Але після твоїх дій мабуть твої твори буде читати хіба що сам пан Ляшкевич. Погодься зі мною, що авторів цінують не тільки за тексти - ще вони оцінюються як і люди.
що ж до "вірша під рибу" - то я , гадаю, у нас, у ГАКівчан, ще все попереду. Проте є неприємний момент. Погляньте - на форумі я зорганізував тему Збіговисько літераторів ГАКу вже сьогодні. І що ? Як реакція ГАКу ? Ліс рук ??? ні, всього лише відгукнулися Олесь Б, Зіпа і Малахай. То я гадаю, з такими темпами я швидше випущу власне повне зібрання творів у 50-ти томах, аніж збереться достатня кількість ГАКівців на рибу .
-- я допускаю, що ВАша критика пана В.Л. щодо недоліків його творчості, можливо, є правильною і своєчасною ; але , якщо ви вернетеся назад, ви побачите, що я ніде не вихваляв ( і взагалі ніяк не реагував на) його твори ; -- щодо критики діяльності пана В.Л. на його ж сайті - що ж, це типова критика на адресу людей, котрі щось роблять в організаційному плані ; я гадаю, що і мене є за що покритикувати за можливо безлад на цьому формі, і інших ; проте я і не хвалив огульно його сайт ; але , з іншого боку, на тому сайті є речі, котрі заслуговують уваги - наприклад конкурси, котрі стимулюють до творчості ; що ж до виставляння оцінок - вважаю це чистою умовністю.... там навіть кожен сам собі може виставити оцінку , і за це з тебе грошей не вимагають кожен прагне виставити собі якомога вищу оцінку за 7-бальною шкалою, хоча я сам собі вище 5 ніколи не виставляв ; -- щодо множинності ніків В.Л. - ну, якщо це правилами сайту не заборонено, то нічого поганого у тім немає ; отже, кожен може зареєструвати собі стільки ніків, скільки зможе обскакати на коні за світловий день. ; у мене там один нік, як і на ГАКу, а все інше мене не обходить ; мене влаштовує те, що сайт живий, швидкодіючий ( не так, як наприклад "Точка літературного Кипіння" , сайт Самвидаву і т.п.) ; -- крім того, я продовжую вважати, що сайт ГАКу - то є більше для прозаїків, як за структурою, так і за ідеологією. От я так зі своєї "висоти" як побачив, так і продовжую притримуватися такої думки. Хоча і на ГАКу я розміщую свої поетичні твори, але бачу, що воно чомусь не теє.... не пляше. Можливо , це тому, що ГАК народжений ( чи знаходиться під патронатом) прозаїками братами-Капрановими, не знаю...
--- розумію, що десь між Вами і В.Л. пробігла чорна кішка, що ж, нічого не поробиш.... можливо, уже й вороття немає ; у такому разі я вже пропонував себе як посередника для вирішення цієї проблеми; крім того, є такий фактор , як те, що львів"яни взагалі вважають себе П"ємонтом всея України у всьому, не лише в літературі ( тобто є така певна зарозумілість), і нельвів"янам із львів"янами інколи просто буває дуже важко знайти спільну систему відліку ; я сам родом із Львівщини, і коли я прибув на Черкащину, я був здивований, що тут, виявляється, є місцеві націоналісти покрутіше мене
коко, якби ви не просто виставили свій вірш на гаку, а прочитали його гаківчанам за столом (ще й під вашу рибу), то й реакція була б відповідно менш стриманою. ви людина доросла і думайте самі. щиро бажаю, щоб ота патока, яку останнім часом вам так щедро ллє в. л. не позбавила вас здатності логічно мислити. всього доброго!
а чого тільки вартує гучний псевдонім "Майстер Рим", який сам собі придумав п. ляшкевич! рідкісна скромність! зауважте, що зліквідував він його лише після сатиричної присвяти тетяни мельник і пародій михайла карпового. проте він собі придумав "нового друга" - юрія перехожого. такого поета у природі не існує. зате як зручно оголосити фантом редактором ПМ та ще писати самому собі похвали від його імені. це по-вашому дівочі рюмсання?
П. Ляшкевич створив навколо себе ауру такого собі ніби поета і ніби літературознавця (ніби - бо це йому так здається), який ніби є компетентним визначати поетичний рівень інших авторів, роздавати їм рейтинги та статуси. Цим всім він займається на сторінках свого персонального сайту на пару з п. Жоржем Диким (Богданом Гордасевичем). Твори останнього, до речі, настільки рахітичні, що іноді п. Ляшкевич мусить їх виправляти; втім, з відомої субстанції цукерочку не зробиш.
Щодо віршів самого п. Ляшкевича, то вони довгі і нецікаві, бо конструйовані, штучні, бездушні. Потрібно докласти певних зусиль, щоб ознайомитись з творчим доробком п. Ляшкевича і скласти про цей доробок уявлення. Коли ж читачі знаходять час на таку працю, вони з подивом відкривають для себе, що король, виявляється, голий. Звичайно, таким людям шкода годин, витрачених на читання, скажімо, безкінечних пародій на Бродського (п. Ляшкевич їх пародіями, мабуть, не вважає, але як іще назвати невправне наслідування?)
