Дуже жалію,що змушений був поїхати так рано і мало поспілкувався із хлопцями.

Дякую за співучасть у презентації

а зараз хотілося б почитати відгуки на тему "плюси і недоліки другого млинця". тобто альманаху.
а також роздуми на тему "що нам тепер робити далі для того, щоб гак нарешті став творчою спільнотою"

нарешті став?
а якою ж спільнотою є ГАК тепер, поки він ще не став творчою спільнотою?

инакше кажучи, яке ваше визначення творчої спільноти?

з обєктивних причин не був на перезавантаженні (гуляв на весіллє у колеги), але коли недавно поглянув на перелік авторів, то першим по списку узрів своє імя - оввва!))) - відкривати альманах - то велика честь для такого пройдисвіта як я)

але хотів би першим ділом поговорити, точніш запитати, інше - а саме - де мож надибати список не лише авторів, але й перелік самих творів, розміщених у другому діджіромі?
думаю, що це було б цікаво усім, в кого нема примірника, але хто хотів би через ГАК з ним ознайомитися

наперед вдячний

Звернення Редактора ГАКу п. Мирослави Сапко до українського народу :

Доброго дня!

Львівський форум закінчився, другий альманах побачив світ, друга серйозна гаківська перезентація відбулась...
Спочатку - подяки:)

Усім авторам, хто був на презентації, хто приїхав із інших міст і великий респект тим, хто прибув з-за кордону (а це Дана Рудик та Вікторія Йіхова).
Усім, хто читав, і особливо - Юрію Камаєву, якому, як першому виступаючому, було найважче:)
Татчину за чудові вірші, які довелося читати мені:)
Світлані, що вже допомагала нам із гаківськими читаннями, а цього разу виступала в ролі звукооператора.

Зланічу, з яким ми два тижні підбирали тексти, артефакти та музику, і який мужньо поєднав ув одній особі ролі модератора та поета.

Коці Черкаському за фото (які сподіваюсь, усі ми побачимо) та життєві поради:)

Та всім авторам альманаху і Гаку за те, що вони є!

Далі: саму презентацію я пам'ятаю погано, і об'єктивні висновки що її рівня, мети та значення, а також щодо рівня, мети та значення другого альманаху зробити не можу, що природньо, тому чекаю звітів, відгуків, роздумів на тему, питань, пропозицій, зауважень та світлин:)

Відсутні на презентації автори альманаху за авторським примірником можуть звертатись до редакції.

