[ГПКЧ ]
Головна » Статті » ХУДОЖНІ ТВОРИ » Кока Черкаський

Пеклорай

Пеклорай (ред.-2)

© koka cherkaskij, 23-02-2008
( Цей твір не має жодного стосунку до наступних геніальних творів :
RemiK: "Хвороба століття"
Олег: "Президент"
Володимир Чернишенко: "Терорист")

1.
- Ну, і як тепер воно буде фурикати ? Без старого ?
-Не хвилюйтеся, пане Президенте, мої хлопці розберуться.  Дайте трохи часу – і все рознюхаємо, розвідаємо, знайдемо способи.
-Щось мені слабко у ваші обіцянки віриться. Не змогли  твої за живого академіка ні у чому розібратися, то тепер – і поготів ! Кого ти , взагалі кажучи, понабирав  собі ? Хоча б  в одного з них є вища освіта ?
-Але ж, пане Президенте, Ви ж самі  особисто затверджували склад моєї групи. Крім того... ви ж самі висунули тезу про те, що „Краще один ***, аніж два академіки!”.
-Овва ! А чи чув ти ще одну тезу про те, що те, що дозволено Юпітеру – не дозволено бику ?
-Як це ?  Ви якого саме „юпітера” маєте на увазі ? Мотоцикла, чи ?..
-Слухайте, пане Бенюк...  припиняйте  тут мені  негайно  вашу клоунаду ! Даю вам три дні, інакше....  інакше я висуну  нову тезу про те, що краще два *****, аніж один Бенюк.
-Господи мій Боже ! Пречиста Діва Марія !! Пане Президенте ! Батьку наш ! За що ???
Бенюк гепнувся на коліна і став цілувати президентські мешти. Президент  не став йому заважати, стояв , взявши руки в боки, вдягнувши на обличчя зверхньо-гордовиту посмішку Наполеона, котрий увійшов у палаючу Москву.

2.

-Відповідай, с-с-сука, де старий заховав документи  ?

Посеред кімнати знаходилося   масивне дерев”яне крісло з високою  спинкою та міцними бильцями. До крісла була прив”язана  літня сивоволоса жінка, вдягнена  у одну лиш  спідню сорочку. Зуби її були вибиті, обличчя у синцях і вимащене  чимось брунатно-червоним, схожим на кров, що запеклася.

-Я не знаю, не бачила ніяких документів, скільки вже вам казати, - змучено відповідала жінка.
-С-с-сука, я тобі очі  повиймаю, якщо не скажеш ! Навіщо тобі такі очі, які нічого не бачили ?
-Робіть, що хочете, але я нічого не бачила і нічого не скажу ! Бог Вам суддя !
-Шо ? Шо ти сказала ??  Бога вона згадує !! Чуть шо – зразу до бога !  А ти знаєш, що  за таке я тобі взагалі всю середину вирву і на руку намотаю ?
-Я ж кажу – робіть, що хочете. А Бог ...
-С-с-с-ука ! Не згадуй мені тут про Бога ! Не такі, як ти, тут у мене сиділи, теж  згадували Бога всує, і все одно потім робили, що я їм наказував.
-Робіть, що хочете.
- О Пречиста Діва Марія !  Ну ти і вперта, стара дурепа ! Ну нічого, я теж упертий !

Бенюк підійшов до столу із блискучими нікельованими інструментами,  схожими на хірургічні,  взяв до рук одні щипці, покрутив, подумав, подивився у стелю,  тихенько захихотів,  щось  промовив  сам до себе,  поклав ці щипці  на стіл, узяв інші, гачкуваті на кінчиках, задумливо повертів у руках... Ні, теж не  підходять. Вибирав хвилин із п”ять, нарешті з одним інструментом, який навіть важко описати , став хижо усміхаючись, все звужуючи і звужуючи кола навколо стільця з нещасною, наближатися до сивоволосої  дружини покійного  академіка  

3.

