У мене в шафі - є двері в Нарнію.
Ви не вірите, що існує ця Нарнія?
Ну що ж, це не рідко трапляється
Колись в неї не вірив і я.



Звісно, всі ходили в кіно про ту Нарнію,
А дехто навіть читав "Хроніки Нарнії",
А хтось навіть шукав двері ті в своїх шафах,
Та всі їхні пошуки виявлялись направду марними.

А я шо? Я ж - нічо. Я не рипався,
Я не сіпавя, знав, що нема її звіддавна,
Просто заліз і сховався у шафі поглибше я,
Коли вперше вночі залунала тривога повітряна.

І заліз я в ту шафу так глибоко,
Шо мене не знайшли б і з собаками,
І за приблизними підрахунками
Я мав вилізти десь аж за поляками.

Можливо навіть аж десь поза німцями,
А може навіть і поза іспанцями,
Але натомість виліз я на галявині з квітами,
Де кружляли мавки у танці.

І повітря так пахло грозою,
Що я весь розчинявся у ньому,
І злітав я над світом так високо!
І зовсім не хотілсь додому!

Зверху з неба світило сонечко,
Зеленіла смарагдом трава,
І мені йшов не сьомий десяток,
А було лиш всього двадцять два.