Cередньовічна Європа
© Надія, 30-04-2025

Що основне для подорожей? Крім грошей, потрібно мати здоров’я. Тільки воно робить щасливим його власника, а також дозволяє думати про інші речі, наприклад план поїздки чи безпеку.
Та про нові країни мріють всі, включаючи древніх пенсіонерів, які разом з букетом хворіб дарують довколишнім свій поганий настрій. Добре знаходитись від них подалі, поки наш автобус розганяється на старті до країн Бенілюксу.

Кажуть, кожна картина відображає настрій художника, його характер та думки. Так і письменник створює нарис чи роман, що виник в його голові, здоровій чи не дуже, коли він був сумний чи веселий, зі зробленими висновками або без них.

Спочатку нас зустрічали тюльпани. В парку Кекенкоф були й інші квіти, звичайно – іриси, півонії, нарциси й орхідеї, але квітка тюльпан в усіх її варіантах від гладких різнокольорових пелюсток до пелюсток бархатистих і з бахромою дарували красу і радість оточуючим.
Першими цю квітку привезли з Азії турки. Ніжні листочки нагадали  їхнє вітієвате письмо, тож вони назвали її буквами, що я в слові бога-  Лялах.



На аудієнції  якийсь голландець, бачачи в тюрбані посла незвичайну квітку, запитав в придворного, як вона називається.
Той відповів - Тюльбан, маючи на увазі головний убір посла. Так і назвав квітку нідерландець, коли вдалось викупити цибулину й привезти її на Батьківщину. За цибулини тюльпанів давали багато грошей. А роботящі нідерландці, які створили свої землі на воді, вбиваючи в неї дерев’яні сваї, будуючи будинки і орошуючи грунти, розвинули і цей промисел.




Незважаючи на переважно вітряну і дощову погоду нідерландці завжди невтомно працюють і веселяться. В них багато свят – День квітів, День короля, офіційні свята, а також церковні.  Одягають на свята щось пурпурно-оранжеве, щоб в порівнянні з сірою мжичкою виділялось й піднімало настрій.
Також в цій країні ніколи не зашторюють вікна, щоб всі бачили, що приховувати їм нічого. Кажуть, в декого навіть нема дверей в туалетах, але це неперевірені дані. Велосипедів більше ніж людей, їх немилосердно крадуть, кожен зобов’язаний разом з велосипедом купити ще й замок до нього.

Та найбільше мені сподобалась Бельгія – країна пива і шоколаду.  Саме в Бельгії збереглись найстаріші середньовічні не замки, не вулиці, а цілі міста, такі як Гент чи Брюгге, що є найкрасивішими середньовічними містами Європи.


Бельгійці люблять гумор, можуть жартувати й  в держустановах. Спочатку мене вразила кількість людей в цій країні, що ходять з посмішкою.
- Саме так і є – сказала нам гід Єлена . – В Брюсселі наприклад, створено комітет Пісяючого хлопчика. Цей комітет вирішує, як в які свята його вбирати, коли він має пісяти пивом, а коли вином. Є голова комітету, який під час таких церемоній особисто приходить й фотографується з бажаючими.
Гід Єлена розказувала нам багато випадків, як жартували в держустановах чи школах.
На Великдень дітям запропонували принести яйця кролика. Звичайно, більшість принесли пасхальні, але дехто приніс й справжні, тому вчитель писав в щоденнику, що то був жарт.



Або на питання, де краще подивитись на зорі, в обсерваторії відповідали – зустрінемось на кладовищі. Вони мали на увазі, що там нема  високих будинків і  тому найкращий огляд, та до цього треба було ще допетрати.
- Чому в вас пиво аж 9 градусів? – питають в них. – Дайте слабше!
- Пийте чай – відповідають вони.
Є палац, де похована княгиня Маргарита, після того, як впала з коня. Туристам кажуть, що там поховані княгиня і її кінь.
Навіть художники писали картини  - Маргарита і її кінь. Якась країна Сюр з чорним гумором.

Пиво, як і шоколад то гордість бельгійців. Вони не можуть допустити, щоб хтось хоч запідозрив, що в них не найкраще. Є різні сорти пива, серед них І” Бельгійська гарячка”, й “Брюгський дурень” і так далі. Добре пиво з специфічними смаками, ми пробували. Навіть бокали придумали до кожного пива окремо. Шоколад коштує від 38 до 175 євро за кілограм і він теж, звичайно найкращий в світі.


Також існує так звана будівля Бельгійського компромісу – коли сусіди сваряться, є спеціальна людина, що сидить і слухає ці чвари. Їй за це платять, тож може слухати безконечно. Колись може й доходять до в’язниці, але найчастіше пропонують помиритись офіційно.
Щоб це зробити,  пропонують випити два з половиною літра пива почергово з одного кухля.
Тому й не дивно, що там воліють краще вирішувати свої справи й миритись, не доходячи до суду.


.
І накінець Люксембург – 80 на 50 км, з своїми замками, безплатним транспортом, церквами й найбільшою чисельністю самогубств. Тут є багато мостів, але найбільше кидаються з червоного, може тому, що він вузький і дуже високий. Гід казав, що в голові кожного самогубця створюється картинка його фінального падіння.  Тому як  чудово, щоб цей факт було зафіксовано з такого оригінального моста, особливо в світлий ще день. Тому тепер за мостом пильно наглядають.



Незважаючи на високі зарплати, квартири і земля тут незвичайно дорогі, люксембуржці воліють закуплятись в Амстердамі а працювати вдома. Багато пенсіонерів йде в будинки перестарілих, бо їхні діти виїхали деінде. Ці будинки красиві, як готелі тут, але це все одно завуальована самотність, ще й  чисельність жителів скорочується.

Ми бачимо краєвид - скелі, замки, красиві будівлі і мости майже без людей...  Сумно.
Може, таке враження склалося після розмов гіда, що спішив в Трір. Можливо, якщо би дружина чи ще хтось не сварила  вранці гіда і йому не треба було спішити то розповів би веселіші історії, наприклад про Чорну мадонну, яка знаходиться в монастирі, і зцілює від всіх хворіб.



Ось такий Бенілюкс, враження про якого не зіпсували мені  брюжжачі пенсіонери, бо на щастя, ми жили не з ними, хронічні хвороби, бо їх ще немає, чи якесь прикре явище. Трохи підвела погода, тому подекуди похмурі чи ексцентричні записи можна списати на легке ГРВІ.