Ти на словах і піф, паф.
Й неначе князь, неначе граф.
У кожного в житті сві й параграф,
Що провезе по ньому, наче "РАФ".
----------------------------
О, скільки у житті приймаєм поз!
І скільки зріжемо в житті своєму лоз.
А скільки споживемо в ньому доз?
Покаже, думаєш, хоча б один прогноз?
_____________________________
Гей ти, поете! Невже досі спиш?
Ти думати про вічне - візьми й залиш.
А, якщо слово прилетіло лиш,
Ти запиши його й не вимов тихо: "Киш!"
_--------------------------------
Коли на Україні стане лад?
Коли життя цвістиме, наче сад?
Суспільство стане краще працювати
тоді , як кинемо лизати зад.
---------------------------
Сухе вино і легкі цигарки,
Неначе дим з пекарні навіки.
Голодний повз пекарню пробігає ,
З собою забере лиш завидки.
--------------------------
Чи може жінка стати другом?
Мужчина лиш ходить за плугом?
хто важливіший - жінка чи мужчина?
Живемо разом, щоб гуляти лугом!
----------------------------
Мабуть наш ніс від радост аж тріс,
Якби на ньому б умістився ліс.
А поки-що в н трішки не доріс,
Бо лиш прищами повністю заріс.

---------------------------
Круто? Ще б пак! Класика жанру - рубаї!

Добавлено (31-01-07, 17:54)
---------------------------------------------
І знову Мацюк.
***
У сім"ю збирає Бог
Різні дві душі.
Один дух - один на двох
На життєвім тлі.
І проходить боротьба
Чоловіка й жінки -
Радість, ненависть, журба
З серця чи печінки.
Все збирається в свій час,
А ще й стільки бруду
Виливається на нас,
Наче ту облуду
Ми сприймаємо слова,
Байки, сварки, лайки
Й знаєм місяців зо два
Будуть, певно, байки
Про жіночу правоту,
Чоловічу вірність,
Про непізнану цноту,
Смиренну покірність.
Все побільшать ще й плітки
Та жіноча врода.
Треба ж душам жить віки -
Така їх природа.
А без людськості - й ще більш
Землю пізнавати.
Та й не хочеться ще гірш
Свою долю пхати.
То ж примирення прийде
До душ цих сварливих,
Якщо тіло не знайде
Ще тіл більше хтивих.
От приходить і кінець -
Скінчаються муки.
Найчастіше, молодець -
В довгий час розлуки.
І тоді враз виника
За душею туга.
І розлука виступа,
Наче душ наруга...
Знову тягуться до купи
Ці дві половини,
Щоби попоїсти зупи,
Натрудити спини.
У роботі об"єднатись,
Стать гуманніш зроду,
В цьому мусимо старатись,
Щоб пізнать природу.
Й стати ангелом душею,
В діях добро сіять.
Своє чадо - нові душі
Від серця леліять...
----------------------------
УХ!

Комп"ютерщикам.

Коли напруження сягає
перевантаження висот,
прошу уклінно - кожен знає -
комп"ютер вимкни без турбот.

І хай спочинуть руки й нерви,
роби частіше ти перерви,
бо опромінення людини
нас нищить всіх із середини.

В комп"ютер впершися чолом,
працюєш плідно за столом
і виглядаєш кожну кому
у тексті зовсім непростому.

Хвилин із десять посиди
і пісню вдалу заведи.
А може, краще для порядку
зроби фізичную зарядку.

Адже, працюючи щоднини
по шість, чотири ж бо години
ти мусиш жити у здоров"ї
і ще купатися в любові!
-----------------------------------
ЧУЛИ?

Добавлено (01-02-07, 11:16)
---------------------------------------------
Новий подаруночок! Загадки зі збірника для дітей молодшого і середнього шкільного віку!
1) В"ється вірьовка, а на кінці головка.
2) Нижче пояса, вище колін,
Дуже потрібна людям усім,
Хлопці в неї руки тичуть…
Як її кличуть?
3) Що це загадка, що під яйцем гладко?
4) Вдень ковбасою, вночі - кишкою.
5) Вона грушоподібна і людям всім потрібна.
6) Хто ховає під кущі наші супи і борщі?
7) Кого в хоті всі цілують?

