Слівце ватра, яке означат оген, огниско, палениско, знає моц карпатскых, і не лем, племен. Для лемків символізує оно єднак штоси моц більше. Є рівнозначне з існуваньом, тырваньом. Дотля буде горів оген, докля дахто буде класти дров. Подібні лемкы будут на тім світі дотля, докля будут горнутися до себе з рідном бесідом і пісньом. З той причины 25 років тому в Бескидах, на Лемківщині загоріла перша Лемківска Ватра, яка, тепер до Ждыні, стягує лемків з цілого світа. Од іскор падаючых з Бескидів запалали Ватри на заході і півночи Польщи, в Канаді, Штатах, Україні – всяди де лем жиют лемкы. Правда, на заході, на выгнаню, в Михалові почало ся діяти два рокы скорше – думам єднак, же михалівскє огниско перетворилося в Ватру завдяки тому, што ся в 1984 році видарило в Чарній.
Ватряне святкуваня ся розвиват. Крім добігаючых юж тридцетки Лемківскых Ватр в Ждыні і Михалові, на чужыні сімнадцетий раз горіла юж Лемківска Ватра в Лугах. Од пару років горіє Ватра в Олаві. На півночы палає Битівска Ватра. Сут тіж маленькы ватрятка, якы горіют там де мы є – горіли Ватры в Позжадлі, палится выдумана през Митра Ждиньочка в Богданцю, Ватрятко в «Пацятові» – Свінярах, загоріло ватрятко на подвірю Романа Стержена в Янчеві і моц, моц іншых. Просто – жебы сме існували, мусиме ся стрічати. Я сприбую поділитися своіма вражынями про ватряны стрічы в Лугах, Ждыні і Михалові.

Л У Г И
XVII Лемківска Ватра в Лугах проходила в днях 13-14 липня. Лемків до Лугів привезено в липни 1947 року в наслідку акції «Вісла». В селі поселено хтовды 110 осіб зо слідуючых сіл: Мохначка Вижня і Нижня – 13 родин, Висова – 7 родин, Ждыня – 3 родины. По 1956 році ждыняне і висовяне в більшости лишыли Луги і вернули в Горы (не можна было нияк вертати до давного Краківского воєводства, в якого межах лишила ся Мохначка). Гнеска лемкы з Лугів, то передо вшиткым давны мешканці Мохначкы. Центром тырваня лемків в Лугах была і є церков. Туга за молитвом в рідній мові та ворожнеча зо стороны римокатолицкого ксьондза в Добєґнєві довели до того, же коли пришов гев православний священик Миколай Поліщук, лемкы з Лугів, хоц греко-католикы, заснували православну парафію. 28 серпня 1952 рока євангелицкий храм з 1899 рока посвячено на церков під покровом Успенія Пресвятой Богородици.
В Лугах, при огню почали ся стрічати юж на зламі сімдесятых і вісемдесятых років. Парунадцет, парудесят ся сходило – нашы все ся горнули до себе. В 1989 році в Лугах Петро Святківский і Богдан Сивец створили ансамбль Хвилина, який осягнув успіх на Фестивалю україньской культури в Сопоті. Хвилина стала ся ґаздом Ватр, офіцийні організуваних од 1991 р. В 1993 році выникло Товариство любителів лемківской культуры, якє до гнеска є організатором Ватр. Ватра довги рокы была єдноденна, а по правді єднонічна. Основом быв акустичний концерт Хвилины і танцювальна забава при електронічных звуках того ансамблю. Медже концертом а забавом люде з допомогом ансамблю співали при огни. На жаль, Хвилины юж неє – може даколи ся реактивує. З часом зачали приїжджати іншы ансамблі, як Худоба з Вроцлава, Лемковина зо Стобна. Ватра набрала векшого розмаху, коли парохом настав о. Артур Грабан. Добри выкористана през єґомосця можливіст стягуваня зовнішных пінязи надала ширший вымір події. Выступуют гев ансамблі з цілой Польщи і з Україны почали зїжджатися люде і зо Шлеска, і з Лемківщыны. Ватра сталася дводенна – пятниця єст зарезервувана головні для молоді, грают хтовды лем фольковы і роковы ансамблі.
В тім році на Ватрі выступували медже іншыма Луговякы з Лугів, Православний хор з Ґожова Сотіря, Серенча з Горлиц, Ручай з Маластова, Яро зо Стшельів, Лемко-товер зо Стшельців, The dollar’s brothers band з Горлиц, Клуб 46 з Вроцлава, Беркут з Ольштина, Гудацка майстра з Ужгорода, Дримба Да Дзиґа з Києва. Люди было дост гідні, на певно понад півтора тисяча. Ватра была зорганізувана барз добрі, а ансамблі показали великий рівен. Голова Об’єднання лемків Канади Андрий Ротко повів зо сцены, же мета акциї «Вісла» не до кінця ся повела, бо видит діти і молодіж, якы розмавляют і співают по свому, не вдалося нас спольонізувати.
Сут тіж недолікы Ватры, єднак не є ту вини по стороні організаторів. Ватра замінятся, на жаль, в ґрільовий пікник. Барз моц люди привозит зо собом переносны ґрілі, на котрых завзято цілий час печены сут кобасы і іншы мяса. Ґрільовий сморід стає ся повсюдным, на што звернув тіж увагу о. Артур по Службі Божій в неділю. Менше є тіж з той причини спільного співаня. Організаторе сут свідомы тых змін – єден з них поділився зо мном думком на тему активізациї люди до спільного співу за рік. Думам, же як тото зостане зреалізуване, люде пригадают собі што добре.

