Це все НМД, ясна річ.
Просто досвід підказує, що де виникає порядок, там зникає демократизм.

і не з метою застосування тоталітарних санкцій щодо творчих особистостей, ні. Підкреслюю - : кожен із нас хоче бути почутим... Але це не робиться шляхом штампування по 10 поезій на добу!!! кількістю в кілька рядків

Досить добре розуміюсь на поетичних жанрах, то ж можу Вам сказати: від Вас ніхто не вимагає втискувати вірші в одну назву та в один контекст. То може бути кілька різних полотен (розумна людина зрозуміє, ну а дурень не сприйме навіть тричі окремо з інтервалом у вічність).

А тепер щодо демократії. Я не є демокараткою, швидше лібералкою. Тому крайнощі мені не притаманні. Важаю демократію рідною сестрою тоталітаризму. То ж я за золоту середину (якщо ви ще не встигли помітити).

2 tanya
Ок. тільки я завжди вважала, що це мінус багатьох сайтів. І цей мене приваблював тим, що тут такого нема.
Проблема з правилами в тому, що
а) їх можна не виконувати
б) їх можна змусити виковувати

Якщо їх виконання не є обов’язковим, то сенсу особливого в них нема. Хіба, замість того, щоб писати в рецензії "Ну дістав своїми маленькими віршами 7 раз на добу", можна буде писати "Почитай, дурню, правила".
Якщо ж ви хочете неодмінно забезпечити дотримання всіма цих правил, то окрім правил треба ще треба ввести систему покарань за порушення цих правил.
Що це буде? Видалення творів? Пониження у рейтингу? Заборона друкуватися?
Або ще можна якось унеможливити порушення правил, але я не знаю як. Звичайно, можна приймати тільки один твір на добу. Але щоб воно не постилося, якщо там нема належної кількості знаків...

Я тут звісно, правила не встановлюю і не відміняю. Я не впевнена, що залишуся тут надовго, а вірші не публікуватиму точно. Але було оголошено, що це обговорення. Ось я і обговорюю, власне.

Я не люблю правил. Якщо людина розумна та тактовна, вона якось обмежуватиме себе сама. А якщо ні - ну, це її право бути нерозумною та нетактовною.
Ви ніколи не зможете передбачити у правилах всі можливі прояви нерозумності та нетактовності. Втім, справа ваша.

1. З того і потрібно було починати "що ви не любите правил"

2. Люди розумні і тактовні не застраховані від помилок.

3. Знаєте, ми живемо в суспільстві, а не в загоні тварин... Але навіть "там" існують деякі правила.

Мої коментарі щодо ващих позицій, шановна РВ, вичерпані. Просто з того потрібно було і починати, що ви не любите правил...

Ось один із її віршів. АВтор: Маліна

Скажи, не буває такого, що просто смикає?
Коли думаєш, що хтось із друзів давно помер.
Ви ж півроку не бачились!
Тебе могли просто не повідомити.
І все ще думаєш, що він поруч –
Простягни руку та впіймаєш.
А там вже порожньо,
Або тільки родичі у куцих чорних шаликах…

Або - що ти вже помер.
І нікого не повідомив навмисно.
І себе не повідомив.
І ото сидиш, хрустиш шийними хребцями,
Клацаєш холодними пальцями по клавіатурі.
І не знаєш, чого воно так сьогодні смикає.
І йдеш через дорогу пити каву…
Скажи, у тебе так не буває?

Хочеться написати коротеньку відповідь авторці: "буває, звичайно, буває... "

МОї особисті спостереження: досить яскраві, потужні художні картини. Деякі моменти сприймаєш усіма рецепорами душі та шкіри. Однак є мовні недоліки: трохи бракує мелодики (тому ритм іноді напружує), іноді втрачається чуття самого слова і це виводить вірш за межі поезії... Отже, праця і праця і праця!!! А загальне враження дуже і дуже!!!!

щодо себе - тоя вже втомилась рухатись, а щодо інших - так скільки ж можна просити рухатись у напрямку поетичної гілки?!!!

(прикольний такий я батюшка, еге ж, )

*********************************************

дякую за "вогнепальну активність"

Анна Хромова та Михайло Карповий. Хочу звернути увагу, що автори випробували свої сили у ліро-епічному жанрі (балади). Що ж... дуже сміливе і вдале рішення. Мої овації авторам

"Королева ельфів" (уривок)1.

У сотах мед – повітря у гаях,
у м’якості трави стежинка тоне,
мов килимом, простуєш по квітках...
Чому ж усе таким здається чорним?

Блакитне небо – як вода – пірни! –
і вужиком під ним дорога в’ється...
Та кроки болем б’ються навісним,
бо в грудях пустка – там немає серця...

...І ось нарешті замок. Я сюди
ішов, як йдуть паломники на прощу.
Тут вдосталь хлібу й свіжої води
і чути голоси людей на площі.

2.
«Пий! – кажуть. – Спраглі губи обмочи,
ногам своїм дай спокій довгожданий,
змий пил дороги, вдосталь відпочинь
у ніжному теплі духмянім ванни.

А, відпочивши, в одязі новім
іди до Королеви, світлоликий.
Вона давно чекала, щоб своїм
тебе назвати любим чоловіком.» –

«Та я хіба сюди ішов за тим,
щоб стать її слугою? Чи не мало
за шлях такий? Прокляття ж вам усім
і тій, що серце із грудей забрала!»

...Бо цього не вимовить -
Тільки вимовчать:
Коли над тобою
Всесвіт
Згорнувся клубочком ночі.
Бо цього не вимовить -
Тільки вдивитися.
Поглянь на небо:
У Всесвіту - твої очі.

Вино золотого келиху

Сонцеспалені
наче тіні
крила снів моїх
всі осінні
У душі вино,
як не встоюю
Все гірчить воно
Осінь-втомою
Мабуть вилилась
живокров за край
То не хміль надій
А безмежний жаль
Бо ж із келиху
з позолотою
Туга п’є вино
Я ж не всмоктую
Ні краплиночки
Ні росиночки
Зажило життя
Аж по віночки
Аж по вінця мої
позолочені
Тільки втомою
вуста змочені.....

філософія твого дотику

© olena, 28-02-2007

філософія твого дотику –
дві півкулі синя й біла
спи руденький котику
хай насняться хвилі
лапками по берегу
лапками крізь синь
лапками в Америку
яку ще не відкрив
спи руденький котику
Льопа-котя-няв
вусами-антенками
світ свій упіймав