ЗАКІНЧЕННЯ
(попередня частина тут)

У продовженні мало бути таке: головний герой (Менсон) сидить у тюрмі, час від часу його виводять з в'язничної камери і трішки катують на відеокамеру, ну там тіпа нігті виривають (насправді не виривають, а тільки роблять вигляд, наче виривають), а потім відео піддають комп'ютерному  монтажу і викладають на Ютуб - і таким чином розігрівають народ. Поступово в країні створюється могутній рух "За визволення політв'язня Менсона", що призводить до ще більшого протистояння, одна частина народу підтримує цей рух, а інша частина виступає проти, внаслідок чого  у країні розпочинається громадянська війна, гине багато народу. Менсону влаштовують втечу з тюрми, він потрапляє до партизанів, котрі відразу обирають його своїм командиром і під його проводом беруть Київ та на всенародному Віче обирають Менсона президентом України.

Менсон стає президентом, але нічого не кумекає в державному управлінні. Тут звідкілясь з'являється Ярік і починає йому давати підказки, що робити і як. Менсон робить все, як підказує Ярік, видає потрібні укази, набирає шаленої популярності серед народу. Усе це висвітлюється у засобах масової інформації. Менсон дивується, як це все так гарно виходить у нього, як по-писаному. У якусь мить, напившись елітним алкоголем, Ярік йому розповідає правду, що все було зазделегідь підстроєно, Аліса була в темі, завданням Аліси було за допомогою сексу підібрати кілька кандидатів-лохів на роль "лідера нації". Вийшло так, що із десятка завербованих Алісою кандидатів Менсон виявився найбільш проворним. А вагітності ніякої насправді не було, і аборту ніякого робити було не потрібно. Та, власне, Аліса зараз є коханкою Яріка, і завжди нею була, ще від самого початку коханкою Яріка, а що шпокалася із Менсоном - то це ж у неї така робота. Ну тіпа Мата Харі. А все було підстроєне - щоб отримати керованого "лідера нації", персонаж-картинку для телевізора.

Для Менсона це шок, він впадає у депресію, потім починає вникати у стан справ в Україні, бачить, що твориться беззаконня - і починає самостійно видавати укази. Але ці укази або не пропускаються КИМОСЬ до  оприлюднення (то  редакцію газети спалюють, то вибух  на телестудії, то хакери ламають офіційний сайт) або, якщо і оприлюднюються - то призводять до ще більшої біди і ще більших людських жертв.

Нарешті до нього приходить уночі Аліса і каже - попустися... Перестань займатися самодіяльністю, роби те, що ми тобі кажемо, і будеш жити-поживати нормально. Зараз такий стан справ, що неважливо, що ти робиш, а важливо тільки те, як ми це показуємо по телевізору. А інакше нам доведеться вчинити нову революцію і скинути тебе. Ми цілому світу розкажемо про тебе, Менсон, усю правду, розкажемо, як ти катуєш у підземеллях своїх політичних опонентів, як ти гвалтуєш неповнолітніх дівчат, скільки ти награбував народних грошей і таке інше. Ти будеш мати гіршу славу, аніж Гітлер і гіршу навіть, аніж Юлія Ярошенко. До речі, ми покажемо документальні кадри, як ти особисто перерізаєш горлянку Юлії Ярошенко, а потім гвалтуєш її бездиханне тіло.

- Я цього не робив! - вигукує Менсон.- Як ви смієте!

- Ти цього не робив? - сміється Аліса. - А це хто, по-твоєму?
І вона на комп'ютері прокручує кілька відеороликів, де людина, напрочуд дуже схожа на Менсона, робить усе те, про що сказала Аліса.

- Це документальні кадри. Ти все це робив власноручно і власночленно, просто не пам'ятаєш. Подумай, що про тебе скажуть твої батьки, як їм буде важко пережити цей сором за свого єдиного сина, якщо ми віддамо ці кадри на сі-ен-ен?

Менсон шокований, весь у розпачі. Щоб вивести його з цього стану, Аліса вкладає його на дві лопатки на ліжко, а сама  починає танцювати спокусливий  танець, з плавними рухами, як у кобри  чи якоїсь  іншої  змії.  Менсон наче  потрапляє  під гіпноз, заспокоюється, потім навіть збуджується, Аліса  стрибає до нього,  і  вони починають палко кохатися, як  колись. Потім у Аліси дзвонить мобілка, вона збирається  і йде, залишаючи Менсона на самоті.
 

Після цього Менсон задумується, як йому вийти з-під контролю Яріка та Аліси. Він починає шукати спільників, але всі бояться провокацій, ніхто нікому не довіряє, і зрештою все стає відоме Яріку.

Той знову приходить до Менсона і каже: от ти думаєш, що вся справа у мені і в Алісі? Дурненький!! Нас тут знаєш скільки? Ми- тільки звичайні виконавці, навіть якщо нас з Алісою не стане - ти все рівно залишишся під нашим контролем. Навіть не думай, щоб нас із Алісою знищити. Нічого не вийде. От. А тепер дивися - завтра ми оголошуємо війну Росії. Ось тобі шпаргалка, вивчи текст - завтра зранку будемо знімати звернення до українського народу і всієї світової спільноти.