-А я от не розумію, у чому проблеми ? Хіба звичайної  гільотини недостатньо для того, щоб  зменшувати кількість нерезидентів ?
-Звісно, що ні. Раніше, коли люди ще не все знали про Кару Божу, вважалося, що гільотина – це двосторонньо  гуманне знаряддя зменшення. Але потім, коли  наші вчені зуміли записати на відео те, що відбувається  з грішником на ТомуСвіті, і це стало  відомо широкій публіці,  більше ніхто не захотів  виконувати роль ката.  Деякий час , поки гільотини простоювали, кількість нерезидентів зростала катастрофічно, у геометричній прогресії.  Наближалася справжня неомальтузіанська катастрофа.
-А детальніше можна про оте відео, я щось, очевидно, пропустив, поки був у довготривалому відрядженні на Кубі.
-Ну, це вже стара історія..... Все почалося  із так званого ефекту  Кирилова-Кірліані, коли стало можливим  бачити  і фотографувати ауру  живих організмів, ну, в принципі, це було відомо ще до другої світової війни, але лише десь у другій чверті двадцять першого століття  наш видатний учений Кирилов  здогадався  ауру не просто фотографувати, а  й знімати на квадровідео. Тому ефект стали  називати ефектом Кирилова-Кірліані.
-Так, це я знаю. Вивчав у старших класах. А далі що ?
-Ну, далі.... далі все покрито , як то кажуть, тайною мрака. Якось один лікар, котрий спостерігав за аурою   свого смертельно хворого  пацієнта,   забув вимкнути квадровідеокамеру, і коли пацієнт уночі помер, камера продовжувала запис. Коли  почали розшифровувати  запис з квадровідео, то помітили, що в момент смерті аура не зникла, але з нею стало відбуватися щось дивне, досі не бачене.
-Що саме ?
-Ну, я  напевне не знаю. Найцікавіше – це те, що аура не зникла  і після смерті. Камера  фіксувала  ауру пацієнта упродовж двох годин по його клінічній смерті.
-Хіба таке можливо ?
-Отож. Основна помилка, якщо можна так сказати, попередників, полягала у тому, що вони намагалися фіксувати ауру вже померлої людини. Тобто,  брали  з моргу тіло якого-небудь нерезидента і всіляко над ним іздєвалися.  Але ніякої аури тоді зафіксувати не змогли.
-Ага ! Тобто....
-Тобто весь фокус у тому, що для того, щоб зафіксувати ауру, скажімо так,  трупа, потрібно „зачепитися” за ауру ще живої людини, коли цей труп ще не труп, а живий  організм, розумієте?  Звісно, що до цього ніхто додуматися просто так  раніше не міг. Крім того, розумієте, сам момент смерті людини- це така щепетільна подія, особливо якщо це резидент ....  Ніхто ж точно не знає, коли саме громадянин збирається віддати Богові душу, крім того, в момент смерті  або нікого поруч немає, якщо смерть, як то кажуть, нагла, або ж навпаки,  навколо крутяться нещасні родичі, священники, котрим не поясниш, що для потреб науки  саме зараз   біля їхнього помираючого  дядечка-мільйонера потрібно  встановити кірліан-апаратуру, а їм усім слід вийти геть з приміщення.
-Тобто, знову допоміг випадок ?
-Так, як не раз уже траплялося в науці, відкрити нове явище допоміг випадок.
-Що ж було далі ?
-Ну, далі, як завжди, за це діло  схопилися  ваші вояки. Дослідження засекретили. Кірліан-апаратуру  заборонили. Коротше кажучи, на п”ять років  настав повний піздєц.  Але вояки – то є вояки. Вони уміють лише ходити строєм  і збивати ракетами пасажирські  літаки, а от щось  принципово нове відкрити – на це у них клепки не вистачає. Отож, за  п'ять років  вони тільки й просунулися у дослідженнях, що  помітили, як після смерті  до аури  померлої людини наближається , чи то пак – підмішується ще кілька аур сторонніх об'єктів.
-А це ж як ?
-Ну так, ніби на погості лежить не один померлий, а  кілька.
-Можливо, це похибка експерименту ?
-Та ні, що-що, а у вояк  - залізна  дисципліна  , і тому про випадкові похибки  навіть думати було не слід. Крім того, що у вояк добре – це наявність  великої кількості  піддослідного матеріалу.
-Невже ви хочете сказати ..?
-Так, звісно, усі важкопоранені   захисники Вітчизни  у  військово-польових шпиталях  зіслужили Батьківщині останню службу. Їхні аури  документувалися, у тім числі, і в момент Переходу, тобто  - смерті. Заодно економилися  недешеві ліки, котрі все одно би життя пораненим не врятували, лише б віддалили на якийсь час момент кінця. Було накопичено кілька десятків тисяч  записів  людських аур.
- Пречиста Діва Марія !  Це ж так жорстоко !
-Ну, все  у цьому світі має свою ціну. На той момент ціна була саме такою, якою була.  Усі  бійці,  що проходили по Експерименту, отримали посмертні нагороди, ну  там медалі „За відвагу” , „За  винятковий героїзм”, тощо. Крім того, їхніх  уцілілих близьких  родичів переводили  на вищий щабель  резидентства.
-Ну, хоч це....
-Так. Звісно, це неабищо. Були  навіть випадки, коли  солдати  на полі бою добровільно завдавали собі смертельних поранень, щоб після  власної смерті  хоча б їхні родичі  стали жити краще.
-Це щось схоже на самогубства  донецьких шахтарів кінця двадцятого-початку  двадцять першого століття.
-Так, саме так.  І от, коли до справи знову узялися цивільні   академіки, то виявилися прецікаві факти .
-Наприклад ?
-Наприклад, загальна картина   динаміки змін аури  померлого не залежала ні від віку, ні від  статі, ні  навіть  від  віросповідання, ні від чого іншого, за винятком лише....
-Ну ?...
-За винятком лише того, був небіжчик за життя грішником чи праведником.
- Пречиста Діва Марія ! А як це встановили ?
- Ну, цьому передувала грандіозна  робота. Було задіяно величезну кількість студентів, аспірантів, медичних працівників, психологів і так далі, котрі  складали  картину життя кожного пацієнта і робили висновки про його праведність чи гріховність, після чого ці висновки  звіряли з динамікою аури. Плюс ще задіювали  духовних осіб, особистих душпастирів, ребе і тому подібне. Але це , попри сподівання, було малоефективним.
- І чому ?
- А дуже просто. Усі духовні особи сповідували  принцип таємниці сповіді. Звісно, були і такі, котрі  виявлялися не дуже принциповими, і  за деяку мзду давали потрібні свідчення.
- Пречиста Діва Марія ! То їм ще і мзду платили ? А  по відомству Бенюка їх не можна було хіба пропустити ?
- У тому-то й річ, що якраз у той момент  відомство Бенюка  опинилося  взагалі під загрозою ліквідації.  Адже виявилося, що завдання людині тортур чи тим паче вбивство – це все-таки є смертний гріх ! Котрий  замолити практично неможливо ! І всі бенюківці  ризикували потрапити в пекло !