Ж Д Ы Н Я
Ватра в Ждыні то для мене праоснова всякого нашого празнуваня. Істориї Ватры не є што розповідати, бо зробили то ліпши од мене. Якшто ходит про ювілейну Ватру організаторе з Об’єднання лемків барз ся справили і по правді нич не мож зашмарити – лем хвалити. На сцені выступило понад 50 виконавців, люди приїхало до грома, повідают же понад 11 тыс. Ватра мала почесного гостя – Президента Україны Віктора Ющенка з цілом родином. Ту треба скласти поклін пред організаторами, же довели до такой події – можна лем додумуватися кілько зусиль мусіло тото коштувати. Нихто николи іщы не підняв нашых люди так на духу. Бесідуйме што хцеме, але потрібуєме доброго слова і безпосереднього контакту од людини великого формату. А гев Ющенко показав, же найважнійшы для нього сут люде і же выгнанці мают свого опікуна.
Што ходит про програму – была барз різноманітна і показала нашу багатокультурніст. Выступили лемківскы ансамблі з Польщы, Україны, Словаччины, Сербії, Хорватії і показали богатство лемківской культуры. Славний на цілий світ Державний ансамбль ім. Г. Верьовкы показав різноманітніст україньского фольклору. Ансамбль Суґалло з Дебречина на Мадярах показав взаємны культурны впливы медже мадярами, українцями, словаками, румунами. Были ансамблі з україньских шкіл в Польщи. Моц місця присвячено сучасній молодіжній творчости – Софія Федина зо Львова, Гудакы зо Шпротави, лемківский блюз – The dollars brothers band, фольк-рок у виконані Горпины і Беркута, андерграунд зо Свидника – Чум з Баґера.
Організаторе задбали жебы сме не забыли што ся стало 60 років тому – для того є Дзвін Миру, для того быв перехід представників выселеных сіл. Не знам як то організаторе зробили, же цілий час усвідомлювали што ся стало 60 років тому, а єдночасні мартирологія не домінувала. Найміцнійше хыбаль впливав на задуму телебім зо знимкамы зперед выгнаня та співана поезия у виконані Романа Гаврана і Констянтина Павляка. Зокрема хцу подякувати Славкови Гойсакови за тото, же на нічных концертах вмів загосподарувати перервы медже ансамблями. Чого мі лем бракло то більшого заакцентуваня ролі тых, што почали робити Ватру іщы в Чарній. Загальні єднак організаторе списалися фест. Жаль лем, же нашы Владикы не вміли добесідуватися і спільно посвятити Дзвін Миру та одправити панахиду. Шкода тіж, же моц люди підчас молитов при дзвоні і хресті плянталося при ґастрономії. Іщы векша шкода, же більшист учасників не была на Богослужбах в неділю. Не є тіж, так як колиси, спільных огниск на горбку – хыбаль то за причыном пивного намету. Для численных Ватра сталася пивным бенкетом. То сут недолікы Ватры, котры можеме зашмарити лем собі – учасникам Ватры, бо організаторе станули на високости завданя.