Менсон цілу ніч не може заснути, крутиться з боку на бік... Розуміє, що те, що від нього вимагається - він зробити не зможе, а якщо зробить - то це буде катастрофа. Тому він вирішує звернутися до народу зовсім з іншим текстом.

Приходить ранок, президентська телестудія, камери, юпітери...Менсон починає свою промову, в якій говорить, що став заручником банди фанатиків-терористів, котрі змушують його танцювати під їхню сопілку і робити речі, з якими він докорінно не погоджується.

По ідеї, ця промова відразу виходить у прямий ефір. Але ми бачимо, що насправді в ефір видається не те, що говорить Менсон, а той текст, котрий учора він отримав від Яріка. Це все робиться за допомогою найновітніших комп'ютерних технологій: підміна тексту у режимі реального часу.

Промова виголошена, юпітери погасли, але не всі... До Менсона підходять Ярік з Аркадієм Львовичем, посміхаються.

- Молодець, Менсон! Ну, звісно, трішки змусив нас перетрудитися, але зате яка виразна міміка була! Яка переконлива жестикуляція! Давно ти так гарно не працював на камеру!!
До речі, тут до тебе один твій поціновувач прийшов, хоче подарувати букет квітів і висловити своє шанування. Ми підемо, не будемо заважати.

Знову вмикаються юпітери. Менсон наче вкляк за столиком-трибуною. Виявляється, все, що він хотів сказати народу - все підмінено відеооператорами. До нього наближається якийсь чоловік з букетом червоних троянд, опоясаних біло-блакитною стрічкою. Хто це? Менсон вдивляється і його обличчя і впізнає колишнього знайомого, Коляна, з котрим він колись дружив і зависав у "Па-ті-па". Як же давно це було! Ще у тому, мирному житті!

- Колян! Привіт! Звідки ти тут узявся!??

Колян вручає Менсону букет і , трішки хвилюючись, виголошує:

-  Мы, Крымская  Республиканская Армия, протестуем  против угнетения преступной  властью Сонцесвєта  Меньшова   русскоязычного  населения  Крыма, против  притеснения  гражданских  прав  и  свобод,  выступаем  за  немедленное  освобождение политзаключенных Юлии Ярошенко и Юрия  Хоменко!

Після чого виймає з внутрішньої кишені піджака пістолета, справжнього великого дореволюційного пістолета - і стріляє практично впритул у груди Менсона. Менсон впускає квіти. Без квітів видно, що на білому піджаку з'являється кров. Менсон з виряченими, нічого не розуміючими очима заточується, хапається за край трибуни, падає...

У цей час вбігає охорона, вправно пакує Коляна обличчям до підлоги, йому заламують руки, Колян верещить:
- Що ви робите, ви ж самі мені дали пістолета і сказали три рази вистрелити! Ви казали, що кулі несправжні!!!

Санітари вкладають Менсона на ноші, кудись виносять.
Далі камера показує Алісу, Яріка і Аркадія Львовича, котрі розмовляють із кимось четвертим, невидимим, очевидно - начальником.
- Що далі? - запитує Аліса. - Він буде жити?
- Чекаємо на реакцію світової громадськості, до вечора. А там буде видно, чи він помре, чи залишимо його жити для наступних кроків. Взагалі кажучи, його поведінка за останні дні схиляє мене до того, що він мусить померти. Проте в Росії його рейтинг чомусь дуже високий. Можливо, щоб на цьому зіграти, нам доведеться його залишити живим на деякий час.

Аліса і Ярік йдуть кудись довгим погано освітленим коридором.

Ярік глузливо запитує в Аліси:
- Що, розпереживалася за свого Менсона? Може, ти дійсно була від нього вагітною? Чи просто закохалася?
- Дурню, - відповідає Аліса.- Ми не можемо від них вагітніти - у нас зовсім інший хромосомний набір. Як у зайців з кроликами. Але він мене так гарно зігрівав ізсередини...

-------------------------------

 

Оскільки події  часу випереджали  політ моєї фантазії - я тимчасово припинив роботу над цим твором.
Виходило так: як тільки я придумаю  якийсь фантастичний хід - він починав  тут же збуватися  на т.зв. "євромайдані",  і  мій твір  із фантастичного перетворювався  на  банальний репортаж з місця події.

Нарешті, коли днями  вже  повністю  викристалізувалася  картина  того, що ж в Україні  відбувається  насправді  і який  подальший вектор руху - я зміг  настільки взяти в  сторону від цього вектора, щоб  події з твору не пересікалися  із дійсністю.

Проте  це не дає гарантії,  що ці події з твору "Ящірка та революція" не втіляться  у життя (чи точніше  - у смерть)  найближчим часом.

Твір, фактично,  так і не дописано. Я не знаю, чи у мене  вистачило б часу  та здоров"я зробити цей твір так, як має бути.

Фактично, викладена  лише канва подій, деякі діалоги, - ну, такий  собі  синопсис-сценарій чи переказ твору, котрого ще  не існує.