- Що ви мені тут казочки розповідаєте ? Пекло якесь...
- Ха ! Це ж уже далеко не казочки ! Слухайте, що було далі ! Коли виявилося, що динаміка посмертної аури залежить від того, чи був пацієнт за життя праведником, чи ні, вирішили провести  грандіозний Експеримент. Було відібрано  сто чоловік  праведників  і  сто  чоловік грішників.  Для чистоти Експерименту праведників відбирали в монастирях  із числа   монахів, а грішників – із числа тих, хто засуджений до смертної кари за  жахливі злочини проти народу, Союзу чи Президента.  Для впевненості, кожного  із грішників  перед завершальною стадією Експерименту змушували  вбити власноруч кількох іммігрантів.
- Це дуже  кмітливо ! Адже іммігранти – теж люди.
- Так, дійсно, іммігранти– теж люди. І тому за вбивство  навіть іммігрантів пацієнти  отримували на душу смертний гріх, і не один.
- А праведники  ж як ?
- Ну, і нарешті, щоб праведники  стали перед завершальною стадією Експерименту іще більшими праведниками, було вирішено, що вони повинні загинути мученицькою смертю, бо  загальновідомо, що найвищою чеснотою у практично будь-якій релігії  є мученицька смерть. Ну, наприклад, згадайте тих же шахідів.
- Або той же Ісус Христос.
- Так, чи той же Ісус Христос, вірно. І тому було вирішено,  що праведників слід розіп”яти на хрестах.
- І розпинали їх ті ж самі грішники ?
- Так, ви знову вгадали.
- Ну, а як же з грішниками ? Як їх  умервтляли ?
- З грішниками було трохи складніше – їх не можна було піддати насильницькій смерті, інакше вони б могли в момент насилля  спокутувати свої гріхи і перетворитися на праведників. Тому, задля чистоти Експерименту, сотня грішників була розбита на десять рівних частин, десять десятків, в кожній із котрих грішники помирали , порушуючи одну із десяти заповідей Христа. Тільки одну.
- Довго, мабуть, довелося чекати.
- Так , довго. А що поробиш ? Чистота Експерименту була понад усе. До речі, відеозапис смертей тої десятки, котра  помирала, порушуючи заповідь  не прелюбодіяти, досі  знаходиться у верхівці  хіт-параду еротичних фільмів.
- Який саме це фільм ?
- „Десять пасічників”.
- „Десять пасічників” ??? Пречиста Діва Марія ! А я ж то собі думаю – ну як натурально знято , які геніальні актори, як  вони правдоподібно  зіграли власну смерть ! А це, виявляється,  все було насправді ?
- Так, дійсно.... І от, цей Експеримент  підтвердив  попередні висновки про те, що динаміка посмертної аури залежить лише від того, чи був пацієнт  грішником, чи праведником. Але ця подія , незважаючи на  те, що преса десь це рознюхала і оприлюднила, не особливо вплинула  на життя  пересічних людей. Найцікавіше ж ще було попереду. Після  вдалого Експерименту вчені  замислилися – як дешифрувати динаміку аури Переходу. Для цього знову  було відібрано кілька десятків людей, схильних до ефтаназії, і їх штучно вводили на кілька хвилин у стан клінічної смерті. Після чого виводили з цього стану, оживляли, змушували описувати все, що вони ТАМ бачили, до найменших подробиць. Були запрошені художники, котрі  малювали ілюстрації до того, що розповідали ефтаназисти. Ті, у свою чергу, вносили поправки до ілюстрацій. І їх знову  відправляли за поріг, у небуття, і за кілька хвилин оживляли, і так далі, і так далі. Було задіяно кілька тисяч піддослідних  пацієнтів.  І коли через п'ятнадцять років титанічної праці все було „склеєно” воєдино,  усі результати зведені докупи, то експериментатори отримали , фактично, два мультики, у котрих розповідається про  те, що відбувається із душами грішників і праведників у перші години ( за земним часом) після смерті.  Результати були настільки шокуючі  і вражаючі, що кілька осіб, котрі першими переглянули ці відеосюжети, зійшли з глузду, а ще декілька померло.
- Що ж там було такого  особливого ?
- Люди вперше  побачили те, що називається пеклом, відчули ті жахіття, котрі там відбуваються із душами грішників. І , ймовірно, сприйняли  це все занадто близько до серця. Уявили, що це може трапитися з ними самими. Можливо, у них були підстави так вважати, що саме вони потраплять до пекла.
- Пречиста Діва Марія ! Невже це правда ?
- Абсолютно. Може, бажаєте  подивитися і переконатися самі ?
- А це можливо ?
- Звісно. У нас є кілька піратських копій.
- Але як я можу бути впевнений, що це реальність, а не містифікація ?
- Так, звичайно, ніхто у це не  повірить, поки сам не пересвідчиться на власній шкурі.
- Тобто, поки сам не помре ?
- Звісно.
- Ви мене інтригуєте.
- Інтригую ? Повірте, все , що я вам розповів – це чистісінька правда. Ви маєте повне право не вірити, але ж на цьому  та історія не закінчилася. Багато з  тих людей, котрі не  були піддослідними кроликами в Експерименті, переглянувши фільм,  рано чи пізно помирали. Звісно, якщо це були резиденти першого ступеню, то лікарі робили спроби повернути їх до життя, і у багатьох випадках лікарям це вдавалося. Так от, переважна     більшість  таких врятованих резидентів першого рівня, після повернення  на цей світ стверджували, що все, що вони бачили у тих фільмах раніше , до власної смерті,– істинна правда.
- Ну, вони теж могли прибріхувати.
- Вибачте, як це – прибріхувати ?  Резиденти першого рівня ! Першого ! Не другого навіть,  і не третього, а першого !!  Такі люди не прибріхують, ви що ?! До речі, і теперішній Президент також давав свого часу аналогічні свідчення, це  навіть увійшло до шістнадцятого тому його  президентської біографії. Адже багато хто  вважав, що шістнадцятий том буде останнім, але, як бачите, це не так. Державний переворот тоді, як відомо,  не вдався, зрадники тільки поповнили  ряди добровольців для продовження Експерименту. І от  вже  вийшли  і двадцять другий, і двадцять третій томи біографії нашого Батька, і готується до друку двадцять четвертий том. А ви кажете – прибріхують. Ви ж бачите, зараз навіть  декому із заможніх громадян надаються послуги подібного  характеру – визначення  того,  куди потрапили душі їхніх родичів після смерті, в рай чи у пекло.
- І які результати ?