М И Х А Л І В
Михалів в Любінским повіті стався символом лемків на выгнаню. 29 червня з Ґрибова выїхав транспорт R 257, якый 4 липня доїхав до Любіна. Числив він 50 родин. 33 родины з того транспорту, якы родом з Фльоринкы трафили до Михалова. Юж в 1947 році почали там одправляти православны Службы Божы, што зворушливо описав Семан Мадзелян в своїм Смаку долі. В Михалові в 1979 р. по раз перший почали палити огниско, на котре приходили люде з далека і близка. В половині вісемдесятих років михаловяне поставили гарду церков в лемківскым стылю. Ватра в Михалові стягує все пару тысяч люди з Лігницкого, Любуского, з Гір та з заграниці. Організатором Ватры є Стоваришыня лемків. Тогорічна Ватра одбылася 3-4 серпня. Ватру одвідило даких 5 тыс. Осіб, выступило 15 ансамблів. Ціліст присвячена была річниці акції «Вісла», про што вымовно свідчила сценографія. Найважнійший быв хыбаль показ фільму Акція Вісла авторства Андрія Копчи, за тот фільм треба дати вельку дяку. Были тіж на сцені спогады про выселіня і перщы рокы на чужыні. Выступали ріжны ансамблі, але, як в кождій Ватрі, найважнійшы были стрічы. На сцені своїма анегдотами бавив Василь Шкимба з Калуша, глядачім барз подабавса тіж кабарет Бровария. Одбився бенефіс Петра Трохановского-Мурянкы з нагоди 60-літя од народжыня.
Мушу єднак організаторам допечи, бо ся не списали. Отже молодіжна забава зачалася барз пізно – є тото што рік, люде звертают увагу, організаторе нич ся не вчат. Але такє то іщи можна пробачити. Найвекший быв сором з той причыни, же не было дров на огниско. Жебы дашто горіло, треба было палити якісы стары плоты, дошкы з підлоги до танця, котры заімпрегнуваны хемікаліями давали великий сморід. На тото не є жадного вытлумачыня, тым більше же не было ниякых перепросин.
В кождим разі третя ватряна стріча закінчилася добрі, іщи раз сме ся спіткали і побесідували, наладувалисме ся рідным. І тепер знов треба чекати до Лугів, потім до Ждыні і на конец – зас до Михалова. ■

