Свято лемківської культури "Лемківська Ватра" в Ждині - є однією з найбільших міжнародних артистичних культурних імпрез у Малопольському Воеєводстві. Вона має істотне значення для збереження культури української етнографічної меншості Лемків у Польщі. Імпреза, котра триває три дні, відбувається щороку. У ній щороку бере участь біля семи тисяч осіб - мешканців Низьких Бескидів, гостей та туристів з краю ( Польщі) та з-поза кордону ( Канада, Україна, Словаччина, США, Хорватія, Сербія, Австрія та ін.) . На "Ватрі" виступає до 1000 виконавців народної музики, рок-музики, фолк-музики, джазу та різних театралізованих сценічних форм. "Ватра" демонструє лемківські сезонні обряди, Лемківську Спартакіаду, вистави, конкурси, покази традиційних лемківських ремесел та інше. Унікальний формат Свята Лемківської Культури в Ждині підкреслюється візитами персон світу культури та політики , поміж інших - Маршалка Сенату Республіки Польша Alicji Grześkowiak, Маршалка Сейму Macieja Płażyńskiego, посла Jacka Kuronia, голови NIK Lecha Kaczyńskiego ( Лєха Качинського) , віце-міністра культури РП Stefana Starczewskiego, віце-міністра культури і туризму УКраїни Olgi Szokało-Bencz, віце-міністра MSWiA Jana Schőna, віце-маршалка Воєводства Малопольського Witolda Śmiałka та інших.

У вечірніх програмах будуть виступати поміж інших : "Коралі" з Івано-Франківська, "беркут" з Ольштина, "ТІК" з Вінниці, "Горпина" з Ольштина, "Темп" з Битова, "Оскар" і „The dollar’s brothers band” з Горлиць ( Лемківщина) , „ČUMzBAGERA” зі Свідніка ( Словаччина) . Як і щороку , будуть проводитися конкурси "Лемківська Спартакіада", конкурси для дітей і дорослих, - чекаємо на "виспортованих" і удачливих.

"Ватра" в Ждині - це величезна артистична вистава ( "Лемківський Єрусалим"), це зустрічі в рідних теренах. То перед усім - величезна радість з повернення до батьківських гір, де лише тут кожний лемко може відчути повноту тепла рідного краю, це молитви в лемківській церкві, атмосфера зустрічей з близькими та знайомими, занурення у свою ( лемківську) мову - "бесіду", - і це все при світлі полум"я ватри.

На 2007 рік припадає сумна 60-та річниця депортації українського люду ( у тім числі лемків) в рамках "Акції "Вісла". Об"єднання Лемків під час тогорічної ( 2006 р.) Ватри постановило підкреслити трагізм тих подій , котрі невідворотньо вплинули на всю Лемківщину і на все лемківське суспільство.

Рада Програмова , 20 червня 2007 року.
Rada Programowa 20 czerwca 2007 r.

( переклад з польської - Кока Черкаський)

Це творчі колективи та виконавці з Польщі, України, Словаччини, Сербії, Хорватії та з Угорщини.
Лемківську культуру будуть п р е з е н т у в а т и

колективи пісні і танцю :

„Смерека" з Клішова (Польша),

Колектив товариства Русинів із Сербії,

„Лемковина" зі Львова (Україна)

Лемківський ансамбль пісні і танцю з Легніци (Польша),

ансамбль пісні і танцю „Карпатіян" з Пряшева (Польща),

„Ослав'яни" з Мокрого (Польша),

ансамблі :

„Радоцина" з Пустомитів (Україна) ,

хор „Лемківська Студенка" з Борислава (Україна) ,

„Гудаки" з Шпротави (Польша),

хор „Зоря" з Ушця Горлицького (Польша),

дитячі ансамблі :

„Веретено" з Лося (Польша),

„Панночка" зі Львова (Україна)

„Чарівна бойківчанка" з Ужгорода,

„Рачканя" з Біловежі (Словаччина),

„Терка" з Вільхівця (Польша),

лемківські обряди відтворять

ансамблі „Бескид" з Брошнева (Україна),

„Лемківський перстеник" з Гладишова(Польша),

„Тіхопотішан" з Тихого Потоку ( Словаччина),

танцювальні колективи:

„Дубрава" з Пряшева (Словаччина),

„Думка" з Гураво Ілавецького (Польша),

„Горнат" з Кошиці (Словаччина) ,

окремі виконавці :

дует «Вишиванка" з Кошиці (Словаччина),

Костянтин Павляк - Черкаси ( Україна) ,

Роман Гавран з Вроцлава (Польща),

Софія Федина зі Львова (Україна)

Марія Maczoszko зі Словаччини.

У вечірніх програмах (нічній забаві) будуть виступати:

„Коралі" з Івано-Франківська (Україна)

„Беркут" з Ольштина (Польша),

„ТІК" з Вінниці(Україна)

„Горпина" з Ольштина (Польша),

„Темп" з Битова (Польша),

„Оскар" (Польша),

„ The dollar ' s brothers band " з Горлиць (Польша),

„ČUMzBAGERA " зі Свидника ( Словаччина) .

Також будуть проводитися різноманітні конкурси для дітей і дорослих, а також „Лемківська Спартакіада".

У програмі „Лемківської Ватри" планується виступ Національного заслуженого академічного українського народного хору імені Г. Верьовки з Києва.

P. S . Адміністрації порталу до інформації Об'єднання Лемків Польщі.

Маємо велику надію, що концертна програма ювілейної Ватри не повторить минулорічну, монотонно-нудну та неінтересну (за відгуками відвідувачів нашого Порталу та й самої Ватри, з чим згодні були і члени Адміністрації Lemky . com , котрі також були присутніми на Ватрі ).

Також сподіваємося, що Рада Програмова Об'єднання Лемків Польщі все-таки навчиться укладати концертну програму Ватри не тільки за своїми уподобаннями та смаками, але й буде враховувати уподобання, смаки та рівень культури гостей Свята і тенденцію погіршення якості і рівня концертних програм (режисура та підбір учасників) останніх Лемківських Ватр у Ждині буде зупинено.

http://www.ethnos.lemky.com/2007....ri.html

Найбільша лемківська імпреза в Європі
Ювілейне Свято лемківской культури
«XXV. Лемківска ватра» в Ждині

1947 - 2007
60 років депортації
з Батьківської Землі

ЮВІЛЕЙНА XXV. Лемківська ватра 20-22 липня 2007 року.

Розкиданим шістьма десятиліттями на чотири сторони автохтонних мешканців Лемківщини русинів – українців мало вже б і не бути. Вони мали розсіятися в морі більшості інших народів. Та з їх величезної жури за гірською батьківською землею народилася ідея організації ЛЕМКІВСЬКОЇ ВАТРИ. Від місцевості Чорна, через Ганчову та Бортне ВАТРА шукала свого місця, і знайшла його в Ждині.

Розпочавши з кількасот – перших - аж до тисяч –сьогодні - приїжджають на батьківські землі кілька поколінь лемків, для котрих найціннішою та незамінною є їхня Вітчизна. На три дні на шматочок Лемківщини повертається життя, з його власною, неповторною атмосферою. Ввечері при полум'ї вогниська - ватри – розмови, спогади, оповіді і немає краю пісням. Власна ідентичність схована в серці на місцях переселення, прихована роками, тут, серед такої великої кількості рідних, краян, з цілого світу дає волю серцю, душі та голосу.

ЛЕМКІВСЬКА ВАТРА В ЖДИНІ ЦЕ:

- 18 гектарів серед зелених та мальовничих краєвидів Низького Бескиду (Beskidu Niskiego) ;

- 1,5 км від міжнародної дороги Польща-Словакія;

- в тиші та спокою, серед лук, над гірськими потічками, біля лісу;

- натуральний природний амфітеатр, напіввідкрита стаціонарна сцена 80 м2 з артистичними гримувальними кімнатами;

- основна частина фестивального містечка огороджена сіткою та освітлена;

- три критих павільйони-їдальні;

- водогін, електроенергія, гігієнічно-санітарні умови (туалет, умивальники та душові кабіни).