І все було б нічого, - зрештою, ну, пописує собі добродій, ну, виставляє плоди своєї діяльності в інтернеті... таких багато. Але, як уже зазначалося, п. Ляшкевич створює навколо себе ауру ніби літературного метра. Відповідно, люди очікують від нього сильних, цікавих, небанальних творів. Але коли метр виявляється всього-навсього сантиметром, який, до того ж, повчає, як і про що треба писати в віршах, розчарування переростає в образу: кому приємно відчувати себе обманутим в своїх найкращих очікуваннях? Гадаю, бажання таких людей якось копнути сантиметра є цілком зрозумілим. А панові Ляшкевичу , зрозуміло, нічого не залишається, як відбиватися. От ми і маємо те, що маємо.
(продовження) Друзі, а наші Перші Гоголівські Читання в салоні "Ірена" ?! Хіба ж це було не класно ? Всі, хто там був, говорили, що класно. То так само і з іншими "нарадами-читаннями". Плюс-мінус поправки на місцевий колорит.
А "шашликони", що зорганізовує Тимур Литовченко ? Я й досі не можу зрозуміти, для чого це йому і всім іншим, але ж подаровані книжечки у мене з цього заходу залишилися. Після кожного такого заходу літературний процес отримує нову підзарядку. Це необхідно літераторам , в першу чергу, для підняття власного бумагомаратєльного тонусу.
Конкретно : яку погоду в літературі роблять такі наради ? - як я вже казав, стимулюють творчість : по-друге -- структуризують і систематизують творчість.Що таке "структуризація" ? Ну от, наприклад, у Ляшкевича я прочитав свого вірша, який на ГАКу був зустрінутий без особливого ентузіазму - "Василиса Прекрасна", але там, за круглим столом у Ляшкевича люди так надривали животи від сміху, що врешті-решт навіть я не витримав і взяв тайм-аут хвилини на три, щоб посміятися разом із усіма і прийти в норму. Сльози виступали на очах від цього реготу. Після цього я довідався, що цей вірш можна класифікувати до жанру "куртуазний маньєризм". Це і є "структуризація". Ти краще розумієш своє місце серед літераторів. Краще бачиш, які ніші вільні, а які вже зайняті. Хіба це не плюс для мене ? До чого можна договоритися ? У Ляшкевича конкретно ми ні до чого не домовлялися. Десь о дванадцятій годині , у самому розпалі "наради", дехто вжепочав засинати просто за столом, а дехто терміново мав йти у своїх справах. Другого дня зранку я прочитав господарям приблизно двогодинну лекцію про основи розуміння Бога, чим їх мабуть, сильно втомив Крім того, довелося ще раз скористатися гостинністю пана Володимира - вже у якості свідка ( понятого), щоб засвідчити при працівнику ДАІ, що мій автомобіль було пошкоджено на стоянці під будинком.
Отже, особисто я нічого поганого про В.Л. , як про господаря творчої зустрічі, сказати не можу. Був лише один позитив. Що ж до його власних віршів - то окрема тема.
=====
І мені взагалі дивна ваша, друзі, позиція. Ну якщо В.Л. такий поганий, такий бяка, то НМД ваша позиція повинна була би бути наступною : давай, Коко, сміливо уперед ! покажи йому, що таке справжній Гаківець ! зруйнуй усі його підступні плани , виведи його на чисту воду і пригвозди до позорного столба !! Помстися супостату за поругану честь братів твоїх і сестер !!!
Натомість я бачу лише якісь дівчачі рюмсання. Де ж ваш порох у порохівницях ????
шановні дописувачі ! По-перше, даю відповідь на головне питання : Питання: яку погоду в літературі роблять такі наради і до чого на них можна договоритися?
Відповідь на це питання даю коротеньке, бо повна відповідь , можливо б, мала розміри завбільшки з докторську дисертацію.
Такі наради мають якусь ірраціональну причину, ірраціональну суть і ірраціональні наслідки. Неможливо наразі пояснити достеменно, чому мене ваблять такі "наради". Але чомусь ваблять. Досі не можу забути, як ми проводили наради з львівським поетом Іваном Лучуком- батьком сучасної української паліндрономії. Ми сиділи у його майстерні удвох, випивали два трилітрові слоїки його пива з привезеною мною таранькою, про щось там спілкувалися, про що саме - я вже й не пам"ятаю, а після цього мені треба було діставатися аеропорту і ще й транспортувати на літаку в Черкаси півтораметровий гелій-неоновий лазер виробництва львівського заводу "Полярон". після цього я теж став писати паліндромони
Різноманітні "наради" на бардівських фестивалях. навколо вогнища. Чи - як на останньому фесті "Бескиди" у Верхньому Синьовидному - і без вогнища, у придорожньому ресторані "Соняшник". Наталка Криничанка, Зиновій Филипчук, ще хтось, і навіть сам Валерій Маренич ( особисті якості якого доволі контрастно диссонують із його стереотипним образом "народного артиста України", але , менше з тим, саме через це бачиш у ньому людину, а не ікону) , гітара по колу і т.п. Друзі, такі наради - то є повноцінне спілкування між людьми приблизно одного штибу. Між літераторами, нехай різного ступеню професіоналізму, відомості і т.п., але спосіб мислення котрих приблизно знаходиться в одних і тих же рамках.