фото Романа Пецуха

Наше слово №34, 26 серпня 2007 року

Двадцять п’ята «Ватра» буде записана в анналах історії перш за все тому, що відвідав її президент України Віктор Ющенко. Його візит ще довго буде нести відгомін, корисний вплив, сприятиме піднесенню духа всього українства – не лише Польщі, але й сусідніх країн. Важко перерахувати усі аспекти цього візиту на ювілейній «Ватрі» в 60-ті роковини акції «Вісла». Важливий він також тому, що «лемківською темою» надалі маніпулюють, що багатьом людям поєднання слів «лемко-українець» і надалі не проходить крізь вуста. Особливо це помітне у польському інформаційному просторі та у виступах чиновників: постійно присутнє тяжіння до розмежування українців і лемків.
Проаналізувавши виступи на ватряній сцені офіційних осіб та повідомлення слід зауважити, що візит президента України загострив наші відчуття й оцінку підходів до лемківської проблематики з боку декого з поляків. Не вдасться приховати, що польські гості «Ватри» (і це вже стало традицією) так відміняли слово лемки – у всіх можливих відмінках – щоб, борони Боже, не з’явилося воно у сусідстві (сполученні) зі словом українець. Вони ніби не розуміли, що «Ватра» в Ждині відкрита для всіх, навіть лемків-сепаратистів, а організовують її люди, які однозначно декларують себе українцями. Чиновники не допускали до свідомості, що серед публіки була чимала кількість представників усього українського розмаїття – лемків, бойків, холмщаків, підляшуків. Виступаючи на сцені офіційні гості також остерігалися хоч би словом згадати, що значну частину публіки складають представники усіх можливих регіональних комбінацій (результат акції «Вісла») – прибульці зі Щеціна і Бранєва, Перемишля і Білгорая. Усі вони прибули сюди як українці, яких притягує лемківська культура. Саме цю частину публіки чиновники свідомо не помічають і не називають. Один із директорів департаменту відомого міністерства так розігнався, що промовив до глядачів ждинського свята як до учасників «Ватри» в... Михалові, хвалячись які то лемківські проекти підтримує держава.
Ця штучна лінія поділу між лемками і президентом України та всім українством досить сильно відчувалась також у медіа-повідомленнях з ватряного дійства. Лише телевізійна «Панорама», запросивши д-ра Ігоря Галагіду, пробувала пояснити відношення лемків до українства, показати, які течії існували в минулому. Інші ніби не розуміли, чому на «Лемківску ватру» приїхав президент України.
Але найважливіше те, що публіка у Ждині не переймається поділами – це радше проблема чиновників (самоврядних і державних), яку, проте, слід називати й засуджувати. Бо й надалі є немало тих, які воліли б, як колись поет Є. Гарасимович, мати почтивих лемлемків, без відкликань до України, спільноти з бойками, надсянцями...
Візит президента також «відкриє» лемків для частини українців з Великої України, тих, які після довгих років комуністичної зрівнялівки відвикли від того, що може бути інша говірка, культура – своєрідна, а не стандартна для всіх регіонів. Завдяки зустрічі з лемками вони може зрозуміють багатство інших регіональних культур, досі занедбаних. «Ватра» черговий раз не лише для нас стає зразком, як відроджувати своє, бути прив’язаним до батьківської землі і послідовним у цих діях. Візит і нагороди, вручені президентом України Віктором Ющенком – це лише символ того, що до лемків відносяться з великою шаною не лем за «Ватру», а за добрі справи.

Наше слово № 31, 5 серпня 2007 року

Кус ся назберало...
Мірек Михаляк (гачатко)