- П'ятдесять на п'ятдесять. Як і слід було сподіватися. Просто  інколи  трапляються парадоксальні речі, що душі поважних, шанованих людей, на котрих  оточуючі за життя молилися, як на Господа Бога, котрих вибирали до Сенату,  чи у Думу¸ чи у Центральну Ревізійну Комісію, потрапляють , всупереч сподіванням їхніх родичів, не в рай, а до пекла.  А це може пролити світло на багато чого з того, про що  родичі  померлого ніколи раніше й не здогадувалися. Зараз навіть суди  при розгляді  справ  про спадщину і не тільки почали брати до уваги висновки  пеклорайної діагностики.
- Тобто, це говорить про те, що насправді  ті громадяни  не були такими порядними, як  вважалося  за життя?
- Так, у багатьох з них рильце, так би мовити,  в пушку,  та воно й зрозуміло : політика чистими руками не робиться.  Хтось особисто підстрелив свого конкурента, а хтось просто віддав  усний наказ – і тисячі людей в Африці були потравлені хлором.
- Це ви про політику  знищення нерезидентів на їхній же території ?
- Саме так.
- Ну добре, а що ж було далі ?
- А далі відбулося ось що. Оскільки було помічено, що всі виконавці смертних вироків іммігрантам гарантовано потрапляють до пекла, навіть якщо вони знеособлено натискали якісь кнопки електронного керування гільотиною...
- Чекайте-чекайте.... Як це – „знеособлено” ?
- Ну як ? Уявіть собі – нерезидент вже  знаходиться на своєму місці призначення,  на гільотинному ложі, голова його міцно зафіксована, священник вже прочитав молитву, відпустив гріхи, що далі  ? Далі хтось мусить натиснути кнопку, щоб привести у рух лезо гільотини. Так ?
- Так.
- Хто буде натискати цю кнопку ?
- Ну-у-у, я не знаю. Є ж спеціальні люди, котрі закінчували відповідні  вищі навчальні  заклади...
- Були. Були такі люди. Але коли всі  дізналися про  існування пекла і про Кару Божу, то бажаючих натиснути цю кнопку ставало все менше і менше – ніхто ж, зрештою, не хоче потрапити до казана зі смолою. Ви б натисли ?
- Поки ви мені  усього цього не розповіли, то натис би. А тепер от – не впевнений.
- Отож бо й воно ! Тому  наші  кулібіни   примудрилися  робити такий пульт управління гільотиною із двадцятьма-тридцятьма кнопками, але лише одна з них приводить лезо у рух. Тоді викликають із залу  двадцять-тридцять осіб, котрі по черзі натискають  кожен свою кнопку. І ніхто не знає, чия саме кнопка спрацює і хто візьме на себе смертний гріх. Але потім  наші винахідники придумали такий пристрій, для попередньої діагностики  місця призначення своєї душі.
- Як це – „попередньої діагностики” ?
- А так.  Ви лягаєте  у таку  спеціальну герметичну прозору камеру, ну , на кшталт  гідромасажної капсули чи солярію, звідки  вам поступово викачують повітря, реєструючи ваше серцебиття, імпульси мозку і , звісно ж, фіксуючи вашу ауру на квадровідео  за методом Кирилова-Кірліані. Коли настає ваша тимчасова , так би мовити, клінічна смерть від асфіксії, тобто – від нестачі кисню, динаміка вашої  аури дешифрується і визначається, які саме ангели за вами прилетіли : ангели раю чи ангели пекла. Потім  вас оживляють, впускаючи у камеру свіже повітря. Все дуже просто.  Така діагностика стала настільки звичною, що люди  призвичаїлися  діагностуватися чи не щодня. На СНІД чи на сифіліс не так  часто стали перевірятися, як на пеклорай.
- Пеклорай ?
- Так, пеклорай. Таке словечко  виникло майже відразу після  того, як  пеклорай-діагностика стала доступною широкому колу резидентів. Так от, продовжу про оті двадцять-тридцять кнопок на  гільотині. Завдяки пеклорай-експресдіагностиці   стало відомо, що незалежно від того, чия саме кнопка спрацьовувала  і  приводила у дію лезо гільотини, усі двадцять чоловік  брали на душу смертний гріх. Тому ставало все важче і важче знаходити бажаючих для натискання кнопок.  Доводилося вже  використовувати для цих цілей нерезидентів. Близько року так і робили, і  в ус не дули, але ... Але ось помирає начальник виконавчого відділу , котрий змушував  нерезидентів натискати кнопку на гільтині, і виявляється, що його душа потрапляє  у пекло ! Це була така несподіванка ! Чоловік  був дуже набожним, щонеділі відвідував церкву , постився , робив грошові внески на Храм, не вживав  у розмові матюків, дотримувався усіх заповідей Христових і навіть сам власноручно жодного разу не натискував кнопки управління  гільотиною. Менше з тим, людина потрапила у пекло, його дружина  місця собі не знаходила від цього, бо пеклорай-діагностика   їй особисто обіцяла рай.
- А він що, сам не ходив перевірятися ?
- Він перевірявся один раз на рік, на  Великдень. Взагалі парадоксально, але Церква не дуже схвалює пеклорай, позаяк  це замінює віру  знанням, а людина повинна  саме вірити, чи вірувати,  в Бога, а не інакше. Такими  наразі  є канони християнства, хоча можливо з часом все зміниться. А той сердега перевірився перед Паскою, а після Паски якраз запровадили оту  нову  методику зменшення кількості іммігрантів , з отими двадцятьма кнопками. І він  власноручно змушував іммігрантів натискати  ці кнопки, а якщо хто з них відмовлявся – то знову ж таки, ті самі в першу чергу  і навіть позачергово , в перервах між стратою засуджених, лягали під гільотину, і це все він  сам, сердега,  вирішував на місці, без  суду і слідства, такі у нього на той час були повноваження.
- Цікаво.
- Не те слово ! Далі  наші вчені  замислилися, а наскільки ж  далеко , так би мовити,   простягається гріх, на скількох людей. Тобто, якщо гріх падає не лише на безпосереднього виконавця  смертного вироку, але й на ту особу, хто віддав йому цей наказ, то чи не поширюється  гріх і вище по ієрархічній драбині, тобто , у нашому випадку, чи  не поширюється цей гріх на ту людину, котра віддала наказ  начальнику виконавчого відділу віддати наказ безпосередньо катові.
- І ?
- І виявилося, що поширюється.
- О, Пречиста Діва Марія ! Як ??
- Так, гріх, як та ложка дьогтю у бочці меду, поширюється знизу вгору, від виконавця смертного вироку аж до самого...мені про це  самому  страшно казати, але раз розпочав, то вже скажу.... аж до самого Президента !
- Я не можу в це повірити !!!
- І Президент спочатку не міг. Коли йому про це доповіли його референти, то перше, що він наказав зробити – це гільйотинувати тих референтів, котрі  насмілились його відволікати від гри у гольф і  розповідати таку  маячню.
- Овва,  який же ж гарячий  наш президент !
- Так, він родом з самого Львова, корінний львів'янин, а там живуть такі хлопці, що їм пальця в рот не клади !
- Це точно !
