Пригоди    Арнольда  Капельмейстера

Арнольд Капельмейстер та Чарівна Горянка.

1.

Жив та був собі на білому світі представник творчої інтелігенції, а водночас – представник прошарку середнього класу Арнольд Семенович Капельмейстер.  Арнольд Семенович на життя не скаржився, по закутках не ховався, завжди займав виважену активну політичну позицію, а якщо часом і помилявся, то хутенько визнавав свою помилку, поки за нього це не робили інші. Тому завжди і всюди Арнольд Семенович користувався повагою і заслуженим авторитетом, а якщо раптом десь  і не користувався, то йому від цього не було ані холодно, ані жарко.  І так ось жив собі Арнольд Семенович, жив, аж поки якось в овочевій крамниці  він  не купив  ягоду ананаса. Ну, можливо плоди ананаса звуться не ягодами, але ж пан Капельмейстер  не був ботаніком, а був звичайнісіньким українським  інтелігентом, котрих багато.

Отож, приносить він ягоду ананаса додому, а дружина йому і каже:

- Краще б ти, старий хрич,  ковбаси купив.

У саме серце вразили Арнольда Семеновича ці  слова його колись коханої дружини. Засумував Арнольд Семенович, похнюпив буйну голову і закрився у вбиральні. Сидів він там і годину, і другу, аж поки на вулиці зовсім не стемніло і місто не огорнула  осіння ніч. Лише тоді  вийшов Арнольд Семенович із вбиральні, поглянув на ягоду ананаса  і жбурнув її у вікно.

2.

Якось Арнольд Семенович Капельмейстер відпочивав  на югах, в Алушті.  І от якось сидів він собі на терасі  розкішного кафе "Хвиля" в Професорському куточку, теплий південний вітер ласкаво куйовдив  те місце на  його  голові, де колись росло волосся. Арнольд Семенович потихесеньку  попивав "Мускат Красний Южнобєрєжний"  і писав мемуари.  Раптом до нього за столик підсіла чарівна алуштянка. Можливо, вона насправді була і не алуштянкою, може,  вона була просто кримчанкою, або навіть і не кримчанкою, а просто українкою, проте ніхто би не став заперечувати, що вона була чарівною. Тому що у неї було все на диво чарівним – і стегна, і бедра, і те, що вище бедер, і бюстгальтер, а особливо те, що під бюстгальтером. А також Арнольд Семенович зауважив, що чарівними в неї були волосся, очі, посмішка і те, що під бюстгальтером.

Арнольд Семенович  любив розглядати чарівних дівчат, але він волів це робити або у бінокль, або просто гортати журнали із зображеннями чарівних дівчат. А от  коли чарівні дівчата сиділи так близько від Арнольда Семеновича, він починав відчувати, що йому вже  незабаром перевалить за  *** … ні, за **** років, і що такі чарівні дівчата вже ніколи не будуть йому зазирати у рота і таке все інше.

Тому він спочатку отетерів, вилупившись на чарівну алуштянку, а особливо на те, що у неї було під бюстгальтером.

- Шо, папаша, отдихаєш? – нарешті видало чарівне створіння.

- Та от, приїхав  на недільку, покупатися, туда-сюда, - відповів  Арнольд Семенович.

- А зі мною не хочеш туда-сюда? – запитала  власниця отого, що під бюстгальтером.

- И? – перепитав Арнольд Семенович ( російською – Ы?).

- "И-И", - передражнила його юна алуштянка.- Сорок баксів за всьо оптом. Отдаюсь сьогодні за півціни, завтра буде дорожче.

Арнольд Семенович вкрився  величезними краплинами поту. Він гарячково рахував, скільки ж це буде сорок баксів на наші гроші. "Сорок баксів- це… сорок баксів-це…" Від хвилювання йому ніяк не вдавалося  отримати підсумок.

- Ну-у-у-ууу? – перепитала чарівна юна німфа, встаючи із-за столу і нависаючи над обличчям Арнольда Семеновича усім вмістом свого бюстгальтера.

- Н-ні, - раптом вирвалося у Арнольда Семеновича.- Я краще ковбаси куплю, - пояснив він.

- Ну і жри свою ковбасу, дурак, старий хрич, -образилася  дівчина і пересіла за інший столик.

Арнольд Семенович Капельмейстер подумав, що він так ніколи і не навчиться розуміти жінок.

25.03.2006