Недавно на сторонах «Нашого слова» вказал ся текст Петра Тимы о ждинскій Ватрі. Він округлима словами описує што ся подабало, а што кус меньше. Текст выдавалобы ся цілком приємний до чытаня, докладна лектура єднак вказує мі дост ясно, же моя присутніст на Ватрі была якисым феноменом, чымси што в нормалных обставинах не повинно мати місьця. Як інакше мам інтерпретувати слова п. Петра: […] Вони ніби не розуміли, що «Ватра» в Ждині відкрита для всіх, навіть лемків-сепаратистів […].
Сепаратистів? Єдином річом од котрой ся сепарую уж од пару років є ксенофобія, глупота і хамство. І то уж вшытко як ходит о сепаруваня ся. Не чую ся «одірваном-од-чогоси-частином» (з деф. «сепаратизму»). Направду повиден єм грати якисе шалене зьвіря, котрого вказаня ся медже людми є трактуване яко спеціялна подія і быти вдячний за то, же мене пустили медже цивілізуваных люди? Я там [в Горах] жыю од все, моя родина тіж - зас од 1956 - і я мам не піти медже своіх? Я єм там в себе. Хто має право заперти передо мном двери до мойой хижы? Припоминам, же імпреза, котром ся так захопилисте започаткувана людми, до котрих тепер радите «сепаратисты». Неконсеквенция в думаню.
О самій Ватрі тіж хочу дашто повісти, маючы на увазі Вашы слова.
Наступного дня по закінчыню 25 Ватры в часописі «Ґазета Краковска» світло денне взріли дві ноткы. Єдна описувала одвідины президента Украіны, друга носила меньше апетичний наголовок: W tym roku Watra bez banderowców. Беручы під увагу асоціяціі слова «banderowiec», котре певно іщы хвилю не набуде в Польщы позитивного значыня, можна собі выобразити реакцію лідерів ОЛ (організаторів Ватры) на такій текст. Артикул коротко реферувал о неприсутности в тім році в Ждыні фасцинатів ОУН і УПА, з іх прапорами, ци характерным одягом. Тілко роботы, замішаня, непереспаных ночы, посвячыня для Ватры, а ту редакторе в примітивний спосіб описуют так гарду ініціятиву, для них то лем «Watra bez banderowców». Неє то полний опис імпрезы, вшыткы о тім знаме, видно одраз негативне наставліня автора ноткы. Гріхом є неописаня барз добрі зорганізуваной сцени, гріхом є невказаня проєктів Наталіі Гладик, котри все окрашают Ватру рефлексийном задумом як і шаленим усьміхом.
Але...
Марні выпали пробы іронізуваня з того тексту през єдного з організаторів в понеділкове рано. Боліло.
Мене тіж бы боліло. Сам текст слабо кореспондує з засадом обєктивного опису цілой подіі. Концентрує ся на малым кавальчыку і хоче го запрезентувати в як найменьше користным сьвітлі. Слово ключ: шарпати.
Мам вражыня на жаль, же лідерів ОЛ болит єднак не до кінця тото што повинно. Хыбаль цілий час під вражыньом теплых слів, медалів подаруваных през президента, не достерігают дивной еволюциі, яку перешла сама Ватра. Чого дознат ся пересічний польскій чытач по запізнаню ся з такым артикулом в ґазеті? Ждыня то місце стрічы, сьвято так іщы дотепер нелюбленой в Польщы УПА? Чого довідат ся о лемках?
Выдавалобы ся брехня. Вшыткы знаме, же то «свято лемківской культури».
Треба голосно закричати: «СЛОВА В ҐАЗЕТІ ТО НЕПРАВДА!!!»
Треба. Але як? Коли текст операт ся на фактах, котры фізичні мали місце. Як ту полемізувати з правдом? Повісте: такы тексты то марґінес – будете мати правду, але буде то марґінес на нещастя правдивий.
Ци так мала виглядати Ватра в замірах єй творців? Сама ідея хыбаль уж барз міцно ся выкривила. Што ся подіяло, же так «специфічни» (не ходит о президента) гості зачали на ню заглядати?
«Свято лемківской культури»? Чым ся она тепер ріжнит од імпрез в Круклянках, Ґлембоцку ци Битові. Што іншого од них презентує? Нич. Є іх вірном копійом схованом під дахом «лемківской». Ани «лемківска», ани навет «лемківська». Остала з ней лем «Ватра». Рік тому не была навет запрошена «Кычера» – ансамбль лемківский, шануваний на цілім сьвіті, шкода же подібного шацунку не мали до ней передставники ОЛ одмавляючы права вступу на Ватру. Чом так? В тім році уж запрошена... припадок? Беручы під увагу присутніст важних госты?
При нагоді малы спостережыня річы, котри в нашім середо-вищу діют ся в остатнім часі:
 іщы пару років тому самоокресліня «русин» не фукнцийонувало взагалі в ОЛ. Од недавна пережыват великій ренесанс. Мам вражыня, же в выповіди якого буд представника ОЛ мусит ся оно вказати принаймі двараз. За вынятком візыт президента Украіны, товды слова такы не сут всказаны.
 іщы пару років тому, о букві «ы» в ОЛ нихто чути не хотіл. Гнеска якбы ниґда нич, уж неє жадных проблемів з вжываньом. Беручы іщы під увагу брак мягкого знаку при словах «Лемківска Ватра» в тім році, згадую, же в наступнім році зас знак верне (рік переступний, рік непереступний).
Незнам чом ОЛ робит такы незрозумілы рухы. Може гору взяла фракція дипломациі і шыршой з іншыма спілпраці? Може то зас проба мягкого вманіпулюваня ся в сьвідоміст люди і одобраня мериторичных арґументів «конкуренциі»? Дивит тот дуалізм сьвітопоглядовий, мам лем надію, же неє початком явиска знаного в спеціялістичній літературі яко «rozdwojenie jaźni».
Вернути хочу тепер до части тексту Петра Тими, в котрій радит о жалю до польскых представників уряду, котры якобы втікали од ставляня обік себе слів лемко-украінец. Веце, здобили ся навет на публичне выповіджыня осібно тых слів.
Хыбаль лем они на тій Ватрі єдны.
Не думам, жебы акурат на тот аспект можна было в Ждыні нарікати. Полно того было де бы ся не обернути. Парадоксальні, правдоподібні яко єдины зауважили, же лемкы то не лем лемкы-украінці. Никого не вразили, а ушанували вшыткых. Видно, же так можна і нихто за то не двигат рук до неба. Несмачні виглядало лем, коли мила Пані повіла, же «w tym roku Watra od tego właśnie rządu otrzymała największe wsparcie finansowe». Паскудне і примітивне глядання електорату. І так на них не заголосую.
Нещасливы выдают ся Вам тіж пане Петре слова директора департаменту відомого міністерства, котрий промовив як до учасників «Ватри» в... Михалові, хвалячись які то лемківські проекти підтримує держава. Певно ходит о то, же пані директор повіла о вспертю выдаваня книжок до лемківского навчаня. Не виджу гев нич неодповіднього в єй словах... што вы видите? Зас парадоксальні може ся вказати, же «лемківска говірка» втримала ся лем дякувати тым книжкам, бо як знаме, ОЛ вчыти «діалекту» не буде. Вшыткы знаме, што ся діє з языком котрому одмавлят ся права до нормального функцийонуваня.
Гине.
Встид мі тіж кус перед президентом Украіны, котрого нотабене шалені ціню за Майдан, за пробу сполучыня так ріжних очікувань-інтересів східньой і західньой Украіны, за надію на нормальне жытя, яку несе своій націі. Встид за представників лемківского народа. Коли уж приіжджат президент другой державы то сытуация вымагат кус повагы, в кінци є то пошана для президента іншой державы! Ту... треба з президентом бесідувати в його языку або принаймі скористати з помочы тлумача. А ту передставникы ОЛ на очах тісячы люди так калічыли по украінскы... Якбы уж не можна было (лем в рамах льокального фолькльору, не то жебы так офіцийні!) гварити до нього по лемківскы... Но факт, товды моглабы заістніти обава, же ся не зрозуміют; але чом так малобы быти? Правила дипломаціі наказуют в такім моменті запросити тлумача, але опціі тлумача лемківско – украінского то я уж си навет не выображам (але бы было, але бы было...).
А на кінец рефлексийні – в тім році припало нам сьвяткувати 60 річницю акціі «Вісла». Добрий час на рефлексіі. Припомну лем, же на Украіну переселеных остало понад 60 років тому веце лемків як тых в акціі «Вісла». Посмотрме, підсумуйме.
Як перетрвала лемківска культура і лемкы в некористных, суперасиміляцийных обставинах в Полщы? Слаба, розбита, регрес поступує... але жыє. Лем без надінтерпретаціі такого рода, же польскє середовыще нам барз добрі служыт.
Як перетрвала лемківска культура і лемкы на Украіні през 60 років? Повіджме делікатні – лемкы там не перетрвали пробы часу. Неє іх. На іх тему выповідают ся тепер уж лем вчены, а як хтоси за розвиток культуры прийме існуваня львівской «Лемковини» або Ватру в Монастирисках, то я ся лем неповажні усьміхну... Зьвіданя лем... чом іх (лемків) там неє?
Мы, лемкы, сме собі перезначены, так з ріжницями сьвітопоглядовыма, так зо своіма переконанями релігійныма. Хтоси повіл мі на Ватрі, же сме на себе сказаны.
На все. Певно так. Про то денервує пханя рук цілком з зовні і іщы міцнійше мішаня в тім лемківскым кісті, котре уж тепер є міцно помішане.
В і д р е д а к ц і ї: Автор коментаря дещо переплутав. Не «мила Пані» говорила про виняткову фінансову підтримку лемківських заходів урядом РП, а представник міністра внутрішніх справ і адміністрації. І далі: оприлюднив він, що уряд сприятиме відкриттю лемківської філології у Кракові. Не було тут мови про «вспертя видавання книжок до лемківского навчання», хоч це само собою зрозуміле.

Наше слово №35, 2 вересня 2007 року

http://nslowo.free.ngo.pl/lem_lemkivskie/lem_watry.htm