- До того Президент ніколи  серйозно навіть не ставився до цих досліджень. Тобто, звісно,  він  читав про них, але  як про щось фантастичне, як про ті торсіонні поля, про котрі всі вже двісті  років торочать, але ще ніхто не може  сказати достеменно, що це таке за поля. Президент  є також  дуже набожним чоловіком, щоп'ятниці ходить до сповіді, крім того, він у нас єдина  мирська особа, на котру рукопокладено священницький сан, ви ж знаєте, він у нас протоієрей, менше  з тим до того він ніколи не користувався  пеклораєм, хоч і давав ті самі  свідчення , про які я вам уже казав. А за два  дні по тому, як нещасні референти були  закатовані, йому приснився сон, дуже такий реалістичний сон, що він буцімто потрапляє  у пекло. Тоді відразу на другий день зранку він викликає усих академіків і починає консультуватися з цього питання , після чого особисто проходить діагностування на пеклораї. Результати діагностування були невтішні – він дійсно согрішив настільки багато, що після смерті мав би потрапити у пекло. Тому відразу були по всіх церквах по всьому Союзові організовані богослужіння , куди зганяли людей, щоб ті молилися за спасіння душі Президента. І хоча церковні канони стверджують, що смертний гріх відмолити неможливо, але коли це щодня по кілька разів роблять мільйони людей, то.... Одним словом, за шість місяців  Президент укотре продіагностувався на пеклораї, і шалька терезів у цей раз стала схилятися вже у бік раю. Це була неабияка перемога ! З цього приводу було оголошено всесоюзний святково-розвантажувальний день, усі  повиходили на моріжок – а якраз був квітень, стали прибирати  територію, очистили всі синтетичні  зелені насадження, спалили сміття...  Такий собі влаштували суботник, як колись, у двадцятому столітті.  Навіть нерезидентів у цей день не зменшували, можете собі уявити ?
- Цікаво-цікаво, відмолили Президента, кажете ?
- Так.
- Ви знаєте, я вже, мабуть, починаю здогадуватися, що було далі.
- Ну, то кажіть.
- Мабуть, знову ж таки, якось застосували той факт, що гріх можна відмолити?
- Браво ! Ви молодець !  Дійсно, наші академіки замислилися, а  що ж таке є з фізичної точки зору молитва ? А це є не що інше, як  прокручування певного інформаційного коду, а саме – тексту молитви.  Прокручування – це означає, що ця інформація повинна  прокручуватися в динаміці. Тобто, якщо ця молитва  просто лежить собі записаною на папері, то вона не діє. Але якщо її  починає хтось читати, неважливо – резидент, чи нерезидент – то це вже є прокрутка  молитви, і вона починає діяти.
- Але ж, щоб молитва подіяла, людина, котра її читає, повинна вірити. Точніше – вірувати !?
- А ще точніше – увірувати ! Увірувати в себе, в Бога і в цю молитву ! Саме так ! Але вчені академіки пішли далі. Вони знову взяли кілька десятків добровольців із різними ступенями віри в Бога і дослідили порівняльну силу читання кожним із них однієї і тієї ж молитви. І виявилося, що якщо, умовно кажучи, ступінь віри однієї людини удвічі  вищий за ступінь віри  другої людини, то це можна компенсувати  кількістю читання молитв. Тобто, людині із удвічі слабшою вірою потрібно для досягнення того ж ефекту від молитви прочитати   її, грубо кажучи,  удвічі більше раз.
- А якщо точніше ?
- Ви будете сміятися, але у дві цілих і сімдесять одну соту раза.
- Чому  це я раптом повинен сміятися ?
- Бо 2,71 – це основа натуральних логарифмів, так зване число  „е”.
- Вибачте, дійсно цікаво, я відразу  і  не второпав, що воно таке. А чому так ?
- Хто його зна...  Таке от божественне  підтвердження природи числа „е” виявилося. Про це вже давно говорили різні учені, містики, але лише у наш час  цьому знайшлося хоч якесь обгрунтування  .
- Дійсно, цікаво, але от у мене тоді постає запитання, а як визначали, у кого  і у скільки разів сильніша віра ? Міряли якимось „вірометром”, чи що ?
- Та ні, який іще „вірометр” ? Такого поки що, на жаль,  немає... Тому доводилося силу віри визначати старим дідівським методом, котрим користувалися ще отці-єзуїти в середні віки.
- Тобто ?
- Що  „тобто”  ?  Звісно, робилося все у зворотньому порядку. Спочатку визначали, чия молитва і у скільки разів ефективніша. А вже потім – яка у кого  сила віри. А це дуже просто робилося. Хвалитися тут нічим, але наука вимагає жертв. Людину змушували молитися свому Богу, а тим часом їй щипцями виривали нігті, відрізували пальці, геніталії, виколювали очі. Засікали час, хто скільки протримається під цими тортурами, поки почне відрікатися від свого Бога. Так от і визначили, у кого  яка була сила віри. За одиницю вимірювання, якщо вам це цікаво, взяли силу віри одного такого плюгавенького диякона з Бершадського  храму Пресвятої Богородиці, котрий від  тортур помер  на  шістдесят  шостій хвилині. Слабеньким   диякон  у вірі  виявився , слабеньким....
- Жаль диякона.
- Та звісно ж, що жаль....Такий молоденький був хлопчина, йому б іще жити і жити. Ну, але  ж зате його матір підвищили до другого рівня. Ото таке.   А далі вчені замислилися – а чи не можна прокручувати молитву за допомогою потужного комп”ютера ? Адже комп”ютер  може це робити із  просто неймовірною швидкістю !
- Єдине, що у комп”ютера   немає віри, бо він машина. А хай навть велетенська швидкість  , помножена на нуль, дає нуль.
- Так, ви маєте рацію, і це була проблема. Ну, звісно ж, усі знали, що у комп”ютера немає віри, і отже сила його молитви буде нульова. Але, про всяк випадок, вирішили перевірити це на практиці. І виявилося, що робота одного суперкомп”ютера  протягом п”яти робочих днів   еквівалентна  приблизно одному  бершадському мікродиякону.  Всього лише одна мільйонна від  слабенького духом диякона, але ж все-таки не нуль ! І це давало неабияку надію !  