оцим:
"Прості" в контексті віршу означає те ж саме, що в Мф. 10:16 ("будьте... прості, як голуби"). Тобто щирі та без різних мудрствовань.
ти мене вклав на обидві лопатки, але ж таких глибоких алюзій у читача не виникає. хіба що - треба давати посилання (звьоздочка, див. :)))
а невинні? після всього отого, що було.
слухай, це не рецензія взаєм на твою - вірш гарний, а ця строфа не дуже гарна. причому одна. є сенс допрацювати.

Хід за автором

Танюш, а повтор вірша в іншій гілці потрібно прибрати.

закликаю усіх таки подумати над Темами нашого розділу!!!... Сергію, як що придумаєш, то організовуй і називай (звертаюсь до усіх форумчан). Отже - люди добрі! Організовуйте теми, сперечайтесь, спілкуйтесь!!!!

усі назви заохочуються призами та цінними нагородами...

Твої повіки - крила птиці,
і щось в очах від неба є,
волосся - жито колоситься!
(У мене впевненно встає.)

Твій подих - вітру ніжний дотик,
душа - чистіш за свіжий сніг,
твій голос - меду повні соти!
(Слинявлю губи проміж ніг.)

"Клянусь,- шепочу у насназі,-
тебе любитиму завжди!"
(Ми рухаємось в протифазі
туди-сюди, туди-сюди.)

Я божеволію, п'янію,
о, як же я без тебе жив?
Цілую очі, лоба, шию!
(Добраніч, люба. Я спустив.)

*************************

ЩОдо "впевненно" (то з однією літерою "н"). А за сутттю дійсно, впевнено

Ляпота !
Особливо зацитований останній куплет.

Але, оскільки я цинік, то він мені навіває і продовження :
( пишу просто сюди)

Учора я відійшов у вічність,
Коли це глип - хтось до мене суне ,
Якась потворна й страшна примара,
Я так злякався, що ледь не всрався.
( вибачте, тут форум, тому я собі такі слова дозволяю )

І я б таки всрався, якби , на щастя,
Не був я духом, без тіла й плоті,
А , отже, також й без того діла,
Котре при людях і вимовить встидно.

Тому , на шастя, я не зганьбився,
А тільки трішки тихенько пукнув,
А потім гучно, що було сили
Примарі крикнув : якого дідька ??!!

А та говорить мені врочисто :
Ти шо, Михасю, це ж я, Оксана,
Хіба ж мене ти не пам"ятаєш ?
А хто ж то клявся в коханні вічнім ?

Лечу до тебе, аби з"єднатись,
Бо ж ти і я відійшли у вічність,
І згідно всіх законів Ньютона,
А також правил Ейнштейна й Бора

Між нами зменшилась ентропія,
Тому давай, не марнуймо часу,
За правилом свердлика підіймай праву ногу
Й скачи до мене, бо гірше буде !

Та я подумав : вже краще вмерти,
Аніж з"єднатись з таким страховидлом ,
Поглянь на себе : у тебе ж , падла,
Ні рук, ні шиї, ані волосся,

Ані грудей, що так любив я
Їх цілувати аж до світанку,
Ані всього того, що жінці
Пасує мати , - ерзац суцільний,

Якісь молекули незрозумілії,
А я ж у школі ненавидів хімію...
І від такого нервового збудження
Помер я.

...Й воскрес у якомусь роддомі...

ні, мені просто цікаво - а якщо хтось собі напише відповідь від імені "ЇЇ", тоді то вже буде ще цікавіще

Вітаю всіх з Новим Роком, до речі! Творчої наснаги, здоров'я та фінансового процвітання вам, друзі!

Добавлено (02-01-07, 10:35)
---------------------------------------------
До речі, Тань, я "Вічність" як раз і написав від імені "її", коли вирішив спробувати себе в написанні жіночих віршів. Тоді я зареєструвався на ПМ під ніком Марія Квітковська, ну, і писав так, як НМСД писала б моя героїня. Зараз інтерес до цього експерименту якось вщух, так що розкриваю карти.

М.К.

ПОЛІНЕЗІЯ.КОМ.ЮЕЙ.

Ось вона, твоя Полінезія, пане Гоген,
на оцих задвірках історії,
зажатих візовими режимами і почуттям власної меншовартості,
заляпаних спермою та алкоголем
до болю в печінці.
Ось вона, твоя Полінезія,
забита країна на самому узбережжі азійських степів
та європейської полікультури
раціонального штибу пошиву.
Тут застиглою масою стоять усі цивілізаційні процеси
і тільки дикими криками долітає до космосу
модифікована алгоритмічна молитва самотніх поетів
та валунів по роздоріжжях.
Ось вона, твоя Полінезія, пане Гоген!
Повна продажних жінок та продавців алкоголем,
Нетверезих і хитрих,
нацькованих на кожен шерех
і зацькованих кожним шерехом.
(Наче звірі,
знавіснілі від голоду і недостачі продажних жінок…)
Кожна сторінка історії доводить її неспроможність
до нормальної життєможності в умовах космосу,
в будь-якому життєвому просторі.
Ось вона, твоя…
Задихана і незадоволена,
приречена на привселюдне зґвалтування і посміховище.
Polinezia.com.ua., або просто –
the beauty-sexy girl.
Ось вона, твоя Полінезія, пане Гоген,
повна продажних жінок і чоловіків,
що стоять на кожному перехресті і площах
великої геокультурної мапи світу,
виставляючи свої сороміцькі місця
на загальний осміх та огляд,
у подертих вишиванках-сорочечках,
куплених у старої бабусечки-вишивальниці,
у ногу із модою,
чи просто у довгих,
брудних і порізаних джинсах з надписом Levi’s,
куплених у секонд-хенді
якогось там провінційного міста
за гріш.
З лейблами “sale”
на кожній ділянці тіла та внутрішніх органів
корпорація Polinezia.com.ua.
продає будь-який потрібний та непотрібний товар.