В ОКОЛИЦЯХ:

- Національний Магурський Парк (Magurski Park Narodowy), природний заповідник Корнути (KORNUTY);

- конюшні: в Гладишові (Gładyszow ) (5 км) та Ганчова (25 км);

- озеро в Клімковці (Klimkówec) (15 км);

- прикордонний перехід зі Словакією в Конєчній (Koniecznа) (6 км);

- дерев’яна сакральна архітектура – лемківські церкви;

- мала сакральна архітектура: придорожні східні хрести, фігури та каплички;

- мінеральні води – Висова (Wysowa);

- санаторно-лікувальні-відпочинкові місцевості: Висова (Wysowa),

Вапяне(Wapienne); Криниця (Krynica), Бардейов (Bardejov);

- традиційні унікальні народні ремесла:

· виготовлення та продаж дьогтю – в Білянці (Bielancа)

· продаж обозної мазі, масел та різних нафтових похідних продуктів – в Лосю (Łosiе)

· вироби дерев’яної галантереї – в Ліщинах (Leszczynу) i Кунькові (Kunkowej)

· каменярства – в Бортному (Bartne)

· розведення овець в Рихвальді (Rychwałdzie)/Овчарах (Owczarach)

- місця народження відомих діячів культури:

· художника НИКИФОРА (Єпіфанія Дровняка) (NIKIFORA Epifaniusza Drowniaka) – КРИНИЦЯ (Krynica)

· поета Боглана-Ігоря Антонича – Новиця (Nowica)

· відомого різьбяра Григорія Пецуха (Grzegorza Pecucha) – Флориека (Florynka)

· діда відомого композитора Дмитра Бортнянського (Dymitra Bortniańskiego) – Бортне (Bartne)

- „Ключ Клімковський”

- музей: Горлиці (Gorlice);

- скансени (музеї під відкритим небом): Шимбарк (Szymbark), Новий Санч (Nowy Sącz).

* Ці пропозиції дійсні для літнього відпочинку, молодіжних таборів, „зелених” шкіл

http://www.ethnos.lemky.com/2007....ra.html

ПРОГРАМА 25-ї ВАТРИ в Ждині :
http://www.lemkounion.republika.pl/Dokumenty/program_ua_07.pdf

Ось точні координати фестивалю:
49°28'27.77"N
21°17'40.61"E

Ось трохи інфи про Ватру цьогорічну:

http://www.pres-centr.ck.ua/forum....024dfa2

Не пропустіть нагоду шикарно відпочити за смішні гроші! Автобус туди й назад з Києва - 350 грн/людина.

Зголоситися та дізнатися більше можна за телефонами:

8067 454 6741 (Стелла Петрівна)
8050 725 0127 (Яна)

Телефонуйте прямо зараз, бо ж потрібно робити польські візи! (організатори також з цим допомагають).

http://horbal.livejournal.com/19402.html

----------

Добавлено: Ср Июл 04, 2007 3:35 pm Заголовок сообщения: Поїздка на Лемківську ватру та Краків за 380 грн.

--------------------------------------------------------------------------------

Хто бажає поїхати на Лемківську ватру (Польща, Краківське воїводство, селище Ждиня) та Краків за 380 грн. (в вартість входить лише проїзд за маршрутом Київ-Ждиня-Краків-Київ), проживання в наметах, харчування та все інше за свій кошт. Поїздка відбудеться з 16 липня (виїзд з Києва) по 23 липня (приїзд до Києва). За більш детальною інформацією звертайтеся за телефонами:

80937715703 - Василь або 80937641163 - Андрій

потрібно закордонний паспорт, фото 3,5Х4,5 100% обличчя, які займають 80% площі фото

http://www.tourclub.kiev.ua/forum//viewtopic.php?t=287&start=0

Півтисячі лемків з Львівщини вирушать до польського міста Ждиня на щорічний фестиваль "Лемківська ватра"

Щороку 10-15 тисяч лемків з усього світу впродовж трьох днів забавляються посеред природи у величезному наметовому містечку. Як повідомив Володимир Ропецький, голова львівського обласного осередку "Лемківщина", лемківські забави триватимуть впродовж усього літа. 4-5 серпня на Тернопільщині пройдуть "Дзвони Лемківщини", а згодом лемки зберуться на фестиваль у Луганській області.

Про це повідомляє Експрес.
http://www.cupol.lviv.ua/index.p....ec632ac

22.07.07 - 08:34 | Политика | Новости
Один день Ющенко в Польше

Украина и Польша возобновляют историческую справедливость, вспоминая жертв коммунистического террора: обе страны идут путем единения, понимания, партнерства и доверия. На этом акцентировал Президент Украины Виктор Ющенко 21 июля во время церемонии открытия XXV фестиваля «Лемковская ватра» в городе Ждиня (Польша).

Как сообщили в пресс-службе главы государства, Ющенко поздравил лемков – участников праздника – из Польши, Украины, Словакии, Хорватии, Сербии, Канады, США и других стран мира.

Он подчеркнул, что история не всегда была доброй к лемкам, как и к украинскому народу. - Сегодня мы склоняем головы перед памятью жертв суровых испытаний. Среди них – акция «Висла», – напомнил украинский Президент.

В трагические дни 1947 года почти 150 тысяч украинцев с Бескида, Холмщины, Пидляшшя и Надсяння было выселено из домов и перевезено.

- В нашем общем заявлении с Президентом Польши Лехом Качинским впервые на официальном уровне осуждено акцию «Висла» как преступление тоталитаризма, – отметил Ющенко.

Отдельно Президент Украины выразил благодарность польской власти и лично Президенту Качинскому «за добрую волю к укреплению партнерства между государствами». Ющенко отметил важность развития отношений между Украиной и Польшей в контексте евроинтеграции.

В своем поздравительном слове Глава Украинского государства остановился на политической ситуации в Украине. По его словам, парламентские выборы 30 сентября этого года – важный шаг к перестройке современного европейского государства.

Он призвал украинскую диаспору к единству, заверив, что Украина будет делать все возможное для защиты культурно-национальных нужд украинских обществ за границей.

В частности, в ближайшее время планируется начать работы с создания в Горлицах Центра лемковской культуры им. Богдана-Игоря Антонича. Также вскоре будет решен вопрос с передачей Украинского народного дома украинскому обществу Перемишля. Кроме того, по словам Ющенко, будут разработаны разнообразные образовательные программы для представителей диаспоры в Украине.

Президент во время церемонии открытия фестиваля вручил государственные награды Украины деятелям лемковского общества и наградил орденом князя Ярослава Мудрой V степени Дубеца Александра Адама – архиепископа Перемиского и Новосанчивского.

Ющенко с семьей приняли участие в церемонии освящения Звонов мира, посвященной 60-летию операции «Висла», и панихиде по ее жертвам. Президент Украины положил цветы к памятному знаку по случаю этих событий.

В субботу, 21 июля, Ющенко завершил однодневный неофициальный визит в Республику Польша и отбыл с рабочим визитом в Федеративную Республику Германия, где примет участие в открытии нового музея Мемориального комплекса «Флоссенбюрг».

http://www.ura-inform.com/ru/politics/2007/07/22/yusch_polsha/

http://uaport.net/UAnews/go.php?UN07072110313

------

Gazeta Wyborcza: Президент Ющенко в гостях у лемків

Польська Gazeta Wyborcza пише про візит Президента України на Лемківщину, історичну землю українців, близько 150 тис яких було насильно виселено під час операції Вісла у 1947 році.

У суботу президент України Віктор Ющенко з дружиною та дітьми провів кілька годин у місті Ждиня, у товаристві 10 тисяч лемків з усього світу.

Там проходив триденний фестиваль Лемківська ватра – уже ХХV за рахунком. У суботу всі учасники зібралися поблизу невеличкої дзвіниці, збудованої з нагоди шістдесятиріччя акції Вісла. Ющенко із сином першим вдарив у Дзвін миру. Він молився разом із православними і греко-католицькими священиками перед хрестом, спорудженим на знак пам’яті про лемків – жертв насильницького переселення.

