[ГПКЧ ]
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 3123»
Мистецький Форум » * Літературний форум "Гоголівської Академії" » Гоголівська література » Романтизм vs постмодернізм
Романтизм vs постмодернізм
КамЮДата: Вт, 05-12-06, 14:09 | Повідомлення# 1
Почесний Мак-арій
Група: Диякон
Повідомлень: 203
Репутація: 2
Статус: Offline
Досить жвава полеміка виникла навколо цього твору Одинокий лелека. Зарання прошу вибачення у власниці копірайту цієї рецензії, :).


Романтичний твір мистецтва в добу постмодернізму

(Рецензія на твір: Одинокий лелека, автор: Vasyl R)
© Delfineja, 04-12-2006
Шановний пане Василю.
Саркастичний тон попередньої рецензії має під собою досить вагомі, як на мою думку, підстави. Справа в тому, що Ваші твори носять безперечні риси поезії доби романтизму, які проглядають як у виборі тематик, так і в формальному вирішенні творів. Найкращі зразки літератури доби романтизму нам являють в російській поезії пізні твори Пушкіна та вся творчість Лєрмонтова, а в українській – ранні твори Тараса Шевченка.
Особливі риси, що є притаманні цьому стилю, такі як співставлення душевного стану ліричного героя із станом природи, яка набуває пантеїстичних ознак; особисте трансцедентальне переживання дійсності; акцентування суб’єктивного емоційного стану ліричного героя; постійне звертання до теми загибелі; пієтет перед образом Долі і т. д., були логічним продовженням менталітету середини 19 ст., безпосереднім проявом тогочасної світоглядної парадигми. Тобто, поети писали так само, як і відчували, і робили те ж саме, що і думали. На той час романтичне сприйняття дійсності охоплювало всі сфери життя, і поезія в даному випадку, була лише одним із його проявів. Нагадаю, що і Пушкін і Лєрмонтов загинули на двобої, - найлогічніша смерть для людини доби романтизму, а Шевченко за свої переконання провів довгі роки у засланні. Сьогодні ж, коли більшість людей сидить по офісах і щодня ходить у супермаркет, важко собі уявити, щоб хтось наслідував їхні вчинки. Таким чином, наявною є певна невідповідність сучасної романтичної поезії стилю життя людини на початку ХХІ ст.
За півтораста років культура (читай, світоглядна парадигма, що її породжує) значно просунутася у своєму розвитку, не одного разу зазнавши значних трансформацій, криз та зламів. На зміну романтизму прийшов реалізм, який згодом набув рис критичного реалізму, витончену сецессію змінила бурхлива доба авангарду, а виснаження модернізму призвело до логічної появи такого стилю як постмодернізм, в якому сьогодні і перебуває мистецтво. Саме тому поезія, що носить яскраві ознаки стилю романтизм, зараз виглядає щонайменше анахронізмом, який не відповідає сучасному рівню розвитку культури та світогляду.
Є ще один момент, - за той час, що пройшов із розківту романтизму, поетичні образи, що іх використовували романтики перетворилися на ряд культурних штампів, що не несуть жодних рис індивідуальності. Одинокий птах, зловісний чорний ворон, вуаль із сліз, корабель в далекому морі і т. д., все це є класичними, можна сказати, канонічними образами поезії романтиків. На жаль, все це вже було сказано, і дуже талановито, ще півтораста років тому. Через це використання цих образів у сучасній поезії виглядає як негромадження банальних штампів.
Звичайно, необхідно розрізняти романтизм як стиль і як тип світосприйняття. Люди, що відрізняються романтичним переживанням дійсності, існували в кожну добу. Але ж такий романтизм має знаходити свій прояв у принципово нових художніх формах, шукати власну індивідуальну художню мову, яка відповідає сучасному рівню розвитку мистецтва, а не наслідувати шаблони, що їх залишили нам класики романтичної літератури.

З повагою,
Delfineja

Відгуки на цю рецензію

Ой, у сумному ж світі Ви живете, пане Dixi. Ну якщо там нічого кращого за "ментів" немає, то дійсно варто (навіть життєво необхідно) читати вірші про лелек. Якось я про це не подумала. smile
Стосовно того, що цитати перестали впізнавати, то це Ви помітили дуже влучно. Ніколи б не подумала, що хтось не вчив в школі "Ідуть дощі..." Коцюбинського або "Вірю, вірю.." із "Прапороносців". Інакше б не стала їх вставляти в свої твори :))
Але все одно, казати, що будь-який твір, який відрізняється від фентезі та банальної еротики, є за визначенням шедевром, це не вихід. Достатньо поглянути, наприклад, на твори, викладені на цьому сайті. Це вже є література рівнем вище за те, що ніби то тільки і існує у Вашому світі. Тому і оцінювати її треба належним чином, а не порівнюючи із "Бандитським....".