З повагою, Мирослава

=====

Мої враження з презентації 2.Альманаху

© Viktoria Jichova, 19-09-2007

Прибула під клуб "Лялька" о 16:55. Надворі біля театру вже стояли якісь молоді люди, у котрих я ще раз перепитала, де саме знаходиться той клуб. У мене не було перед цим жодної уяви, що це за клуб і що він собою представляє. Один із молодих хлопців, котрий мені відповідав, виявився Петриком П´яточкіним, що ж було для мене приємною несподіванкою. Це було моє третє знайомство з ГАКівцем, бо за день до презентації я встигла познайомитися з чудовими людьми : Володимиром Вакуленко та його дружиною Іриною Дементьєвою-Новіцькою (теж ГАКівська поетеса) та пізніш ще і з Баретом (Миколою Шпаковським). Ну от, коли я спустилася у клуб, мені відкрилася картина, з якої я відразу зрозуміла: це місце, де збирається львівська богема (таких клубів є теж багато в Празі) і де проводяться різні культурні акції. Зал уже був повним: за обличчями, котрі я запамятала з фотографій, впізнавала одне за одним рештy ГАКівських авторів. А сам зал був типовим для таких міроприємств: сцена з репродукторами, пляц для танців, столики та бар на протилежній стороні приміщення. І головне - загадкова напівтемрява, де можна лише відгадувати хто і де, за яким столиком сидить. Мені пощастило: відразу в першому ряді я напіткала свою улюблену поетесу Дану Рудик, що приїхала з Варшави і мала виступати на презентації. Ми познайомилися. Дана дуже приємна і мила людина. Пізніш познайомилася ще з Мирославою Сапко - це наш редактор ГАКу, котра разом з Андрієм Зланічом модерували цілу акцію. Мирослава одразу ж вручила мені примірник альманаху, заради котрого вся ця оказія і відбувалася. Відразу стало цікаво і я почала його розглядати. Там і справді є всі 43 вибрані автори зі своїми творами, коротенькою біографією, та що ще здивувало найбільш: в альманах були перенесені і уривки наших дискусій та коментарів, котрі ми так весело дописували на сайт. Загалом, щоб не бути водночас упередженою і необ´єктивною, можу сказати, що книжечка вийшла доволі цікава та дотепна (особливо мені сподобалися гуморні відгуки авторів на рецензії - класний то вийшов діалог). Так от, повернуся до самої події. Що сподобалося: виступ веселого та оригінального в ролі генерала неіснуючої армії Андрія Зланіча та неменш елегантної Мирослави, котра тільки і встигала міняти капелюшки на своїй чарівній голівці з зачіскою "каре" (що ж у стилі "Арт Деко" з 20-х років так пасувала до цілої імпрези). Музичний супровід був теж дуже вдалим: переважно лунали мелодії у кабаретному латинсько-американському стилі (танго) та блюзу. Ну, і плюс мелодії, котрі супроводжували самe читання творів - дібрано було все дуже вдало, особливо футбольні мотиви під поезію А. Зланіча та знов ж таки щось таке темпераментно мексиканське під поезію Д. Рудик. Виступали усі, хто був попередньо зголошений до участі в акції, лише от твори за Таню Мельник, що, нажаль, не змогла приїхати з Німеччини та Сергія Татчина (за котрим скоро вживеться прізвисько "Легендарний-Невловимий", наче фантом), котрий теж не прибув з Москви, читала Мирослава.
Дуже мені сподобалася імпровізація А. Зланіча (все ж таки, хочу зауважити, простежуються у нього неабиякі акторські здібності), читання Дани Рудик, Ані Хромової, nfnmk та Коки Черкаського, котрий задля візуалізації ефекту свого гуморного оповідання навіть вбрався у червону традиційну китайську сорочку (ой, не знаю як цей убір називається) .
Протягом виступів проходив жвавий обмін автографами, що ж трішки, нажаль, відволікало від уважного слухання зачитуваних творів. Але я дуже задоволена, що маю підписи таких чудових авторів та людей загалом, якими є Дана Рудик, Петрик Пяточкін, Кока Черкаський, Юрій Камаєв, Володимир Вакуленко, Іра Дементьєва-Новіцька, Барет (Микола Шпаковський), Ксенка (Галина Бокшань) та Любов Долик (з котрою, до речі було вкрай приємно познайомитися і отримати від неї в подарунок її нову збірочку поезій "І прирікаю тобі любов..." - дуже гарна та шляхетна поезія!) - більш, нажаль, підписів я не встигла зібрати. Самий зал був таки просторий, і тому, щоб зібрати всі підписи, треба би було бігати з одного кінця в другий, а це б ще більше заважало глядачам та слухачам. Вхід і справді був вільним, тому до залу почергово приходили різні люди - хто витримав до кінця акції, а хто - ні, що ж теж трішки заважало тому, що це справляло враження якогось прохідного дворику. Але не можу скаржитися - люди себе поводили чемно і культурно і тому ніякого галасу, чи ще якихось рушливих елементів я не зауважила. Ну, може, одне-єдине ще таке: видко, перед нашою акцією було ще якась акція, бо за столиком за моєю спиною сиділи середнього віку люди в доволі такому "веселішому" стані і котрі весь час, коли лунала музика, поривалися на паркет y танці, що ж більш виглядало кумедним, ніж неприємним. Ну, і щоб бути зовсім об´єктивною, скажу про себе, що я теж запричинила маленьке faux pas: під час представляння усіх авторів з альманаху, коли присутні в залі вставали з-за столиків після прочитання їхнього імені, я, щоб розгледіти чергового автора з протилежного кінця залу, якось нeзграбно повернулася, зачепила локтем і розбила на друзки свій келишок з червоним вином. Оце був момент: якраз серед тиші пролунав дзенькіт розбитого скла, а хтось вигукнув: "Це на щастя!". Мені було дуже соромно, на додаток ще й поранила гострим уламком долоню - тож і крові не бракувало. Ну, то таке -вже все загоїлося.:)