Стефан Гладик (Stefan Hładyk), голова польської Спілки лемків і організатор фестивалю, дуже шкодував, що до Ждині не приїхав президент Лех Качинський (його заміняла глава президентського кабінету Ельжбета Якубяк). «Тоді було б два удари в дзвін, що звучав би в два голоси: по-польськи і по-українськи», – каже Гладик.

Ющенко, якого гучними оваціями вітали всі, хто зібрався в амфітеатрі посеред лісу, подякував Польщі та Лехові Качинському особисто за підтримку України в її прагненні стати членом Євросоюзу.

Він висловив радість стосовно того, що тепер перед українцями відкрито польський ринок праці. І висловив упевненість, що обидві країни, незважаючи на трагічні сторінки історії, залишаться стратегічними партнерами.
КореспонденТ.net
http://vybory.osp-ua.info/svituavybory-idxnews-9280.html

---------
ї
18:06 21 ЛИПНЯ 2007
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка

Україна і Польща відновлюють історичну справедливість, згадуючи жертви комуністичного терору – Віктор Ющенко

Президент України Віктор Ющенко та пані Катерина Ющенко з родиною взяли участь у церемонії відкриття XXV фестивалю «Лемківська ватра» у місті Ждиня (Польща). «Мені надзвичайно приємно разом з вами запалити двадцять п’яту лемківську ватру», – сказав Президент України у вітальному слові. При цьому Глава Української держави подякував за запрошення взяти участь у цьому святі. За словами В.Ющенка, сьогодні Україна і Польща відновлюють історичну справедливість, згадуючи жертви комуністичного терору. Обидві країни йдуть шляхом єднання, порозуміння, партнерства та довіри.

В.Ющенко привітав лемків – учасників свята – із Польщі, України, Словаччини, Хорватії, Сербії, Канади, США та інших країн світу. Він підкреслив, що історія не завжди була доброю до лемків, як і до українського народу. «Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю жертв суворих випробувань. У їх числі – акція «Вісла», – нагадав український Президент. У трагічні дні 1947 року майже 150 тисяч українців з Бескиду, Холмщини, Підляшшя і Надсяння було виселено з домівок і перевезено. «У нашій спільній заяві з Президентом Польщі Лєхом Качинським вперше на офіційному рівні засуджено акцію «Вісла» як злочин тоталітаризму», – наголосив В.Ющенко.

Окремо Президент України висловив велику вдячність польській владі та особисто Главі Республіки Польща Лєху Качинському за добру волю до зміцнення партнерства між державами. В.Ющенко відзначив важливість розвитку відносин між Україною та Польщею у контексті євроінтеграції.

Також у своєму слові Глава Української держави зупинився на політичній ситуації в Україні. За його словами, парламентські вибори 30 вересня цього року – важливий крок до розбудови сучасної європейської держави.

Він закликав українську діаспору до єдності, запевнивши, що Україна робитиме все можливе для захисту культурно-національних потреб українських громад за кордоном. Зокрема, найближчим часом планується розпочати роботи зі створення в Горлицях Центру лемківської культури ім. Богдана-Ігоря Антонича. Також незабаром буде вирішено питання з передачею Українського народного дому українській громаді Перемишля. Окрім того, за словами В.Ющенка, будуть розроблені різноманітні освітні програми для представників діаспори в Україні.

Президент під час церемонії відкриття фестивалю вручив державні нагороди України діячам лемківської громади та нагородив орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня Дубеца Александра Адама – архієпископа Перемиського і Новосанчівського.

Глава Української держави з родиною взяли участь у церемонії освячення Дзвонів миру, присвяченій 60-річчю операції «Вісла», та панахиді за її жертвами. В.Ющенко поклав квіти до пам’ятного знака з нагоди цих подій.

http://www.president.gov.ua/news/data/1_17651.html

Традиційно участь у цьому мистецькому дійстві візьмуть лемківські фольклорні колективи з усієї України та гості з-за кордону.

На фестивалі буде широко представлено танцювальні й пісенні традиції лемків, їхню багату культурну та духовну спадщину.

Розпочнеться фестиваль 4 серпня запаленням Лемківської ватри. Опісля розпочнеться мистецька програма, презентація виробів народних майстрів, нічні забави тощо.

http://www.zik.com.ua/index.php?news_id=92373

Півтисячі лемків з Львівщини візьмуть участь у фестивалі "Лемківська ватра"
13.07.2007

Півтисячі лемків з Львівщини вирушать до польського міста Ждиня на щорічний фестиваль "Лемківська ватра"

Щороку 10-15 тисяч лемків з усього світу впродовж трьох днів забавляються посеред природи у величезному наметовому містечку. Як повідомив Володимир Ропецький, голова львівського обласного осередку "Лемківщина", лемківські забави триватимуть впродовж усього літа. 4-5 серпня на Тернопільщині пройдуть "Дзвони Лемківщини", а згодом лемки зберуться на фестиваль у Луганській області.

Про це повідомляє Експрес.
---------

Навіщо їхати далеко? Біля нас так багато цікавого: поїздка в Монастириськ

Часом навіть дивно, як багато всього ми знаємо. Знаємо, як правильно курити кальян, як танцювати танець живота, їсти паличками, драпірувати індійське сарі... Стільки цікавого можемо розповісти одне одному про бушменів, мексиканців, чукчів, папуасів. Значно важче доводиться, коли розмова заходить про те, що поряд. Наприклад, про Лемківщину. Що не кажіть, а про Китай ми знаємо значно більше. Але починати ніколи не пізно. Для початку можна податись у містечко Монастириськ, що на Тернопільщині. Там щороку у перші вихідні червня відбувається лемківський фольклорний фестиваль. Але не в самому місті, а на лісовій галявині, кілометри за два від райцентру.

Спробуй вдати з себе лемка
Офіційна назва цього свята — Всеукраїнський фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини». Жодних посвідок а чи квитків для гостей не потрібно. Достатньо самого факту, що ви приїхали. Форма одягу — довільна, хоча добре приїхати у лемківському народному строї — це одразу підніме ваш статус в очах фестивального люду. Одяг варто готувати заздалегідь. Для дами: сорочка, плісирована в дрібну складку спідниця, приталена безрукавка з «пелюстками». Лемківська сорочка не так щедро прикрашена вишивкою, як народний одяг інших регіонів України. Увесь акцент робиться на елегантну жилетку, намисто, спідницю з нашитими барвистими стрічками і такий же фартух. Краса костюму по-справжньому відкривається в танці — жінка у цій спідниці перетворюється на барвисту дзиґу. Чоловічий костюм виготовити легше. Це сорочка, світлі штани й безрукавка. Якщо нема традиційної сорочки із застібкою ззаду, підійде і звичайна вишиванка. Лемки — справжні металісти: сукняні безрукавки густо всіяні заклепками. Коли ви одягнете народну ношу, зразу ж відчуєте себе іншою людиною. Трішечки стрункішою, гарнішою, витонченішою... (Разюча відмінність від перебування у тренувальному костюмі).

Щоб почуватися на фестивалі ще органічніше, варто вивчити хоч півдесятка лемківських слів. Скажімо, родак (земляк, співвітчизник), гушлі (скрипка), барз (дуже), лем (лише, тільки), гев (тут), фраірка (коханка), фрас (чорт). Але попереджаємо: говорити, як справжній лемко, зможете далеко не відразу. Бо ж треба постійно пам’ятати, що наголос завжди падає на передостанній склад від кінця слова, а також правильно вимовляти напівм’яке «л», тверде «ы» (окрім «і» та «и», тут є ще й «ы»). Тож, якби, не дай Боже, вам довелося між лемками шпигувати, то через акцент вас би тут же ж і розсекретили.