Адже  і сьогоднішні  мікрокомп”ютери колись розпочиналися із громіздких  шаф, для забезпечення роботи яких потрібні були цілі електростанції ! Отож, подальші  експерименти академіків, і в цьому вже брав безпосередньо участь наш  покійний Валерій Олексійович Тихон, зосередилися на тому, як би  виготовити таке знаряддя  зменшення кількості  нерезидентів, застосування якого б не розповсюджувало  смертний  гріх  вбивства на виконавців вбивства  і далі вище –  аж до самого Президента. Придумали приблизно таку схему : комп'ютер  сканує територію Союзу  через  супутникову систему „МЕЧ” , самостійно  визначає  статус „резидент-іммігрант” кожної  просканованої  особи , у випадку , якщо статус поточної особи - „іммігрант”, комп”ютер подає запит,  чи   ліквідовувати цю особу, на командний пункт; у випадку ж  надходження підтвердження  ліквідації іммігрантаз командного пункту  комп”ютер запускає в дію  лазерну супутникову гільотину „МЕЧ-Л”, нерезидент  ліквідується,  після чого запускається програма відмолювання, щоб зняти смертний гріх  з людини, котра  подала  підтвердження  на ліквідацію з командного пункту. Майже все  вже було готове, за винятком хіба що недосконалості тієї частини  проекту, котра  зобов”язана відмолити гріх особи з командного пункту. Для відмолювання гріха вбивства одного іммігранта потрібно було б комп'ютерного часу кілька років, а це нікуди не годилося б – зменшувати іммігрантів по одній особі за кілька років. З іншого боку, якщо не відмолити  гріх чергового з КП, то ніхто не захоче йти працювати черговим. А якщо й піде, то цей гріх розповсюдиться далі і далі, до самого Президента.
- Дійсно, це серйозна проблема. І як вона була вирішена ?
- Над вирішенням цієї проблеми Валерій Олексійович потратив усе своє життя. Як і з чого він розпочинав, я розповідати не буду, бо це дуже і дуже довго. На сьогодні ж це повинно було б виглядати таким чином. Суперкомп”ютер прокручує молитву не просто так, сам в собі, а генерує сигнали, що сприймаються і усвідомлюються мозком людини. Це головне ! Було достеменно встановлено, що молитва повинна не просто бути прокручена, а  почута і усвідомлена мозком людини ! Байдуже – резидента чи іммігранта . Але усвідомити інформацію з частотою  в сотні гігагерц звичайна людина не може. Отже, знову тупик ?? Якби не так ! Тут і сказав своє вагоме слово шановний Валерій Олексійович, земля йому пухом ! Він запропонував  вводити людину у стан  клінічної смерті, коли, за свідченнями багатьох сотень пацієнтів, час ніби уповільнюється в тисячі разів, і у такому стані людині в мозок із комп”ютера  вводити інформаційний сигнал. Знову було взято кілька десятків добровольців для чергового експерименту... Чому ви смієтеся ?
-Та так, вибачте... Продовжуйте, будь ласка !
-Спочатку для цього використовувалися  типові  діагностичні камери  типу „Пеклорай-4”. Людям підключали до голови електроди від суперкомп'ютера, ну, процес дуже простий, практично зворотній до процесу знімання енцефалограми, відсмоктували повітря з камери, вводили  людські зразки у стан клінічної смерті, запускали програму прокручування  молитви. Все було нормально і дуже ефективно.
- І що, хіба ніхто із, як ви кажете, „людських зразків” , не постраждав, не загинув ?
- Ні,  ну хіба що дехто зійшов з розуму, але тих помістили у безкоштовну психіатричну клініку, а  їхніх родичів, звісно ж,  підвищили на  один рівень резиденства. А так більше нічого.
- Ну добре, взагалі це досить дивно , бо завжди  добровольці  у цих експериментах якось так ненав'язливо прощалися із життям.
- Та ні, про що ви кажете ! Все було нормально. А наука, як відомо, все ж таки вимагає певних жертв.
- Ну, а як визначалася ефективність молитв у цьому останньому експерименті ?
- Ну... можна було би  спробувати відмолити гріх якому-небудь серійному вбивці, але це було би не так наглядно і не так повчально. Тобто, з цього ж, звісно, і почали, все спрацьовувало, але щоб захистити цей проект перед Державною Комісією, було придумано  оригінальний спосіб демонстрації  можливостей нового комплексу.  Замість молитви про відпущення гріхів для мультиплексії  була записана  молитва до Бога, щоб той покарав наших одвічних ворогів, а конкретно – зніс із лиця Землі Ейфелеву вежу.
- Пречиста Діва Марія !  Але чим вам заважала Ейфелева вежа ?
- Ну, по-перше, це  мало би високу ступінь показовості  і наглядності, а , по-друге,  навіщо  у Парижі стільки арабів, що вже навіть Президентом Франції було обрано мусульманина ? Франція  показує поганий приклад, обираючи у президенти своєї країни нерезидентів. Тому ось так от. Ну, а  що трапилося із Ейфелевою вежею і скільки там  загинуло  людського матеріалу, ви ж, мабуть, чули.
- Так, звичайно, але я і гадки не міг припустити, що це – справа рук  Валерія Олексійовича !
- Та ні, він такої команди не давав, звісно ж, це ж я дав таку команду, так само, як і команду запустити наступну програму, щоб відмолити мої гріхи. І от, як бачите, я  – живий і здоровий. Учора діагностувався на п”ятому пеклораї – все чудово, 97 відсотків, що потраплю в рай !
- Вітаю вас, дійсно, чудовий результат !
- Дякую.
- А що трапляється із тими людьми, що працюють  цими.... ну, ретрансляторами молитви ?
- На жаль , поки що рівень нашої техніки і технологій такий, що серед ретрансляторів  спостерігається значна плинність кадрів. Значна. Тобто , звісно ж, все залежить від  особливостей організму кожного працівника, але більшість із них спрацьовує свій ресурс за п”ять-шість днів. Тобто, поки вони знаходяться у стані клінічної смерті, то  все нібито нормально, ну, але коли їх виводять з цього стану довше, аніж на п”ятнадцять хвилин, то... Розумієте, людина може перебувати у стані клінічної смерті п”ять хвилин. За цей час вона  ретранслює кілька десятків мільйонів  молитвоодиниць, в залежності від тексту молитви,  уявляєте ? Практично  один такий ретранслятор міг би за тиждень- другий відмолити  нашого Президента , навіть якби той  скинув ядерну боєголовку на Кубу.  Так от, маємо п”ять хвилин клінічної смерті. Потім – дві-три хвилини релаксу, повернення до життя, після чого – знову у стан клінічної смерті, у стан  ретрансляції. І так доти, поки не починається некроз  пальців на ногах і руках. Як тільки з”являються перші ознаки некрозу – ретранслятор списується на пенсію, і от після цього, десь на п”ятнадцятій –шістнадцятій хвилині  життя  ця людина змінюється просто на очах. Волосся миттю сивіє і випадає, так само , як і зуби, шкіра зморщується настільки, що людина, котрій за паспортом  двадцять років,  стає схожою на Кощія Безсмертного. Ну, і як я вже казав, дехто з них, процентів п”ятнадцять-двадцять, сходять з розуму. А так – все решта нормально.
- Ясно. Зрозуміло. Ну, на разі дякую за приємну бесіду. Я передам усю нашу розмову  у Надзвичайну Комісію з  питань розслідування  передчасної смерті  резидента другого рівня Тихона Валерія Олексійовича. Допобачення.

4. Висновок Державної Надзвичайної Комісії з  питань розслідування  передчасної смерті  резидента другого рівня ( посмертно)  Тихона Валерія Олексійовича.

Надзвичайно  таємно.
Після прочитання підлягає знищенню.

Уважно вивчивши надані матеріали та свідчення незалежних експертів, Комісія прийшла до висновку, що передчасна смерть  резидента другого рівня (посмертно)  ***  ***  ***  настала внаслідок так званого ефекту  „збереження смертного гріха” ( одного із часткових  наслідків загального Закону Збереження Енергії).  Як стало відомо,  р.д.р.(п) Тихон В.О.  є винахідником  так званого „Автономного Технологічного Комплексу „МЕЧ-1” для зменшення кількості нерезидентів ( надалі – „АТК  МЕЧ-1”)  , котрий дозволяє  не лише  ефективно зменшувати кількість нерезидентів, а й замолювати  смертний гріх по усій вертикалі „виконавець  вироку – Президент”. Але, оскільки внаслідок нещодавно відкритого „ефекту  збереження смертного гріха” смертний гріх  повністю анулювати неможливо, а можливо лише перекласти із однієї фізично-духовної особи на іншу  фізично-духовну особу чи на групу таких осіб,  ми вважаємо, що всі  набуті  смертні гріхи за допомогою „АТК  МЕЧ-1” з моменту його винаходу та протягом його виготовлення та експлуатації, Вищими Силами були одномоментно перекладені на  винахідника та автора концепції  „замолювання смертних гріхів” р.д.р.(п) ***.**.* , внаслідок чого він раптово помер.

Цей висновок  непрямо підтверджується  також і  свідченнями спецагентів , котрі  у момент смерті р.д.р.(п) ******.***.*  працювали  ретрансляторами молитов  у складі комплексу  „АТК  МЕЧ-1” і котрі свідчать, що спостерігали власними очима, як душа  зазначеного р.д.р.(п) ******** прослідувала у Пекло.

Оскільки прямих спадкоємців по чоловічій лінії у р.д.р.(п) Тихона В.О.  не залишилося, а його дружина внаслідок  невимовного горя  від втрати  чоловіка  померла  учора у Центральній Союзній Лікарні  ім. Н.Шуфрича, вважаємо, що смертний гріх від подальшої експлуатації „АТК  МЕЧ-1” може бути  перекладений на кого завгодно, у тім числі і на найвищих посадових осіб нашої Держави,  що призведе до  кризи у суспільстві та різкого погіршення рівня життя наших громадян, а тому вищезгаданий „АТК  МЕЧ-1” повинен бути ліквідований у найближчі дні, так само як і його креслення та весь персонал, котрий брав участь у розробці  та експлуатації цього комплексу.

Голова Надзвичайної комісії  - Бенюк М.О., старший радник Президента  з гуманітарних питань, Вищий магістр Ордену Пречистої Діви Марії .


-----------

ПРИМІТКИ. ВІДПОВІДІ НА ЗАПИТАННЯ,
1.  Чому для фіксування на квадровідео  аури померлої людини обов"язково було прив"язатися до аури ще живого пацієнта ?
ВІДПОВІДЬ.  За однією із версій наших академіків, вибачайте за каламбур,  увесь фокус у фокусі. Точніше кажучи - у фокусуванні  об"єктивів  квадровідеокамери. Як відомо, квадровідеокамери мають опцію "автофокусування на рухомому об"єкті".  У живого об"єкта аура  жорстко прив"язана  до фізичного тіла, але  після смерті вона починає  "смикатися", вібрувати із великою частотою, тому  підбрати потрібне фокусування вручну практично неможливо. Автофокусування  ж робиться автоматично.

2. Твір знято з мережевого конструктора  

http://www.gak.com.ua/creatives/1/8344
Категорія: Кока Черкаський | Додав: koka (18-11-15)
Переглядів: 199 | Теги: пеклорай | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]