© , 05-12-2006

Аж ні. Читав ваш попередній відгук уважно. Жодного слова про альтернативу постмодернізму там не було і нема. А телепатією я не володію.

Чижевський писав саме про чергування стилів, а не про "прояв у принципово нових художніх формах". В різні часи було "плєтєніє словес", або "другий південнослов'янський вплив", і було "барокко", але обидва вони були проявом орнаментальних стилів, які чергувалися зі стилями "монументальними". Тобто стилі чергуються, а не весь час постає щось принципово нове. Хто вам сказав, що культура кудись розвивається і існує якийсь поступ? За такою логікою Корнійчук краще Шекспіра, бо "відповідав сучасному рівню розвитку мистецтва"?

Мені соромно, але не міг пригадати, коли б Лєрмонтов писав про лелек. Так соромно, що я поліз до Гугля і знайшов таке

Стоишь как аист на часах. Флёри хлопочет, бьет тревогу... Но вот одиннадцатый час, В кареты всех сажают нас. Тут у подъезда офицеры...

Це дещо відрізняється від запропонованого вірша добродія Василя Р, але визнаю, писав таки, злодєй, і про лелек. Василь - підступний плагіатор, бо зазіхнув на птаха, вже описаного гусаром Лєрмонтовим та іншими романтиками від дзьоба то останньої пір'їнки. А про ворон та воронів після Едгара Алано По може писати тільки невіглас. Левіафанів (вони ж кити) вже описав Мелвілл. Собак-каштанок - Чехов, при чому двічі, один раз за компанію з якоюсь дамою в Ялті. Тому й про Ялту писати - зась.

Але постмодернізм, кінець якого ви якось прогавили схоже, це якраз і є цитати, цитони, алюзії і гравіцапфи. Приховані цитати, навмисне сплутані цитати і таке інше. І кінець його настав саме тому, що тих цитат ніхто вже не розрізняв, бо погано вчив літературу в школі, не так досконало, як Ви, шановно Дельфінеє. Ці грашки перестали бути цікавими. Амен.

Особисто я живу у епоху нескінченного фентезі, шоколадної містики, жіночих романів, нудних жіночих же детективів, набридлої еротики і бандитської Москви (Петербурга, Одеси, Києва, потрібне підставити) і сєріала Мєнти-128 у двох паралельних редакціях.

І запропонований вірш якось дуже гарно з усім цим контрастує і вже тому має право на існування, прочитання і тлумачення літературознавцями на восьми сторінках формату А4.

Dixi.

© , 04-12-2006

таке враження, шановний Антоне, що Ви почали писати відгук, як тільки дочитали до слова "постмодернізм", не обтяжуючи себе дочитування рецензії до кінця. адже, відповідь на те, яка є альтернатива постмодернізму, міститься в останньому абзаці рецензії. думаю, не має сенсу тут його знову цитувати, краще буде, якщо Ви перечитаєте текст ще раз.
Що стосується шановного пана Чижевського, то я із задоволенням перечитую його ціклом слушні думки стосовно характеристики романтизму як стилю взагаті та українського романтизму. але, хоч вбийте, не можу пригадати, де у Чижевського написано, що сучасним поетам та письменникам необхідно формально (не ідейно) наслідувати видатних майстрів минулого та використовувати розроблені ними образи.
І останнє, стосовно сторінки рецензії на вісім рядків поезії. на щастя, це не єдиний твір автора, а тому мова йде не про окремий випадок а про певну тенденцію, помічену в його творчості.
з повагою,
Delfineja

© , 04-12-2006

Шановно, Дельфінеє.

А чи задумувались ви колись, що буде після постмодернізму, коли усі нарешті остогидне руйнування створеного до них і захочеться якогось конструктиву? Мабуть що мають повернутися до джерел. Навіть той же модернізм містив у собі такі течії як неокласика. Тому не став би вішати на будь-які дві строфи будь-якого автора етикетку "це позаминуле століття", бо може виявитися, що якраз майбутнє.

Особливо весело це виглядає, коли етикетка в десять раз перевищує за обсягом сам твір.

Одним словом, нумо перечитувати Дмитра Чижевського про чергування монументальних та орнаметальних стилів в історії культури.