Зниклий край
Отже, нарешті ви на фестивалі. Як і на всіх фольклорних імпрезах, побачите тут народні танці, почуєте пісні та вірші. Коли на небі спалахнуть зорі, а на ватряному полі заіскряться вогнища, почнеться молодіжна забава. Але танцювати підуть усі. Бо всі лемки тут чуються молодими. І — аж до ранку! Буде багато жартів та веселощів — у цьому лемки чимось нагадують габровців: не можуть вони жити без дотепного слова.

Та на лемківських акціях завжди є хвилина мовчання, завжди поруч з радістю присутні сум, туга. І цим лемківські культурні акції відмінні від інших фольклорних свят. Щоби зрозуміти, у чому річ, треба зважити на те, що лемки дуже відрізняються від інших українських етнічних груп, також і від гірських сусідів — бойків та гуцулів. Відмінності у мові, культурі, ментальності такі суттєві, що це навіть давало привід деяким науковцям виокремлювати субетнос у самостійний народ, а то й помилково зараховувати до польських чи й словацьких етногруп. І ця «несхожість» часто спричинялася до непорозуміння, серйозних проблем.

Історія лемків — історія багатьох малих етнічних спільнот. Їх протягом століть утискали могутніші сусіди. Але сорокові роки ХХ століття взагалі заледве не поставили в житті цього етносу велику крапку. В 1944 році понад 200 тисяч лемків не просто депортували з рідної землі, а дрібками розкидали, розсіяли по всій Україні, щоб якнайшвидше асимілювати. У 1947 році польський уряд продовжив справу Сталіна, але вже на своїй території. Ще 140 тисяч лемків було розкидано (по дві родини на село) північним заходом Польщі. Чехословацький уряд вирішив учинити інакше: асимілювати лемків «на місцях», поступово перетворюючи їх на словаків, бо країна маленька — депортувати нікуди. Що ж, тут безвідмовно спрацював принцип «розділяй і владарюй». Саме геополітичне положення надто вже «міжкордонне»: 48 відсотків Лемківщини знаходиться в Польщі, 41 відсоток — у Словаччині й 11 відсотків — в Україні.

Та сьогодні всі ці три частини об’єднуються для співпраці, збереження зникаючої мови, культури, відновлення пам’яток історії, культури, архітектури. Творяться лемківські товариства, як-от Всеукраїнське товариство «Лемківщина», яке вже всьоме організувало фестиваль у Монастириську.

Багато що відновити неможливо. Але лемківські ентузіасти збирають вцілілі крихти скарбів народної культури, фіксують, консервують все для прийдешніх поколінь. Тому лемківські культурні акції — не просто розвага, зустріч з давніми піснями чи обрядами. Наче казкове затонуле місто, що раз на рік піднімається із дна моря, Лемківщина — по суті, зниклий край — піднімається та постає в усій красі перед тими, хто хоче її пізнати.

Назад у майбутнє
Є ще одна особливість лемківських свят. Це завжди (а може, й передусім) місце зустрічі. Концерт концертом, вистава виставою, пісні піснями, але головне — побачитися й поговорити з розкиданими по всіх усюдах односельцями, родичами, друзями та знайомими. Депортація розділила родини й села, і це особливо болісно діткнуло лемків, для яких спільнота, громада, гурт означає дуже багато. Лемки — землероби і мандрівники. Колись вони фірманили по всій Європі, потім їздили на заробітки за океан. Але водночас понад усе цінували малу батьківщину і завжди поверталися у свою сільську громаду, з якою були пов’язані міцною сув’яззю. Без неї себе не мислили.

Дуже любили лемки приймати гостей, ходити в гості. Після повернення з будь-якої подорожі зазвичай у себе в хаті мандрівники влаштовували «прес-конференцію» для цілого села. Після «офіційної» інформації лемки — чудові оповідачі — поступово переходили до різних дотепів, історій та курйозів у стилі барона Мюнхгаузена. Любили спілкуватись, оповідати і слухати, особливо довгими зимовими вечорами. Такі зустрічі були важливим компонентом життя лемків. От і тепер вони, зустрівшись, не можуть наговоритися. Бо ж питають не лише про найближчих — питають співрозмовника, як маються (поіменно !) цілі села, роди й родини, численні знайомі по всьому світу.

А ще на лемківських фестивалях всі легко знайомляться. І надовго. Скажімо, на найбільшому такому заході, фестивалі у Ждині (Польща), багато гостей не тільки перезнайомились, але й згодом одружилися...

Монастириськ не випадково став центром проведення фольклорного свята. Це одне з місць компактного проживання лемківських переселенців, а отже, і невеличкий центр лемківської культури. Гордість містечка — створений ентузіастами народний Музей лемківської культури і, звичайно, фестиваль, що збирає до 80 мистецьких гуртів та п’ять-сім тисяч (а цьогоріч було більше) глядачів. Притягальністю фестиваль завдячує й гарно дібраному місцю: похила лісова галявина так нагадує краєвиди Лемківщини.

Того, хто хоч раз побував на лемківському фольклорному святі, знову і знову буде тягнути на ці імпрези. Радимо поїхати чи на український «окраєць» Лемківщини, що на Закарпатті, чи ж далі у Західні Карпати — на північні схили, що у Польщі, або на південні, що у Словаччині. Не має значення, які двері ви відчините. Бо з якого боку б не увійшли — відкриєте для себе новий незвіданий світ, котрий, виявляється, існував так близько.

Джерело: Всеукраїнський туристичний журнал "Карпати"

Коли 23 липня 2005 року на сцені XXIII „Лемківської ватри", що традиційно відбувається поблизу села Ждиня (словацько-польське прикордоння), з'явився Роман Гавран, серед частини публіки почувся легенький шум, запанував піднесений настрій. Загал же ніяк не міг зрозуміти, в чому справа. Емоції, сплеск овацій, вигуки пролунали лише серед частини глядачів - покоління українців, які у 80-х були студентами, чи тих, що в історичні для Польщі часи боротьби з комуністами дозрівали національно й громадянські.

Низький горбочок зелений,
десь серед села,
баня в кропиві вірою сія,
обдерті кості, голодні пси.

Саме Роман Гавран був і залишається символом цього покоління, символом мистецької діяльності в той специфічний період, який змінив не лише польське суспільство, але й українців Польщі, частково - Україну, а навіть - еміґрацію в Канаді. Поява минулого року Гаврана на сцені після тривалої артистичної мовчанки навіяла свідкам „соте Ьаск" музиканта безліч спогадів. Згадалися нині вже культові Фестивалі студентів національних меншин, що відбувались у Варшаві в 70-х та 80-х роках, багатолюдні мандрівки „Карпати" територіями, звідки українців було вигнано 1947 року, студентські клуби, де молоді українці доводили (собі й полякам), що українська культура - це не лише фольклор чи естрада.

Особа Гаврана, його пісні - це відгомін світлих років українського студентства в Польщі. Період після 1980-го - спалах студентської активності у Варшаві, Кракові, Ґданську, Вроцлаві, Щецині. Віхами цього процесу були: виникнення часопису „Зустрічі", україномовного політичного й музичного самвидаву; рок і бардівські концерти; політичне заанґажування українців Польщі на підтримку польської опозиції; відновлення зв'язків з дисидентською Україною; національне й релігійне відродження громади. До речі, варто згадати, що перший великий концерт Гаврана відбувся восени 1981-го в Сопоті поблизу Ґданська, під час українського „Молодіжного Ярмарку". Варто згадати атмосферу цього дійства, яке відбувалося в будинку факультету економіки транспорту Ґданського університету. В приміщеннях проходив тоді страйк студентів, усюди походжали люди з біло-червоними пов'язками на руках, стояла варта. Саме тоді в актовому залі (за згодою страйкому) - український захід. Кількатисячна публіка складалася здебільшого з молоді середнього шкільного віку та студентів з різних куточків Польщі, зі сцени звучали насичені емоціями запальні пісні під гітару, що їх доповнювали політичні кабаре... Згодом однак надійшов грудень 1981-го, воєнний стан, а за ним - зневіра, еміґрація частини активістів. Проте вогонь, розпалений не в останню чергу і піснями Гаврана, повністю не згас.