Шкода лишень, що самотня презентація тривала лише 2 години (з 17:00 до 19:00), бо відразу ж після неї почалася інша: щось у стилі сучасного феміністичного руху під назвою "Такі погані дівчата" та зi супроводом якогось молодіжного рокового гурту. Ну, я вже там не залишилася, оскільки ми ще з невеличким гуртом перемістилися у вже іншу ресторацію, де можна було ще деякий час весело побалакати та випити чогось тепленького за нашу зустріч.

Від себе додам: всім-всім (і організаторам, і учасникам) дуже дякую за чудовий вечір і за ваші чудові твори! :))

З повагою,Вікторіа Йіхова
=====

Digital Лялька
(Рецензія на твір: Мої враження з презентації 2.Альманаху , автор: Viktoria Jichova)

І я там був, каву пив, по писку текло - в рот не попадало...
Все було влаштовано досить непогано, але звісно є певні зауваження.
Музика іноді глушила авторів, таке на щастя було не часто, але інколи було.
Найбільше сподобались виступ nfnmk та Зланіча.
Я от тільки не зрозумів до чого там був прапор з фізіономією Че? А от генеральство Зланіча в неіснуючій армії, як думка мені сподобалась.
І стосовно самого альманаху, не знаю як іншим, але мені дуже не сподобалась палітурка. Не саме художнє оформлення, а її матеріальна структура, якщо простіше, то товщина - альманах не тримає форми, вартувало б її зробити товстішою чи й узагалі твердою (хоча це, мабуть, занадто).

Відгуки на цю рецензію

О, то був шалений вечір. Нові люди, нова атмосфера, нові знайомства, серед яких Зіпа, Ігорко Скрипник, майже Мудрий (себто я його знаю, а він мене ні), Мирослава Сапко-чудова жінка та безліч інших. Насправді шкода, що всі охочі не змогли зачитати хоча б по віршику, але сподіватимемось, що презентація третього альманаху буде більш масштабнішою. А загалом вечір пройшов у ненав'язливій, веселій, спокійній обстановці. Сподобався виступ Зланіча))
Asja Perfetska

Ігоре, не сумуйте, до третього Альманаху ще маємо купу часу і я щиро сподіваюся, що Ви ще встигнете надіслати на сайт багацько класних творів, котрі Вам дадуть шанс теж відзначитись.:))

З повагою,В. Йіхова

Ой, Теде, і я Вас щось там теж не встигла побачити. Як шкода!
Ну нічого, гадаю, що ще будуть нагоди!:))
З пов.В. Йіхова

Ой, Віко, то і Ви там були?? а я прогавив та й не зазнайомився:((
Т.Л.

А, тю, забув був зайти на сайт. Ви мене не знаєте, хоча я і гаківець, але творчо не дуже сильно відзначився. Зубрицький Ігор.

І хто-хто це теж в рукавичці був? І в кого це так по вусах текло, що і в рот не потрапило?:))
З пов.В. Йіхова
=======

Нарешті враження :)
(Рецензія на твір: Мої враження з презентації 2.Альманаху , автор: Viktoria Jichova)

© Анна Хромова

Дяка велика організаторам за презентацію - це було неабияке свято Як для мене, то все відбувалось настільки насичено, що я тіки зараз починаю потрошку розгібати враження:) Мирослава і Зланіч - однозначно молодці (і тексти класні говорили, і музика була чудово до всього добрана), учасники також усі варті голосних аплодисментів. Запам*ятались Мудрий і nfnmk (сподіваюсь, правиль написала Насправді ще раз переконалась: писане і озвучене - то дві великі різниці, ніби навіть окремі жанри.
Було дуже приємно познайомитись з усіма, з ким встигла. Уже потім дізналась, що багатьх прогавила. Дуже жаль. Лишається сподіватись наступних приводів

Відгуки на цю рецензію

один день то є так мало... забігла на 10 хв., купила альманах і в дорогу...
приводів треба більше :)
Ірина Заверуха

Я теж з нетерпінням чекатиму наступної зустрічі. Усе дуже сподобалося, але так і не встигла ні з ким нормально зазнайомитися (о 19 уже сідала на поїзд):(((

Ганна Осадко

Інтерактивний звіт!!!!!!