Відгадуйте, любі! НЕ забувайте - загадки - для діточок!!!
Чекаю на Ваші варіанти…

А як вам один із творів нашої нової авторки Анни К.

Ти зрадливий мерзотник!
Бабій і тюхтій!
З усіма спати згодний,
А клявся одній!

Я віддамся бомжеві,
Відкрито й навмисно,
Щоб синок твій рожевий
Був беззубий і лисий!

а насправді - дуже хотілось би знати істину: то що ж воно насправді, оте, що "Нижче пояса, вище колін,
Дуже потрібна людям усім,
Хлопці в неї руки тичуть… "

мабуть же, як усі геніальні речі, супер просте!!!!

А Ви що подумали?!

Добавлено (01-02-07, 17:28)
---------------------------------------------
Мацюк. Дружині.

Тебе у собі споглядаю -
Емоцій жар і думки світ.
Неначе пісня в зелен-гаю
Чи яблуневий білий цвіт.

А часом, наче громовиця,
і в небі блискавка ярка
що поміж хмарами іскриться
та витинає гопака.

Живеш у мені - в собі б"єшся,
Душі пізнавши глибочінь...
Лиш насолоду душі нап"ється
В цей час духовна твоя лінь.

Мене в собі хочеш змінити,
Себе не втратити в мені,
Щоб було краще разом жити -
Не душу краяти в вині.

Виною може і дрібниця
Ставати, та душі тепло,
Хай не погасне - заіскриться,
Щоб затишно у ній було.

Себе у тобі споглядаю
І думки лет із висоти
Ловлю у тобі, як із раю,
Бо ти є я, а я є ти.

_____________________________

Мацюк. Для працівників моргу.

Працюючим отут, -
Де дух іде од пут,
І тіло залишається без нього,
Хотів би побажать
У Бога лиш благать -
Молить спокою для здоров"я свого.

В душі, щоб був спокій,
В молитві будь своїй.
Адже робота цього вимагає.
Не будеш так робить ,
І з Богом будеш жить -
Життя лиш відшмагає.

але загадки - я від них просто в захопленні, особливо укупі із розгадками

так зразу і подумала, напевно то - кишеня тільки ніяк не можу втямити, чому у змії "голівка" наприкінці. Змія - певно збоченка. Або - змія - це метафора

******************

а ще я чомусь схиляюсь до думки, що графоманія, це не зло, а швидше якийсь досить специфчний феномен...Мене просто душить сміх, читаючи усі ці штуки. Це ж навмисне таке захочеш - не придумаєш . Отже, люди мають специфічний талант! або специфічну його відсутність. Не знаю - філософське питаннячко.

Є чорне золото, є чорний хліб,
Є чорний лебідь і лебідка чорна,
Та найчорнішим серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль!

Є чорна хмара й чорний-чорний дим,
Година чорна і тюльпани чорні,
Та найчорніши серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль!

Є чорна Афорика і чорний крук,
Він чорно-чорно-чорний,
Та найчорнішим серед них усіх
Є все-таки Чорнобиль!

Добавлено (05-02-07, 11:38)
---------------------------------------------
І знову - і знову - Мацюк!!! "Хліб наш щоденний" із релігійної книжечки "Стежка до Бога".

***
Дух, вселений у світ матеріальний,
в людському тілі, потребує їжі.
А світ навколо є універсальний -
дає людині всі продукти свіжі...
Усе, що ми у їжу споживаєм,
засвоюється у людському тілі,
годуючи його, ми підростаєм,
хоч всі процеси нам незрозумілі.
У тому, як і де ідуть процеси,
що з їжі створюють поживні речовини
і роблять принца чи принцесу
із ще маленької дитини.
***
Важливо правильно вживати всі продукти,
помивши під проточною водою.
Всі свіжі овочі і фрукти
повинні споживати ми з тобою.
І соки з них для всіх людей корисні,
в них залишаються поживні вітаміни,
які укріплюють здоров"я в строки стислі,
від них міцнішає все тіло у дитини.
***
Господь подбав про їжу для людини,
створивши злаки, ягоди і фрукти,
і овочі, уживані щоднини, -
це все становить основні продукти.
***
Земля родюча і ростить рослини,
вона дає поживу для людини.
Але, якщо від неї хочеш взяти,
потрібно на землі попрацювати,
І хліб наш щоденний - то праця людська,
вона і приємна, і дуже важка.
працюючи в полі, городі, в саду,
вирощуєм їжу, що всім до ладу.
І стане поживою птиці й людині,
її споживають худоба і свині,
вся їжа, що виросла в саді і в полі,
яку цілу зиму їмо ми поволі.
............................................
***
То ж ти зрозумій, скільки часу і праці
потрібно докласти, щоб в тебе на таці
з"явився з зернятка смачний пампушок,
і думай, чи кинуть його у горщок.
Чи краще із другом своїм поділитись,
щоб праця людська не змогла загубитись.
Та можна віддати тваринам і птиці,
собаці, корові, курчатку, синиці...
***
Ми просимо хліба насущного в Бога,
пізнавши, яка в нього довга дорога.
З малого зернятка до нашого столу,
до хліба, що часом береш і ти в школу.
І молимось Богу ми перед їдою,
за хліб у подяці, що з"їли з тобою.
Щоб добрий вродився і зовсім не цвів,
адже він найбільше потрібен з харчів.

Добавлено (05-02-07, 16:33)
---------------------------------------------
Звиняйте, що прозою. Приколи із книжки "Калейдоскоп цікавих шкільних свят". Вечір "Не загубиться ніколи чарівна слов"янська врода":
1) Усім відома Ярославна із безсмертної поеми "Слово о полку Ігоревім" прославилася не лише своїм плачем, а й обороною Путиля-града...
2) Настя Лісовська, проста селянська дівчина, полонила падишаха Великої Порти силою свого інтелекту. Подейкували, що Сулейман ІІ через любов до своєї дружини-українки досконало вивчив українську мову і вільно розмовляв нею з полами українських гетьманів.

Добавлено (06-02-07, 10:06)
---------------------------------------------
Чому ніхто нічого не дописує? Народе!!! Хіба у вас немає графоманів?!

Ярослав Заліщук.
-----------------------
ми їхали на море разом
дружня прікольна компанія
ми грали в карти і нарди
розумні і інтелектуальні ігри
дивилися пейзажі прекрасні
поїзд нас везе чух-чух
ми лузаємо соняшник ароматний
на станції ми провітрюємося
їмо диньки й абрикоси
на море ми приїзжаймо
палатки наші розкладаймо
сонячний загар приймаймо
в водичці хлюпаємося й дурачимося
морозиво в спеку ми поїдаймо
футбол баскетбол волейбол
залюбки ми граймо
іноземні мови вивчаймо
марафонські запливи вишиваймо
до дому повні сил і енергії вертаймо
______________________________--

ми їхали на звірину охоту
з гарними справними снастями
з рушницею нароготові
з кулями гільзовими добрими
вистежували ми в лісі зайців
клаповухих вухатих зайчиків
біленьких і сіреньких зайчиків
робили ми западню на них
обігали з всіх сторін лісу
завалили ми кабана з бивнями
сочненьке поживненьке мяско їмо
веселі коломийки ми співаймо
руханки в танку ми розпочинаймо
шашлики з кабаними ми жаримо
до дому весело рушаймо.

Добавлено (13-02-07, 12:21)
---------------------------------------------
Народе! Привітайте мене - сьогодні придбала НОВУ КНИГУ МАЦЮКА!!! Називається "Присвята". На палітурці - помаранчевий майдан , а вгорі - Ісус І Господь. Книжулька - СУПЕР! І взагалі - автор із кожною новою книгою перевершує сам себе!
Отож, слухайте…

Нам краще жити на Ямайці -
Написано на кожній майці,
Хоча живемо в Україні
І в землю цю тикáєм пальці.
___________________________
Народ голосує по совісті,
Коли до людей дійшли вісті,
Що чесність збудили в душі
Й зварили неправду у тісті.
________________________