Бо сине високе небо не підмалюєш
квачем, бо величі справжній
не треба
спиратися на плечі нікчем.

Значення музики Романа Гаврана має кілька вимірів. Інколи свої і чужі звали його „українським Качмарським" (Качмарський - найвідоміший польський бард, без якого немислима історія руху „Солідарність"). Інші національні меншини заздрили українцям, які мали такого формату співака. Його манера співу, гри на гітарі, справді дещо нагадувала манеру барда „Солідарності", проте Гавран, його творчість становили іншу якість, були свого роду сенсацією. Його особистість, сценічна манера різко вирізняли його від польських друзів, а також від прийнятої (дозволеною владою) схеми культурної та сценічної активності національних меншин у комуністичній Польщі. Це сталося між іншим ще й тому, що до свого репертуару Роман вибирав „запальні" поетичні строфи Тараса Шевченка, Василя Симоненка, українських поетів Польщі та Василя Стуса, що помер 1985 року.

Саме твори цих поетів, по-новому інтерпретовані Гавраном, у 80-х роках для багатьох із нас звучали як позивні, не давали спати, чи жити за звичним „моя хата з краю". Гаврана розуміли і на „ура" сприймали переважно студенти, молода інтеліґенція, ті, кого не влаштовувала польська псевдостабілізація повоєнного стану, кому не до вподоби був процес полонізації українців Польщі, чи Радянська Україна зі своїм застійним маразмом. Барда слухалося з багатьох різних нагод: безпосередньо на концертах та при ватрах, під час гірських мандрівок, або з касет у гуртожитках. В середині 80-х, в одній із професійних варшавських студій було записано пісні Гаврана. Професійний запис українського виконавця вже сам по собі був тоді неабиякою подією. Раніше професійними записами серед українських музикантів Польщі міг пишатися хіба чоловічий хор „Журавлі". Жодні інакші, не хорові різновиди музичної творчості не могли похвалитися прихильністю „опікунів" культури нацменшин.

Але варто пам'ятати, що Гавран був нетиповим українським бардом - класиком, його дорога до українства, до свідомості й активності була непростою. Він народився в місті Ліґниця (наполовину заповненим радянськими військовими частинами) в лемківській родині. В студентські роки, навчаючись у гірничо-ливарній академії в Кракові, потрапив до гурту типових „галицьких українців" - гуманітаріїв (зокрема й випускників українського ліцею в Ліґниці - В.Мокрого, М.Чеха, М.Туцької), які в період карнавалу „Солідарності", між серпнем 1980-го та груднем 1981-го закладали першу у післявоєнний період незалежну українську студентську організацію СУС (Союзу українських студентів). Коли ж влада і воєнний стан поклали край їхнім ідеям, вони зайнялися випуском інтелектуального журналу, створенням Ради культури студентів національних меншин, піднесенням національного духу серед українства. Частиною саме цього середовища став і Роман.

Гавран був і є типовим лемком, дистанційованим від політики, специфічно прив'язаним до малої батьківщини - Лемківщини. Проте до загальних українських справ він не був байдужим. 1988 року, вперше побачивши Київ, познайомився з лемками, які з 1946 року жили в Україні. Тоді вперше мав концерт перед молодими киянами. Згадую з того концерту один момент, коли наприкінці йому принесли біло-червоні квіти, мовляв, „поляк до нас приїхав", на що він гаряче запротестував, запитавши: „Чому не синьо-жовті?" Сьогодні це нікого не шокувало б, але тоді, у ще застійні часи, комсомольські організатори були шоковані зауваженням, не розуміли, що саме цей співак, котрий співає дивною говіркою, від них хоче.

Сьогодні п'ємо вино, а завтра п'ємо баланду,
Хіба не все одно , за що хвалити банду

У травні-червні 1989 року, в період історичних навпівдемократичних польських виборів, Роман разом із командою українських студентів-волонтерів з Ґданська піснями агітував поляків підтримати у виборчому окрузі Хощно (теперішнє Любуське воєводство) кандидата до Сейму від „Солідарності", українця, професора Володимира Мокрого. Виступав з українськими піснями, опозиційними польськими творами на мітингах у Гожові Великопольському (місті, з якого походить і нинішній прем'єр Польщі) та в інших малих містечках. Публіка дуже добре його розуміла й сприймала, хоча в тому регіоні проживало багато поляків-вихідців із Тернопільщини та Львівщини, які ще з війни недолюблювали українців. Професор Мокрий став депутатом, його обрали поляки, хоч влада й провадила в регіоні підчас виборчої кампанії брутальну антиукраїнську агітацію (в одній з листівок Мокрого, що народився вже після війни, названо „упівцем").

В 90-х бард начебто зник, побував в Америці, де йому довелося займатися ремонтами будинків, та зрідка траплялася нагода виступити. Потім повернувся до Польщі, почав працювати продавцем медичної апаратури. В міжчасі йому вдалося ще раз виступити перед публікою України. На луцькому фестивалі „Оберіг" він виступав поруч з Віктором Морозовим. Потім настав інший час, змінилися проблеми, а з ними - і смаки публіки. Десь із середини 90-х Роман припинив сценічні виступи. Публіка поволі його забувала, та на зміну йому так ніхто й не прийшов. Подібне сталося і з іншими проектами 80-х (рок-гуртом „Оселедець", фанзіном „Відрижка", театром „Контакт"): хтось емігрував до Канади, хтось зник у провінції, а ще хтось пішов у політику чи зайнявся родинним і професійним життям.

Без Гаврана українська музична сцена Польщі зубожіла, ЇЇ заполонили переважно фольклорні колективи, а їм, як і їхній публіці не до поезії чи ідейних message. Щойно 2005 року артист вирішив нагадати про себе, взявши влітку участь у заходах на рідній йому Лемківщині. 2006 року дав декілька концертів на півночі Польщі (у Щецині). Нещодавно вийшов СД з його піснями „На ріках круг Вавілона".

У статті використано фрагменти творів, між іншими - Т.Шевченка, В. Симоненка, до яких музику писав Р. Гавран.

Поряд із концертною сценою буде діяти й містечко майстрів, де всі охочі зможуть побачити як твориться глиняна миска, плетінка з лози чи рогози, вишиванка, ковальський виріб тощо.

Увечері 4 серпня на молодь чекатиме святкова танцювальна програма, яка триватиме аж до ранку.

Крім розважальних заходів, передбачена також і духовна програма, яку увінчає у неділю 5 серпня Божественна Літургія.

А на Ватряному полі в урочищі Бичова, що біля м. Монастириськ, буде встановлено дубовий хрест на спомин про десятки тисяч українців, які були депортовані з рідних земель під час операції «Вісла».

http://www.zik.com.ua/index.php?news_id=93672
http://www.fin.org.ua/newws.php?i=507591

-------------------------

[25.07.2007 11:34]
4-5 серпня на Тернопільщині відбудеться фестиваль “Дзвони Лемківщини”

4-5 серпня поблизу міста Монастириськ на Тернопільщині відбудеться фестиваль “Дзвони Лемківщини”.

Як повідомив заступник губернатора з гуманітарних питань Анатолій ВИХРУЩ, розпочнеться фестиваль 4 серпня запаленням Лемківської ватри. Опісля розпочнеться мистецька програма. “При підготовці свята ми повинні відійти від буденності та казенщини. Важливо, щоб кожен хто відвідає 4-5 серпня Монастирищину зміг відчути самобутній подих лемківської культури, доторкнутися до її витоків, побачити справжніх носіїв цього незнищенного скарбу”, - сказав А. ВИХРУЩ. За його словами, цьогорічний фестиваль вирізнятиметься насиченою концертною програмою, адже вже до участі у фестивалі зголосилися 66 мистецьких колективів з Тернопільщини, Житомирщини, Полтавщини, Львівщини, Івано-Франківщини, Луганщини та Республіки Польща.