© Петрик П*яточкін, 17-09-2007

А я то думав. До нету на другий день не добрався і фсьо, хтось вже напише про ГАКовську вилазку у Ляльку на презентейшен. Хіба на форумі полеміку розвели... Але ви знаєте в мене ГАК і форум ГАКовський якось не в'яжуться. Рецензії, ось де полеміка проходить... а форумом нашим я користуватись так і не навчився (хоча я вмію ними юзати, ви не думайте). Так от, хто мені скаже, шо сталось? Пра-авильно. Вийшов довгоочікуваний Альманах наш. digital Романтизм 2.0

А в мене все почалось з вокзалу в Тернополі, покупки білетів на плацкарт по студенському мені і моїм ще п'ятьом друзям... ні чотирьом... п'ятого я не знав.
На відміну від першої презентації я вже зі Львовом знався вже трохи краще. З вокзалу в центр, на ринкову площу (подивитись на отих дивовижних розмальованих левів), потім в тепле і затишне кафе кави попити, а ще потім стрельнуло в таку погодку на Високий збігати (там не те що парасолю здувало, а голову ледь не відірвало). Далі ми опинились біля сцени на площі з Шевченком і дивною скульптурою. Сиджу я з другом. Чекаєм. Ще годину десь до презентації. І от бачу знайома фігурка - підбігаю - точно Зіпа. Я йому кажу "Я - П'яточкін". Він так зацінив мою майже двометрову фігуру, типу "ого, як з садіку виріс!". Щось там перемовились кількома словами і Зіпа з другим рюкзаком книжок з форуму, власне, побрів десь далі. Потім вже здибались з ним на презентації.

Цього разу Альманах презентували гордо, вже з якоюсь програмою. Авторів просто мало виступило трохи... зате читали по кілька творів. Мій друг, який Львова не знає зовсім, таскався за мною з благаннями "тільки не покидай мене, я заблуджусь", теж попав на презентацію. Йому сподобався виступ Анни Хромової, мене ж приперло послухати "Читати Конгфуція" в виконанні Коки. Ну і Андрія Мудрого послухати було вельми цікаво.

Купив собі Альманах і гонив туди-сюду по Ляльці - автографи випрошував. Особливо приємно було отримати їх від Юлі Петрусенко-Левківської, Зіпи, Коки... і, взагалі, твір приємніше читати, коли бачиш автограф автора біля назви.

Після презентації знов додало натхнення. Шкода, що в неті я рідко зараз сиджу... Нічого, скоро щось напишу.

Ось і все. Ждьомс версії 3.0, нових авторів, творів, рецензії, вражень, друзів і спілкування)

Пишіть сюди в рецензії свої відгуки і враження. Я ж кажу, форум ГАКу мені не так до вподоби, як сам ГАК)

Щиро ваш,
Петя П'яточкін

======

Ги :)
(Рецензія на твір: Інтерактивний звіт!!!!, автор: Петрик П*яточкін)

© Зіпунов Михайло /ZIPA/, 18-09-2007

А я у п"ятницю на Високий Замок видряпався... Було тепліше аніж в суботу, але вітерець нічогенький такий...
Бідолашні поляки з екскурсії трохи з подивом розглядали хлопчика у футболці, з пляхою пива, що сидів собі на вершині та читав Альманах

Зіпа
Оповідки про Львів від Зіпи - тутачки http://zipa.livejournal.com/180644.html?view=715684#t715684

======

запала ганебна тиша бо
У всіх враження довго визрівали
© Анна Хромова, 19-09-2007

і ще чекаю на ваші враження відгуки (ну, коки, камЮ, антона та інших)

Сподобалося.

Місце чудове, зрозуміло, з якого зразка робився "Купідон", і що він лише невдала пародія на ляльку. Покальчук мабуть поділяє цю думку, бо коли ми заходили він саме залишав "Ляльку" й тут галасливу компанію пияків, яка не зовсім розуміла, що відбувається, бо складалася переважно з літераторів старшого віку богемної зовнішності. (Хто не знає, це ті що багато п'ють).

Сама презентація теж сподобалася, відчувалося, що це аж ніяк не експромт Були деякі технічні накладки з гучністю музичного супроводу і світлом, Камаєва й Дану Рудик особисто мені було майже нечутно. Втішаюся тим, що і мед з дікалоном, і Фернандо Ботеро мені в принципі знайомі Ну тут, звичайно, від ораторського досвіду автора теж багато залежить, але автор себе з мікрофону не чує, це мав би підкручувати звукорежисер (налаштовувати гучність на кожного автора).

Але в порівнянні з тим збіговиськом в "Купідоні", де Мирослава була з крильцями (чи то фееєчка, чи то янгол :)) про всі ці накладки можна було б і не згадувати. Там в залі взагалі нічого чутно не було, залишалось лише спостерігати, але публіка і тоді не нудьгувала. Бо зібралося гарне товариство. А зараз то вже вобще За звук тверда четвірка, навряд чи в таких спринтерських умовах підготовки можна було налаштувати його краще.

Отож товариство. Потішило. Вибачаюся перед всіма, кого в тій напівтемряві не роздивився і не встиг потиснути руку й сказати, як я їхньою творчістю захоплююся. Особливо перед Ігорем Скрипником та Даною Рудик. Перед Ігорем за те, що не запросив його на "п'янку" прозаїків (в лапках тому, що деякі з нас непитущі взагалі). А перед Даною за те, що пізно зрозумів, хто це такий весь із себе кастильский з Кокою цілується.

Може було б краще представляти авторів не в кінці, а на початку цього неподобства? Або якісь бейджики наступного разу всім заготувати. Бо коли приходять ті шалені хлопці з гітарами й починають їх налаштовувати, спілкуватися про щось вже пізно. Добре хоч Владюшею Кочалабою встиг познайомитися до того, як прийшов той юний барабанщик. Якби не він, може б ми й продовжили тусуватися в "Ляльці" і знайомитися, але довелося тікати чимшвидше. І це правильно.

Дуже всім вдячний, особливо організаторам того дійства. Особисто мені було цікаво і весело.

Насамперед про форум [Форум Видавців , цебто книжкову виставку -К.Ч.]. Організація була жахливою, страшенна тиснява, а вхід до приміщення нагадував кадри з фільму Езенштейна про штурм Зимового палацу. Щоб потрапити всередину довелося простояти хвилин сорок, . Виявилося, що мій візит до палацу Потоцьких майже зівпав у часі із приїздом Президента. Словом, збав нас Господи від їхніх хождєній у народ, бо навіть тоді цей народ їм страшенно заважає і загрожує їхній безпеці.

Вирвашись із цього стовпотворіння і придбавши повну сумку різних книг, я пішов до "Ляльки". Там проходила якась акція під супровід гурту ложкарів і балалаєчників, та мєстов не було, лише в бічному апендиксі, звідкиля ніц не було видно, то ж сутність того, що відбувалося на сцені , я не вловив.

Здається, Мирослава дещо переоцінила мої читальницькі таланти, хоч я чесно попередив - я не Лірник Сашко, . Сама акція мені сподобалася, модератори - Мирослава і Андрій Зланіч вели дуже органічно, некепсько підібрано музичний супровід. (щоправда, мені дістався фокстрот кінця тридцятих, та то я трохи коверзую, ) Із читців відмічу безсумнівний драматичний талант nfmnk та невимушеність і артистизм Зланіча. Мирослава гарно читала вірші Татчина. Взагалі, у громадськості вже виникають сумніви - а чи існує Татчин насправді чи це просто якиїсь незбагнений феномен мережі? Із прозаіків найбільше запамятався Кока, що читав свого "Конфуція" у автентичному китайському халаті під орієнтальні пентатонічні мелодії. Взагалі, враження чудові, величезна подяка організаторам. Читання вдалися.