Медицина залишається в загоні,
А солдати рідко у вагоні.
"Маємо тепер ми те, що маєм" -
Україна в темних у полоні.
____________________________
Порядок в державі встановлюють люди.
Міліція в світі завжди і усюди
Керує порядком, якщо він ще є.
Усі безпорядки сприймає на груди.
_________________________________
Ми думаємо все минеться!
І, доки серце твоє б"ється,
Борись за свою Україну,
Яка тепер кується.
________________________
На Україні призвища на "-ко"
Закінчуються часто. Молоко
Ще на устах і не обсохло,
А він кричить на страйку: "Ю-щен-ко!"
_______________________________
Ми любим хліб, країну, молоко,
Всі чесних, з совістю, де прізвище на "-ко".
На Україні буде злагода і воля,
Як президентом буде Ющенко.
_______________________________________
Із півнем оранжевим вкупі
Залишимо злих у їх пупі
І золотом серця всі разом
Зло втопим, як муху у супі.
___________________________________
Якщо вкусив іздуру кіт,
Ви не хапайтесь за живіт.
А думайте, як вижити.
Бо сказ згубив не один рід.
___________________________
Якщо ударив не у м"яч,
Ти свою ногу враз пробач.
Адже ми граєм гололовою.
Вона ж у тебе не калач!!!

________________
КОЛИСКОВА САМОТНОСТІ

Десь вітер наганяє сни,
Дощ колискову їм співає,
Он вечір замахав крильми,
Хтось цілу ніч когось кохає...

Закрию шторами вікно,
Розстелю постіль...
О, як давно...О, як давно
У ній не було гостя.

Ні, я не плачу. Це лиш дощ
Колише вітер.
Ви знову не прийшли, то що ж.
Зів"януть в котре квіти.

Задую свічку, хай мовчить
Старе фортепіано...
Так легко з сторони навчить,
Себе ж не стану.

"THE BEST?????"
"саме санти(Метру) Ляшкевичу присвята:))))))) На деяких сайтах я повішала дану присвяту із його іменем у назві, але на деяких так, символічно. Але розумні люди однак здогадуються." http://litclub.org.ua/texts/show/4100/

сантиметр (без 99 метр). Присвята (для Метра)
Тетяна Мельник, 10.02.2007 року

Усе було ніби й нічого,
Якби одиниця виміру
Співпадала з реальним розміром.
питання не стільки математичне,
скільки професійної етики –
чи варто хвалитися ЧЛЕНУ
спільноти мистецької,
що «він» – сантиметр?

Вчені мужі хіхікали:
«Та воно і не дивно -
З ким не буває, особливо із
Сантиметрами…
То все одно, що копійка
(пусте дурило)
Як піде по руках..!
то поки в лайні не обпацькається
по самісінькі непристойнощі,
буде до пупа вищого ПРОМИСЛУ
тицяти рило».

А тіточки (одне на умі):
«Казала мені Стецька,
А їй ряба Бараболиха переказувала,
що той сантиметр у якогось
гамериканського Нобеля
зробив заявлєніє на верстата.
Така машина, що ну!!!
Видовжує з міліметра
Найменші оказії
(упражнялися рік на вепрах!)
МЕТЕР він і в Африці МЕТР –
По довжині та у радіусі»

Мужі хіхікали -
тіточки балакали…
А наше питання
не стільки математичне,
скільки професійної етики –
чи варто хвалитися ЧЛЕНУ
спільноти мистецької,
що «він» – сантиметр?

"Означення? Це просто: тут, і там усюдисуща Мельник - ГРАФОМАН"

************
Шановний Метр Л.! Вас дістає, що я не відповідаю на ту гидоту, що штампуєте про мене на ПМ? Ну нічого, це мине.... Час вас, надіюсь, підлікує трохи.

А щодо вірша - то він і справді присвячений Л. Але це такий собі збірний образ багатьох санти(метрів) - таких як ви насправді можна чимало назбирати... То ж не переймайтесь. (до речі, читачам дуже подобається ця присвята, кожен день отримую пошту із схвальними відгуками, причому з різних сайтів)

А ви що - своє гол.редакторське крісло проміняли на лірницьку торбинку, та й подались по всіх сайтах нетівського простору у пошуках Тетяни Мельник?

Та закохались ви в неї чи що?! І здалась вона вам?! Подивіться - скільки навкруг молодих та красивих (мо* ще й не одружених). Ось побачите - ви ще знайдете своє щастя з іншими редакторами, все ще у вас буде добре...
:king: