Дозвольте привітати усіх зі святом закоханих. І подарувати вірші чудового поета Бориса Щавурського (мого шефа). Балада про золотих. І.
Нас не оплаче пташина глота
в кущиках глоду,
ми ж народились, моя золота,
з полум"я й льоду.
І не біда, що багряна зоря
в небі червонім,
бо загубили нас, зоре моя,
в Армагеддоні.
Тим бо й не тане в пригорщах сніг,
а обпікає,
тим бо й усіх - від святих до публік, -
всіх ми прощаєм.
Вийшовши з віку цикут і покут,
з простору й часу,
ми пожаліли, що світимся тут
тільки по разу, -
тільки тоді, як маленька чота
в бій ішла плаєм...
- Ти пам"ятаєш, моя золота?
- Я пам"ятаю.
Балада про золотих. ІІ.
Ніч конала в снах і болотах.
Шепоти лишались, як застави.
- Роздягнися з тіла, золота!
- Одягнися в тіло, золотавий!
І тяглась, як до гірських вершин,
до коси душа по зимних росах:
- Роздягнись, а косу залиши,
хоч на пам"ять, золотоволоса!
Я б тебе такою напоїв
ніжністю, що і мені не треба.
- Як же ти чесатимеш її?
- Так, як вітер навесні дерева.
- Ти мені болиш, бо я болю?
І затихло. Тільки дощ метався.
Перші півні піяли зорю
двом безодням. Ранок починався.
***************************
вітаємо шановного автора!!! надзвичайно тонкий та ліричний подарунок
дякую і вам, Ганно, за активну участь на сторінці поезії!!! (усі ініціативи заохочуються)