Над вежею гойдали дзигарі...

Над вежею гойдали дзигарі
Співуче небо. Тихо розчинилась
Остання чверть над містом угорі
І блискавкою в часі розлетілась.

Зростала хвиля. Подихом сумним
Гроза торкалась гілки - вже живої -
І убивала оком вогняним
Бруньки незрілі. Так і ми з тобою -

Жадали зливи, але обминув
Той дощ посічені спекотно губи,
А сполох разом в землю повернув
Слабеньку парость весняної згуби.

Затихло все. Хвилини потекли
Старим шляхом по колу циферблата.
І тільки біля вій чомусь пекли
Безсилі сльози ранньої розплати.

Особисто мені найбільше сподобався ось цей верлібр:

трохи хоку

Ти
Від зап’ястя до ліктя рука схожа на копчену скумбрію.
Лице найпривабливіше, коли сутінок творить з рогівок пустоти.
Від ніжності помічаю деталі.

Майбутнє
Коричневі кружальця грудей колись запрагнуть поцілувати пупок.
Коли лягатиму на спину помріяти, одна з них сором’язливо ховатиметься під пахву.
Достиглі плоди.

© Rudy Sestrychka, 07-06-2007

Доживши в передгір'ях до сивин
І не побачивши світу допіру,
Я б хотіла переродитись, онуцю,
І стати вантажівкою-ТІRом.
Поблукать по дорогах битих
Під дощем і палючим сонцем,
Подивитись, які там діти,
Попити бензин і стронцій.

Бо ж великі вантажівки, онуцю,
Майже як люди -
Під керівництвом своїх водіїв.
А голова, наятрена і натерта
Міріадами думок і хтивих снів -
Хіба не вантаж?..

Тож саме так, саме так, не дивуйся,
Замість того, щоб бути
Поважного віку жінкою,
Я б із радістю підкорилась
Долі-водію і вірно служила,
Ставши вантажівкою

Бо ж вони як люди,
Бо вони як люди...

Онуцю, не схлипуй,
А як надійшов би час,
На старих автомобільних звалищах
Ніякий добрий бог не чіпав би нас,
І там, іржавіючи, ми б ділилися хлібом
Та враженнями,
І коли-небудь дістались до істини,
Що вантажівки зовсім як люди,
Майже як люди…

Напередодні кохання

Ще не відбувається в мені.
Тихо гляну небові ув очі.
Звідки ці мелодії сумні
синіми птахами серед ночі?

Срібним маревом над річкою пливе
молода верба – вона зомліла:
місяць тіло цілував живе,
і гілки від дотику тремтіли.

Поки ЩЕ не відбулось в мені,
на закохану красуню подивлюся:
їй повільні, сині і сумні
ув очах мелодії загусли...

Добавлено (02-07-07, 09:21)
---------------------------------------------
cogitist

я люблю

Я люблю на тебе дивитись,
Коли на очах нема сліз
Ти вчиш мене не коритись
Хоч навколо страх. І крізь

Твої сльози я бачу муки,
Я бачу як любиш мене,
Цілунками вкрию я руки
Й обличчя твоє сумне.

Коли ж я колись остогидну
Чи іншою зробишся ти
Твій біль і поранене тіло.
Я буду у серці нести

Поранену вкрию сльозами
Хоч може мене ти зречешся,
Я буду горіти вогнями
Для тебе моє серця б’ється.