Поряд із концертною сценою, розповів А. ВИХРУЩ, буде діяти і містечко майстрів, де всі охочі зможуть побачити, як народжується у руках людини глиняна миска, плетінка з лози чи рогози, вишиванка, ковальський виріб. Ввечері 4 серпня на молодь чекатиме святкова танцювальна програма, що триватиме аж до ранку.

Крім розважальних заходів передбачена також і духовна програма, яку увінчає у неділю Божественна Літургія. Також передбачено встановити на Ватряному полі в урочищі Бичова, що біля м. Монастириськ, дубовий хрест на спомин тих десятків тисяч українців, які були депортовані з рідних земель під час операції „Вісла”.

постiйна адреса статтi:
http://culture.unian.net/ukr/detail/185241
-------------------------------------------------------

31.07.2007, Вівторок. Прес-служба ТернОДА

До вашої уваги Програма IX Всеукраїнського фестивалю лемківської культури "ДЗВОНИ ЛЕМКІВЩИНИ" (4-5 серпня 2007 року, м.Монастириськ).

4 серпня (субота):

Монастирнськ

11.00 - хід-парад колективів по місту.

Урочище "Бичова"

12.00- прес-конференція на Ватряному полі.

13.00 - урочисте відкриття фестивалю.

14.30 - привітання гостей.

15.00 - святковий концерт.

21.00 - молодіжна забава.

24.00 - святковий феєрверк,продовження молодіжної забави.

5 серпня (неділя):

Урочище "Бичова"

10.00 - Служба Божа на Ватряному полі.

12.00- продовження святкового концерту.

18.00 - урочисте закриття Фестивалю.

http://www.oda.te.gov.ua/index.php?action=show&id=4808

Фестиваль розпочався урочистою ходою учасників, одягнених у традиційний лемківський одяг. Опісля на Ватряному полі урочища Бичова було запалено символічну Лемківську ватру. Під звуки національного гімну й гімну лемків «Гори наші» було піднято державний прапор і прапор всеукраїнського товариства «Лемківщина».

Участь у фестивалі взяли голова ТОДА Іван Стойко, заступник міністра культури й туризму Ольга Бенч, голова Тернопільської обласної ради Михайло Миколенко, мер Тернополя Роман Заставний, голова товариства «Лемківщина» Олександр Венгренович, представники громад етнічних українців-лемків з Польщі, Росії, Канади, США, Бельгії.

Іван Стойко зазначив: «Цей фестиваль — особливий, оскільки його присвячено 60-ій річниці депортації українців з їхніх етнічних земель — операції «Вісла». Фестиваль демонструє, що можна спробувати силою позбавити українців їхніх будинків і земель, однак не можна було знищити їхній волелюбний дух».

Священики освятили встановлений на місці щорічного проведення фестивалю дубовий хрест — символ пам’яті про жертви депортації українського народу. Біля підніжжя хреста розсипали жменю землі, спеціально привезеної з етнічних лемківських земель, які зараз належать до території Польщі. На цьому місці, з ініціативи обласної влади та товариства «Лемківщина», найближчим часом буде споруджено каплицю та встановлено дзвін.

За повідомленням організаторів фестивалю, участь у концерті взяли близько 66 творчих колективів з різних областей України, а також з Польщі.

Довідка ЗІКу:

У період із 1945 до 1948 року на територію Тернопільської області було переселено з території теперішньої Польщі понад 150 тисяч етнічних українців: лемків, бойків, надсянців.

Значна частина лемків осіла на території Монастириського району Тернопільської області, тому лемки називають місто Монастириська – «Лемкоград».

Лемки – етнічна група українців, які проживали в українських Карпатах (на обох схилах Східних Бескидів) між ріками Сян і Попрад, у межах сучасної Польщі й на північний захід від ріки Уж у Закарпатті до ріки Попрад у Словаччині
http://www.zik.com.ua/index.php?news_id=95206

09:54 4 СЕРПНЯ 2007
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка

Вітання Президента України учасникам IX Всеукраїнського фестивалю лемківської культури «Дзвони Лемківщини»

Високоповажне товариство!

Щиро вітаю вас – посланців українських лемківських громад з усього світу, яких любов до рідного краю привела на традиційне свято лемківської пісні, танцю й самобутнього народного мистецтва – «Дзвони Лемківщини».

Вдячний Вам за натхненність у праці, красу у мистецтві, мудрість у житті, жертовність у любові до України. Ваші зусилля у збереженні українських традицій, збагаченні культурної спадщини високо цінують у нашій країні.

Давні звичаї та обряди, які ви передаєте з покоління в покоління, зміцнюють духовність народу та формують високі почуття національної гідності й самодостатності, гордості за свою землю, її обдарованих людей.

Зичу Вам здоров'я, щастя, добробуту, нових творчих здобутків у царині утвердження самобутньої лемківської культури.

Віктор ЮЩЕНКО

http://www.president.gov.ua/news/data/21_17811.html

Од перших ватр в Чарній през Ганчову, Бортне глядано для Ватри сталого місця й знайдено го в 1990 р. за селом Ждиня. Перших сім «Лемківских ватр» організував Ансамбль пісні і танцю Лемковина з Білянки», осму і вшитки наступни – ОЛ.

ПЕРША ватра одбилася в днях 12-14 серпня 1983 р. на границі між Устьом Руским і Чарном, староста Семан Мадзелян. Поставлено 46 шатер, прийшло 314 глядачів з 87 місцевости.

ДРУГА ватра організувана тіж в Устю/Чарній в днях 20-22 липня 1984 р., староста Ярослав Трохановский. Взяло участ 1500 глядачів, поставлено 117 шатер. Медалями од Міністерства культури і мистецтва «Заслужений діяч культури» нагороджено активних членів ансамблю Лемковина.

ТРЕТЯ ватра проходила в Ганчовій в днях 20-22 липня 1985 р., староста Теодор Ґоч. Поставлено понад 200 шатер, прибило 2000 ватрянів. Одбилася стріча з добровольцями Червеной армії. На свято приїхали: доц. Степан Заброварний, др Володимир Мокрий. Велька буря перервала в суботу виступи і част ватрянів виїхала. На дорозі за Устьом до Ганчови шовіністи намалювали олійном фарбом антилемківски заклики.

ЧЕТВЕРТУ ватру перенесено до Бортного і одбилася в днях 18-20 липня 1986 р. староста Теодор Кузяк. Зобралося 3000 глядачів, поставлено 395 шатер. Приїхали три автобуси і привезли ватрянів з Ґожова, Любіня і Лігниці. Виступив ансамбль пісні і танцю Ославяни з Мокрого. Перед ватром Єжи Гарасимович написав в Ґазеті Краківскій № 135 (11.05.1986): Chwast płomienisty i złowrogi – burzan nacjonalizmu. Давав всказівки як лемки мают одриватися од українців.

П’ЯТА ватра одбилася в днях 17-19.07.1987 р. в Бортним, староста Петро Трохановский. Зишлося 5000 глядачів, поставлено 486 шатер. Виступили ансамблі Лемковина з Білянки, Водограй з Любіня, Надія з Ярославя, Біли верхи з Криниці, Команчане з Команчи, Там де лем з Горлиц. На свято приїхали: І. Красовский і С. Кіщак зо Львова, др М. Мушинка з Пряшева а з США проф. П. Р. Маґочі, жеби за словами Є. Гарасимовича пропагувати «політичний русинізм». На сцені проведено «вільну трибуну», в якій брали участ: Іван Красовский, Микола Мушинка, Олена Дуць, Ярослав Мерена, Михайло Доньский, Ярослав Зволінский, Федір Ґоч, Петро Трохановский, Ярослав Трохановский. Одповідали між іншим на питаня: хто ми, лемки?

ШЕСТУ ватру зорганізувано в днях 22-24.07.1988 в Бортним, староста Теофіль Дубец. Зобралося праві 6000 глядачів і поставлено 580 шатер. Виступили ансамблі: Лемковина з Білянки, Водограй з Любіна, Надія з Ярославя, Біли верхи, Окмел з Пшемкова, Команчане з Команчи, Варсов’я-Манта – фольковий ансамбль.
СЕМА ватра одбилася 23-25.07.1989 в Бортним, староста Теофіль Дубец (понад 5000 ватрянів). Перед ватром Єжи Гарасимович написав отвертий лист до лемків в Ґазеті Краківскій № 168 (19.07.1989) – Łemkom pod rozwagę, а польска організація Ґрундвальд написала лист до організаторів, што ватра не може українізувати лемків, і же готови знищити село. На ВАТРІ ’89 били присутни: посел на Сейм Польщи др Володимир Мокрий, віце-маршалок сенату Зофія Куратовска, др Микола Мушинка з Пряшова, Іван Красовский і Степан Кіщак зі Львова, Олександр Гнатюк і Ярослав Полянский з Варшави. В часі виступу В. Мокрого на сцені молоди хлопці з Перемишля піднесли національний прапор з гербом св. Володимира але зараз прапор забрали бортнянски хлопчиска – «лемківски патріоти», Театр СЛ з Лігниці показав пєсу Андрія Копчи Одтяти корені.

ОСМУ ватру перенесено до Ждині і одбилася в днях 20-22.07.1990 р. Староста Александер Маслей. З України приїхали художні колективи. Тота ватра сталася переломна – без сепаратистичного наставленя, без провокацій. Поставлено праві вшитки прапори держав, в котрих проживают більши групи лемків. Стараньом ОЛ в Новиці поставлено пам’ятник з таблицьом найвидатнійшому поету Лемківщини Б.-І. Антоничу перед хатом, в якій він народився. В днях ватри отворено кордонний переїзд на Словаччину.

ДЕВ’ЯТА ватра проходила в днях 19-21.07.1991 р. в бурхливих настроях передвиборчих до Сейму РП, староста Євген Дзядош. Зібралося 7000 ватрянів, поставлено 800 шатер. Присутні: посел Сейму РП др Володимир Мокрий, голова Товариства Лемківщина у Львові проф. Орест Чабан, депутат Міской ради Києва Микола Горбаль, голова ОУП Юрій Рейт. В третій ден свята антиукраїнськи проводири хотіли зробити замішаня, а староста ватри перервав виступ Володимира Мокрого і не допустив до виступу Миколу Горбаля з Києва.

ДЕСЯТА ватра одбилася в днях 24-26.1992 р. Старостом бив Петро Чухта, головом оргкомітету Василь Шлянта, режисером Ярослав Полянский з помочом Юлії Дошни і Андрия Дудича. Зобралося 11000 ватрянів. Взяли участ представники влади: Даріуш Вуйцік – віце-маршалок Сейму РП, посли: Л. Качиньский і К. Опіло. З США: Марія Дупляк – заступник голови ООЛ, Юрій Ковальчик, Стефан Гованьский, Теодор Салей і Максим Маслей – з-к голови ОЛ Канади. Плакат ватри виконаний у Львові стараньом проф. Іллії Чулика. Під головуваням проф. Іллії Чулика і Левка Ґаля зустрилися представники лемківских організацій світу, яки постановили зорганізувати у Львові в 1993 р. з’їзд тих організацій і покликати Світову федерацію лемків. Спіткалися колишні студенти і абсольвенти УВС в Криниці: Іван Щерба – Свіржова Руска/Львів, Степан Кіщак – Балутянка/Львів, Теодора Попадюк – Україна, Ганна Щерба-Стефчишин – Свіржова Руська/ Львів, Стефанія Ющак – Лося, Євген Євусяк – Лося, Ілярій Яворський – Берест/Поворозник, Петро Фучко – Нова Весь/Англія, Ядлош Михайло – Ізби/Лігниця, Петро Казановський – Мушинка/Україна), Теофіль Дубец – Фльоринка/Ганчова, Ірина Сорока-Копистянска – Брунари/Криниця, Петро Шафран – Перунка/Ганчова. В часі ватри зібрано понад 2900 підписів під петиційом до найвижшой влади РП в справі узнаня акції Вісла за злочинну з проханьом засудити єй як злочинну, што Сенат РП зробив вже в 1991 р.

ЄДЕНАДЦЕТУ ватру організувано в днях 23-25.07.1993 р., староста Петро Чухта, голова оргкомітету Василь Шлянта, (9000 ватрянів). Прибили запрошени гості: Ординарій Перемиской Греко-католицкої єпархії кир Іван Мартиняк, Амбасадор України в Польщи Генадій Удовенко і радник Теодозій Старак, голова ОУП Юрій Рейт, голова СРУСР Віктор Коваль, Мирослав Чех. Плакат ватри виконаний у Львові товариством Лемківщина.

ДВАНАДЦЕТА ватра, 22-24.07.1994 р., староста Петро Перун, голова оргкомітету Василь Шлянта, (10000 ватрянів). Представники влади: Віктор Сова – новосанчівский воєвода, Генадій Удовенко – амбасадор України у Польщи, Ґражина Котовіч – посел Сейму РП, Юрій Рейт – голова ОУП.

ТРИНАДЦЕТА ватра, 21-23.07.1995 р., староста Петро Чухта, голова оргкомітету Василь Шлянта. На ВАТРІ ’95 били: Зофія Куратовска – маршалок Сенату РП, Міхал Яґелло – віце-міністер МКіМ, радник Посольста України Теодозій Старак. З України депутат ВР Михайло Косів, проф. Іван Щерба, доц. Степан Криницкий. З США – Юрій Ковальчик, з Канади – Володимир Покрищак, з Югославії – депутат парляменту Хорватії М. Киш, зі Словччини – проф. Микола Мушинка, Мілян Бобак, Мирослав Ілюк.

ШТИРНАДЦЕТА ватра проходила 19-21.07.1996 р., староста Петро Чухта, голова оргкомітету Василь Шлянта, (понад 5000 глядачів). Прибили: Теодозій Старак – радник Посольста України, Єжи Мілєвскі – голова Комітету Президентів Польщи і України, Єжи Бісяк – директор Бюра до справ національних меншин МКіМ, посли Сейму РП: Ґражина Котовіч, Ґжеґож Циґанік, Казімєж Сас.

ПЯТНАДЦЕТА ватра, 25-27.07.1997 р.Староста Петро Васуля, голова оргкомітету Василь Шлянта, (понад 10000 ватрянів). Гості: Митрополит Іван Мартиняк, Людвік Елле – віцепрезидент Федерацийной унії европейских національних меншин. Тота ювілейна ватра проходила в час 50-ой річниці акції Вісла. Оргінальним бив Хресний хід, присвячений 50-тій річниці депортації українців-русинів з Лемківщини. Розпочався він в греко-католицкій церкви в Гладишові Акафістом до Пресвятой Богородиці. Перед півночом процесія з великим дерев’яним хрестом (везеним на возі) приїхала на ватряне поле. Там його поставлено при камені з таблицьом, на котрій написано про депортацію лемків в 1947 р. Тоти пам’ятки в суботу посвятив Митрополит кир Іван Мартиняк в супроводі грекокатолицких отців і втрянів. По ватрі вислано до найвижших влад Польщи Апель, який закінчено реченьом: Apelujemy do Sejmu RP аby w ślad za Uchwałą Senatu z 3-go sierpnia 1991 r. w sprawie akcji Wisła w mądry i odpowiedzialny sposób rozwiązał problem współczesnych następstw decyzji politycznych sprzed 50 lat.

ШIСНАДЦЕТА ватра одбилася 24-26.07.1998 р., староста Петро Чухта, голова оргкомітету Олександр Маслей. Взяли участ: Мацєй Плажиньскі – маршалок Сейму РП, Петро Сардачук – посол України у Польщи, П. Тіде – консуль США в Кракові, Теодозий Старак – голова СФУЛО, Мірослав Шиповскі – презес Польской унії майнових власників.

СІМНАДЦЕТА ватра, 23-25.07.1999 р., староста Петро Васуля, голова оргкомітету Олександер Маслей. Били присутни: Аліція Ґжеськовяк – маршалок Сенату РП, Левко Довгович – голова ЄКУ, Семен Сакач – секретар СРУ Югославії, проф. Іван Щерба – секретар Президії СФУЛО, Мирон Кертичак – голова ОУП.

ОСЕМНАДЦЕТА ватра одбилася 21-23.07.2000 р., староста Петро Чухта, голова оргкомітету Олександр Маслей. Зобралося понад 5000 ватрянів. Приїхали: Дмитро Павличко – амбасадор України у Польщи, Зиновій Куравський – генеральний консуль, М. Дукачевскі – міністер канцелярії Президента РП, В. Смідовскі – з-к шефа Бюро національной безпеки Президента РП, М. Вінярчик ? Коссаковска – радник Президента РП, Т. Тарханскі – малопольский воєвода, М. Чех, К. Сас і М. Цицонь – посли Сейму РП, М. Шиповскі – голова Польской унії власників майна, представники Рильничої скарбниці держави та представники регіональной влади.

ДЕВЯТНАДЦЕТА ватра проходила 20-22.07.2001 р., староста Петро Чухта, голова оргкомітету Штефан Гладик, Прибили запрошени; Д. Павличко – амбасадор України у Польщі, В. Сьмідовскі – представник Канцеларії президента РП, Р. Масловскі – малопольській воєвода, С. Жуковскі – віце-міністер МКіМ, М. Чех – посел Сейму РП, М. Сич – голова сейміку Вармінско-Мазурского воєвідства, православний архиєпископ Адам і о. митрат С. Дзюбина од УГКЦ.

ДВАДЦЕТА ватра, 19-21.07.2002 р., голова організацийного комітету Штефан Гладик, старостував Яцко Ставиский. Мас-медія оцінили ватру, як дуже вдалу імпрезу. Присутни били представники влади, українских-лемківских організацій з ріжних країн світу. Відзначено сумну річницю депортацийної акції Вісла. Президент РП нагородив найбільше заслужених діячів ОЛ державнима медалями; Кавалерским хрестом Ордена відроджиня Польщи, Золотим хрестом заслуги і Срібним хрестом, а Міністер культури медаллю Заслужений діяч культури. Одчитано вітальни листи од президентів Польщи і України і міністра закордонних справ РП. З вітанями виступили: представник канцелярії президента РП Р. Стшелєцкі, Генеральний консуль України в Кракові О. Мєдовніков, віце-міністер МКіМ Р. Кемпскі, воєвода малопольский Є. Адамік, голова Президії СФУЛО І. Щерба, представник ООЛ в США Е. Малиняк, голова УВКР Михайло Горинь, заступник голови СРУ Словаччини М. Бобак, православний архиєп. кир Адам, горлицкий староста А. Вельц, з-к голови ОУП Г. Колодій, війти ґмін: Устя – Д. Ридзанич, Ропи – Я. Моранда, Ліпінок – Ч. Ракочи, Санкови – П. Зєліньскі.

ДВАДЦЕТ ПЕРША ватра, 18-20.07.2003 р., організаційним комітетом керував Штефан Гладик, старостував Яцко Ставиский. Про ватру похвально писано в ґазетах і журналах. Зийшлося понад 8000 ватрянів. Виступили десятки художних колективів крайових і закордонних, переважали дитячі і молодіжни ансамблі.

ДВАДЦЕТ ДРУГА ватра, 23-25.07. 2004 р., голова оргкомітету Штефан Гладик, староста Яцко Ставиский, режисер Мілько Гойсак. Про ватру дуже позитивно писано в ґазетах і журналах, подавано, же било около 10 тис. ватрянів. Концертували десятки художних колективів крайових і заграничних, в яких значно переважали дітячи і молодіжни ансамблі

ДВАДЦЕТ ТРЕТЯ ватра одбилася 22-24.07.2005 р. Прибили запрошени гості: правосл. архиєп. кир Адам, греко-кат. митр. кир Іван Мартиняк, заступник міністра культури України Олга Бенч-Шокало, заступник міністра внутрішніх справ і адміністрації РП Ян Шоен, од канцелярії президента РП – Ришард Лукасік, з-к воєводи Ришард Пулторак, горлицкий староста, війтове гмін.

ДВАДЦЕТ ЧЕТВЕРТА ватра, 21-23.07.2006 р., голова оргкомітету Штефан Гладик, староста Петро Чухта. Поле ватряне зостало значно краще приготовлене. Добудувано другу частину санітаріятів, уряджено поміщиня ґардероби за сценом. Медже лемківском хатом а сценом поставлено старий шпіхлір. Виступило кількадесят художних колективів з Польщи, України, Словаччини, Сербії, Канади. З привитаньом виступували представники влади Польщи Вітольд Кохан, малопольский воєвода закликав лемків повертатися в рідни гори, закладати фірми і одбудовувати Лемківщину.

Наше слово №30, 29 липня 2007 року

Автор: Ярослав Гребенюк Джерело: RadioSvoboda

«Хтіла вам переказати поздоровлення. Здоровля, полодження на многії літа. Тримайте ся разом!» – так зустрічали гостей на фестивалі «Стежками Лемківщини» у Лутугінському районі Луганщини.

Лемки – українська етнічна група, частка якої жила на території Польщі. Після Другої Світової радянська влада переселила польських лемків в Україну – деяких завезли аж на Донбас. Літніх людей, що пережили ті події, лишилось небагато, але спогади, як людей узимку пхали до «телячих вагонів», як довелося копати землянки серед безлюдного степу, ще живуть у пам’яті.

Лемківський фестиваль вперше провели 2005-го року. Голова Лутугінської райдержадміністрації Григорій Пригеба та заступник голови Луганської облдержадміністрації Зиновій Гузар розпочали цю традицію.

На Луганщині живе 2 тисячі лемків

Пан Гузар пригадує, що фестиваль починався тяжко. Багато людей три роки тому питали: «Хто такі лемки?» Він пояснював «Лемки, гуцули, бойки – це ті самі українці, тільки гірські, трошки інші». А зараз фестиваль живе для людей, живе для Луганщини і є одним із кращих фестивалів Луганщини, вважає Зиновій Гузар.

Сьогодні у Лутугінському районі живуть близько 2 тисячі лемків. Переважна більшість – у селах Переможному та імені Карла Лібкнехта. Традиції та звичаї, які лемки привезли з батьківщини, живі й понині, проте великого значення вже не мають. Та і мова побуту тут давно вже змінилася на російську.

Мову може забули, але традиції зберігають

Батьки Віталії Вансач – лемки, її чоловіка – теж. Отже, їхня донька стовідсоткова лемкиня. Утім, брати шлюб виключно зі своїми Віталія не вважає принциповим.

«Так вийшло – ми живемо в одному селі, у нас всі передружились. Хоча є й приїжджі. Всі завжди шанують наші обряди і свята. Маємо обряд весільний, у нас жодної нареченої немає, щоб через цей обряд не пройшла. Ніхто не примушує, якщо подобається це, то буде жити з цими традиціями, шанувати… У нас немає войовничого настрою», – каже Віталія Вансач.

Цього року «Стежками Лемківщини» проведено на достатньо скромному рівні, не було гостей з Польщі та Словаччини. Чомусь зсунулась традиційна дата проведення фестивалю на кінець вересня. Каже голова Лутугінської райдержадміністрації Григорій Пригеба:

«Ми хотіли провести фестиваль у вересні – знайти якийсь день суботній чи неділю. Я не знаю точно, з яких причин перенесли – може, й з політичних, бо ми ж живемо в такому регіоні, а лемки вони все одне ближче до західної України, де прибічники іншої політичної сили».

Під час фестивалю відкрито та освячено пам’ятний знак «Жертвам репресій, малій етнічній групі української нації – лемкам». На цьому місці планують звести справжній пам’ятник, а ще побудувати музей.

Ярослав Гребенюк
http://www.vox.com.ua/data....ni.html