хочеться сказати, коли читаєш Андрія Зланіча

Тцок Кхх Тцок Кхх Тцок Кхх

Чорний собака
п’ятнадцять на першу
вчасно спіймав
телефонную мушлю.
Рука пішла спати
сердита й сумна.

Гербарій (уривок)

Вона завітала
з класичною
грубою книжкою:
дівчисько, яке
безсоромно
кохало
іншу.
Її худорлява рука
півпрозорими
пальцями
тримала за стовбур
соняшник,
що на контрасті
видавався зовсім
не звичною
квіткою сонця,
а чимось
таким знайомим,
дуже знайомим,
проте не квіткою...
ні-ні,
точно не квіткою...

Вона чудово тобі пасує

Вона чудово тобі пасує,
у неї під светриком
більшають груди,
коли мигдалево-зелені кулі
в твоєму волоссі
знаходить вона

Вона запліта їх
картатою стрічкою,
вона ніколи
не зробиться звичкою,
бо де вона,
де ж вона

********
це я скопіювала для лядачих, а ви читайте та насолоджуйтесь, завітавши на його персональну сторіночку, і знайомтесь із ЙОГО персональним ісусом

Автор Вяцек Станіславів
[b]Весняне загострення речитативу (уривок)

Йоханий бабай
Тепло вже

Але річ не про погоду

Моя шкірянка облізла
І я сиджу-гадаю
Чи то пофарбувати її
а потому вижбурнути
Чи то жбурнути її на смітник, а вже потім
фарбувати

Але річ не про се

50 відсотків інету
контролює есбе
тому кожне друге слово наше
кучеряве

Але це все паранойя

ОкО

Розплющ своє Око -
Відчуєш
Безмежність
Стуливши повіки
Узрієш
Усе
А тим
Хто по віку
Двооким
Проходить
Стара сіра панна
На ім’я
Буденність
Висмоктує небо
Й таврує
Чоло

*********
та таких бабайчиків леліяти і ніжити треба... яка ж ти ляляляляляляляляля

На зупинці її серця: креативно що ще сказати )

В цій лав сторі вона завжди обрізає фрукти
від насіння і їсть їх повільно,
набираючи повний рот солодкої слини.
В цій лав сторі не має сліз та істерик гнійних.
Ти в цій лав сторі є частиною себе і тільки.
Є пацавата історія-легенда про половини
які буцімто єдині.
Хоча є життя хронічно терпиме,
де яблучні сади, де тютюнові долини
і про все це місяць скиглить,
діалогами жебраків,
чи то пак маргіналів.
Він молодий наївний
ховається від дощу на якійсь зупинці,
трамвайній чи кінцевій,
на зупинці її серця
і він читає
свої вірші вахтерам,
прибиральницям коридорів,
продавцям морозива
на кінець
хворим янголам безкрилим.

На зупинці її серця
він читає...
На зупинці її серця
він читає...
На зупинці її серця
він читає...

Затягуй тугіше
..........................корсет,
Скоріше
............. роби макіяж:
Вже грюкає
.....................в двері
..................................краса –
Відкрий порятунку
...............................світ наш.
Відбитки
................паскудства
....................................душі
На стінах і стелі
............................спогадів –
Їм знати пора –
...........................підпишись –
Додай в свій образ
.................................гордості!
Ти!
Цвяхи вганяв
.......................в святу плоть!
Ти!
Винищив
................свій рід
.............................до тла!
Ти!
Ізерлі –
.............ти той пілот...
Це ти –
..............вересневий
..................................теракт!

До Курців: cars hiss by my window

псуюсь на повітрі, мов стара кіноплівка.
поголосом розносить мої сліди.
підшукує слова для прощання
заметіль,
вкрадливо пропонує звороти,
краде у мене хвилину по хвилині.
де та легкість.
співа:
"хіба - що було у пустому
хіба - чого вже не буде".
і так само я,
наче слушна мить -
змушую чекати на себе,
інколи врешті не приходячи.
отруєна задоволеністю,
не краща за вчорашні харчі -
так само
надто переповнена
власним запахом.

Ужиткова орнітологія

© Олександр Корж, 25-02-2007

Перелітні птахи
все частіше зупиняються
над птахофабриками
і дитсадками

вивчають краєвиди
і характерні ознаки рельєфу,
малюють уявні хрестики
на власних топографічних схемах

їхній рух
з урахуванням поправки на вітер

їхні пункти призначення
о цій порі року

їхні теплі тіла

існування білкових тіл
хоч якось тривале в часі
означає певну одноманітність
подумай до чого зрештою зводяться
всі ці маршрути

думай про географію
просуваючись углиб
іще не охоплених територій

Бог проїздом

© Володимир Вакуленко-К., 11-04-2007

Видно, бог
Спить на третій полиці
У звичайнісінькому вагоні
І вчасно вимикає
Світло,
Підкреслюючи цим
Свою заповідь розмноження…
Діти постійних мандрівок
Хапають його вітрів за бороди
І посміхаються старожилам вагонів,
Хоча їхні душі сплять
І не заважають
Розраховувати молоді на секс.
А в самого бога є
На ранок запас
Небес(з)коштовних солодощів –
На гривастий додаток
Дріб’язку
Може він запропонувати
Кріпку каву і цукор
З юзерпіком УЗ.
Є підозра,
Що до нас
Його заслали китайці
Саме тоді,
Коли в поїзді
Стало темно.
16.03.2007

)))
о леле! ти ба!
мене (мене?) цитують!
уже бігу ТОБІ вірши присвячувать
котрі ше не написані і ті,
що пишуться уже самі по собі
лиш варто мині
ув аватарку
твою
гламурну
зазирнуть..
)