Щиро Ваш,
Антон Санченко

Ця дискусія мені видається цікавою, навіть безвідносно до цього вірша Vasyl R. Особисто мені здається, що поїзд із постмодерністами вже тихенько вирушив у напрямку історії літератури і найбільш яскраві представники цього напрямку зараз дозбирують свої останні медальки. Ділимось думками, дискутуємо...

 
tanyaДата: Вт, 05-12-06, 15:02 | Повідомлення# 2
Муза
Група: Диякон
Повідомлень: 240
Репутація: 2
Статус: Offline
щодо модерну, то в дланому ключі я би ще згадала "неоромантиків" (Л.УКраїнку, Олеся ...)

а от:

Quote (КамЮ)
Одним словом, нумо перечитувати Дмитра Чижевського про чергування монументальних та орнаметальних стилів в історії культури.
- то це в десятку!!!

є слушні моменти у рецензії Дельфінії: власне полеміка нової мови активно тривала ще на початку двадцятого століття - за часів формування укр. модерну. І, власне, вони ж, модерністи, активно критикували ті "сльози-перли", які просто заяложували літературу штампами... Ось тут варто знову ж таки почитати неоромантиків: як вони втілювали ті старі сюжети за допомогою іншої мови, інших мовних засобів... творячи якісно нову літературу.

Однак мусимо пам*ятати, що будь-яка художня, естетична модель - це не мертва епоха чи данина моді, ні. Нове - це завжди дуже добре забуте старе. І Чижевський у даному контексті є дуже і дуже актуальним. bye


модератор всіх поетів
 
MyroslavaДата: Вт, 05-12-06, 15:36 | Повідомлення# 3
Матушка
Група: Диякон
Повідомлень: 195
Репутація: 1
Статус: Offline
Тут, на мою думку, порушено декілька проблем, ня які бажано б дати хоча б для себе і хоча б приблизні відповіді.
Наприклад, що є "сучасна" література - тобто, якими є критерії "сучасності", за якими можна до неї "вписатись". Що відбувається зараз в українській літературі і як це співвідноситься із світовим процесом. Яке місце у цьому процесі належить масовій літературі.
Чи є сучасність постмодернізмом (і тут бажано (для себе і оточуючих) визначити його основні засади і настанови, почавши із програми-мінімум "Заметок на полях "Имени розы" Умберто Еко та книги Ильїна "Постмодернизм. От истоков до конца столетия", не забуваючи про те, що ПМ виник попервах як літературна теорія).
Чи є це постпостмодернізм - якщо так, то що це. Щодо романтичних тенденцій, то доречно згадати російську "нову чуттєвість" - тому що відродження чистих форм минулого за умови повної зміни свідомісної парадигми неможливо.
Де закінчується цитата та аллюзія і починається штамп.
І т.д.
УХ!
wacko
Бідний лелека!
 
AntonДата: Вт, 05-12-06, 16:44 | Повідомлення# 4
Ритор Тиберій Горобець
Група: Диякон
Повідомлень: 47
Репутація: 1
Статус: Offline
Ага. Ви, я бачу, вирішили перенести дискусію сюди. То може треба було б пости за спаданням переставити, бо канва втрачається smile

Власне, той кого прийняли за окремого пана Dixi, теж був я. Це я випендрився латиною smile

Щодо критеріїв сучасності пропоную розглянути на прикладі того ж Лєрмонтова. Ми чомусь хибно вважаємо, що визнання прийшло до нього ще за життя, і усі сучасники ходили навкруги навшпиньки і замирали "ах, Лєрмонтов". Між тим, це не зовсім так.

За життя було видано лише "Героя нашого часу". Тобто для сучасників він був автором одного роману в новелах і безлічі дописів до дамських альбомів. "Побронзовішав" він вже в 1950-х роках стараннями такого літературознавця, як Іраклій Андронніков.

Тож питання, чи був він "сучасним" автором для більшості публіки 19 століття? Мабуть що ні. Бєстужев-Марлінський, жовчний гротеск на якого Лєрмонтов дав у образі Грушницького в "Княжні Мері", був куди сучаснішим і широко популярним автором. Хто небудь пробував зараз читати "Амалат бека" чи щось подібне з Марлінського? Спробуйте, і ви зрозумієте, що Лєрмонтов, швидше наш сучасник, ніж сучасник Марлінського.

Тобто сучасною в моєму розумінні є будь-яка література, яку цікаво читати саме зараз. Це можуть бути і перевидання, і нові переклади, переспіви і нові прочитання старих творів. Наприклад, Віктор Шкловський колись популяризував в Петербурзі 1910-х читання напів-забутого Лоуренса Стерна. І тогочасна публіка знаходила якісь резонуючі з їх світовідчуттям подробиці в "Сентиментальній мандрівці".

Твори справжніх майстрів багатопланові і сучасні в будь-яку епоху. Тобто Сервантеса читатимуть завжди.

Щодо постмодернізму можу лише повторити попереднє: помер, зніміть капелюха. Нехай підніме руку той, хто зміг дочитати "Кров по соломі" В'ячеслава Медвідя, тільки чесно, і я заберу частину своїх слів назад. Яку саме, поки не скажу smile


Джентельменові не личать емоції, які не можна виразити стандартними смайлами :)
 
MyroslavaДата: Вт, 05-12-06, 17:29 | Повідомлення# 5
Матушка
Група: Диякон
Повідомлень: 195
Репутація: 1
Статус: Offline
Quote (Anton)
: помер, зніміть капелюха.

ну, так сказати трохи недоречно, бо тоді "померли" античність, бароко, відродження, живопис і т.д. і взагалі то постмодернізм досить поліваріантне явище, що в собі самому намагалось урахувати усі можливі наступні тенденції. так що його так просто не поховаєш. Цим він подібний до дідуся леніна. biggrin
А щодо сучасності, то тут я згодна, але бажано ще врахувати те, що створюється саме зараз.
 
tatchinДата: Вт, 05-12-06, 20:10 | Повідомлення# 6
Ритор Тиберій Горобець
Група: Диякон
Повідомлень: 55
Репутація: 0
Статус: Offline
Quote (Anton)
Джентельменові не личать емоції, які не можна виразити стандартними смайлами
ха, оце класно! я би сказав так: джентельменові не личать емоції, які не можна виразити трьома смайлами:
smile wink killed


Повідомлення відредагував: tatchin - Вт, 05-12-06, 20:11
 
AntonДата: Чт, 07-12-06, 13:09 | Повідомлення# 7
Ритор Тиберій Горобець
Група: Диякон
Повідомлень: 47
Репутація: 1
Статус: Offline
Quote (Myroslava)
А щодо сучасності, то тут я згодна, але бажано ще врахувати те, що створюється саме зараз.

Щодо сучасних авторів. Мені дуже доречною здається така собі теорія про розвиток літератури шляхом "канонізації молодших жанрів". Придумав її колись улюблений мною і нелюбимий Микитою Гоголем Віктор Шкловський.

Колись уся література була поезією, навіть наукові трактати писали віршами. Проза вважалася нелітературним явищем. Але потім з'явився, ну скажемо, Апулей зі своїм "Золотим віслюком" і "канонізував" прозу.

Тобто в усі часи існували якісь тексти, які не вважалися літературою, поки не приходив майстер, який робив з того справжнє мистецтво, створюючи канон. І його вже заходилися експлуатувати усі учні, послудовники та епігони.

На прикладах з укр.літ доречно буде згадати Котляревського й котляревщину. Він канонізував дуже потужний пласт школярських творів 17-18 століть, усі ці вертепи, бурлеск і травестію спудейських інтермедій Могилянки, народні анекдоти тощо. І зробив те так вдало, що все 19 століття намагалися писати юрми його послідовників і те навіть дістало назву "котляревщина".

Якщо розглядати близького саме цьому сайту Миколу Гоголя з його чортівщиною раннього періоду, теж виявиться, що в його часи існувало багато книг з назвами на кшталт "Мароссійскіє вєдьми" тощо. Тобто уся гоголівщина з'явилася теж не на порожньому місці. Але після нього краще написати в цьому жанрі, мабуть вже не можна і мабуть вже не потрібно.

Приклади з недалекого минулого. Письменницькі записники (взагалі то чернетки) почали видавати, і виявилося, що вони іноді цікавіші за твори того самого автора. Чи принаймні їм не поступаються.

Приклади з сучасності. "Буква і цифра" бере і видає восьмох панночок і наполягає на тому, що блоги - то література. Мусить з'явитися якийсь потужний блоггер, який "канонізував" би і цей жанр. А може уже й з'явився, просто я не в курсі, бо не люблю ЖЖ.

І т.д. і т.п. Тобто завжди існує хвиля традиціоналістів, які наполегливо продовжують те, що вже давно винайшла, наприклад, Урсула Ле Гуїн чи Агата Крісті, і хвиля новаторів, які винаходять новий правопис (Стронговський і падонкі), пишуть без розділових знаків, абзаців, речень, думок тощо. Більшість спроб новаторів приречені на поразку, але деякі з них стануть наступним каноном.

Тобто завдання сучасного автора - визначитися з тим, традиціоналіст він чи новатор і спробувати осідлати саме свою хвилю, бо вони, як було вже сказано вище, - чергуються.

Десь так.


Джентельменові не личать емоції, які не можна виразити стандартними смайлами :)

Повідомлення відредагував: Anton - Чт, 07-12-06, 13:10
 
MyroslavaДата: Чт, 07-12-06, 14:00 | Повідомлення# 8
Матушка
Група: Диякон
Повідомлень: 195
Репутація: 1
Статус: Offline
у вас цілком слушні зауваження.
тільки мене непокоїть той факт, що до цією дискусії поки ніхто не приєднався. тобто, не розумію, в чому справа - багато людей залогувались і нічого не пишуть. все ніби зависло.
 
AntonДата: Чт, 07-12-06, 14:18 | Повідомлення# 9
Ритор Тиберій Горобець
Група: Диякон
Повідомлень: 47
Репутація: 1
Статус: Offline
Мирославо, це звичайна ситуація для форумів. 10% пише, 90% читає. smile

Джентельменові не личать емоції, які не можна виразити стандартними смайлами :)
 
MyroslavaДата: Чт, 07-12-06, 14:28 | Повідомлення# 10
Матушка
Група: Диякон
Повідомлень: 195
Репутація: 1
Статус: Offline
ясно, треба добиватьсь, щоб ті 10% складали принаймні 100 людей biggrin
 
КамЮДата: Чт, 07-12-06, 14:40 | Повідомлення# 11
Почесний Мак-арій
Група: Диякон
Повідомлень: 203
Репутація: 2
Статус: Offline
Quote (Anton)
Приклади з сучасності. "Буква і цифра" бере і видає восьмох панночок і наполягає на тому, що блоги - то література. Мусить з'явитися якийсь потужний блоггер, який "канонізував" би і цей жанр. А може уже й з'явився, просто я не в курсі, бо не люблю ЖЖ.

Я теж не люблю блогів і не люблю конопляної прози. Але ж піпл хаває, angry . І по продажах і на конкурсі BBC це чтиво випереджає, напр, "Квітославу" Отара Довенка. Про Карпу інформаційного галасу по усіх усюдах значно більше ніж про М.Матіос. Мабуть я ні фіга не тямлю в літературі, йду killed графоманську частку своєї натури...

 
AntonДата: Чт, 07-12-06, 14:55 | Повідомлення# 12
Ритор Тиберій Горобець
Група: Диякон
Повідомлень: 47
Репутація: 1
Статус: Offline
Ага, Отара все ж згадали smile При чому не тільки ми уцій дискусії, але й ВВС, і це вже гарно. Конкурс ВВС, наскільки мені відомо, судять експерти на кшталт Агєєвої, публіка має лише дорадчий голос. То ж це свідчить лише про вподобання літературних критиків.

Ну звичайно, якщо хтось зможе канонізувати блоги, то це будуть Отар або Гігз smile


Джентельменові не личать емоції, які не можна виразити стандартними смайлами :)
 
КамЮДата: Чт, 07-12-06, 15:39 | Повідомлення# 13
Почесний Мак-арій
Група: Диякон
Повідомлень: 203
Репутація: 2
Статус: Offline
Quote (Anton)
Ага, Отара все ж згадали smile При чому не тільки ми уцій дискусії, але й ВВС, і це вже гарно.

Ну трохи не у тих контекстах, але згадали. Втім, я мав на увазі Отара, як автора, що не вписується в конопляний дискурс сучліту.

 
AntonДата: Чт, 07-12-06, 16:10 | Повідомлення# 14
Ритор Тиберій Горобець
Група: Диякон
Повідомлень: 47
Репутація: 1
Статус: Offline
Чесно кажучи, можу тільки здогадуватися, кого Ви відносите до "конопляного дикурсу", але нехай хоч хтось з них зможе написати щось хоча б віддалено рівновартісне до "Я кохаю музику", і я повірю, що курили вони недарма smile

Джентельменові не личать емоції, які не можна виразити стандартними смайлами :)
 
КамЮДата: Чт, 07-12-06, 16:59 | Повідомлення# 15
Почесний Мак-арій
Група: Диякон
Повідомлень: 203
Репутація: 2
Статус: Offline
+1 booze

Повідомлення відредагував: КамЮ - Чт, 07-12-06, 17:19
 
Мистецький Форум » * Літературний форум "Гоголівської Академії" » Гоголівська література » Романтизм vs постмодернізм
Сторінка 1 з 3123»
Пошук: