власне - ви хотілми сказати, Антоне, - досягати кристалізації жанру, чи як?

Антоне, ця дискусія матиме сенс тільки тоді, коли ми визначимося з пріоритетами й метою заради чого це робиться. Саме про це я писав вище.

На мою скромну думку, обмеження мінімальної кількости слів у прозі може призвести до зменшення кількости міні-текстів і загального підвищення якости більш суттєвих текстів. Це вважаю добром для ГАКу. Якщо за мету брати відстежування тенденцій розвитку цікавих моментів у мережі - то ти стопудово правий, треба залишити все як є і нічого не змінювати.

Але мені здається, що деякі пріоритети не завжди сумісні. Тому останнє слово - за Адміністрацією. З огляду на заявлену мету й продемонстровану практику - укладання паперової версії ольмонагу - особисто б я схилявся не до нарощування кількости авторів, а поліпшення якости текстів. Одним з можливих (але не конче обовязкових) кроків я бачу саме укрупнення прозових текстів. Ти знаєш, що більший за обсягом текст потребує принаймні більше уваги автора. У більшому за обсягом творі є більше матеріалу для рецензій, зауваг, дискусій, обговорень.

А щодо "розшерених анекдотів" - то мені дуже рідко кортить їх рецензувати, обговорювати чи взагалі звертати на них увагу з огляду на їхню легковажність, егоцентричність і несерйозність. Попри те, що иноді серед них є справжні перли. Може варто було запровадити окрему жанрову категорію між Прозою і Поезією? Скажімо, Мініатюра - як дзеркало мережевої природи ГАКу?

Щиро,
Олесь Б

Добавлено (07-02-07, 22:44)
---------------------------------------------
П.С. До речі, варто провесте запропоноване тобою порівняння з иншими укрлітсайтами, напр. з Самвидавом і Літклубом. Ось там якраз і процвітають такі "міні-тексти" чи розширені анекдоти. Але по-перше, там зовсім немає такої потужної рецензійної спільноти, яку ми маємо на ГАКу. Особисто для себе вважаю важливим елемент Академії в Гоголівській Академії. Це є значною перевагою ГАКу перед иншими укрлітсайтами. І по-друге - там, на відміну від ГАКу, немає чітко продемострованої перспективи побачити тексти на папері у формі ольмонагу.
Варто ці відмінності плекати й розвивати!

нещодавно була тема, що видавці відмовляються видавати авторів невеликих прозових форм. Усім потрібні романи (новелістам це явно не до душі, чи не так?)

Щодо нетівської літератури. Цифровий формат таки накладає свій відбиток і на форму також. Тому, можливо, першопричина у якості цих творів. Ось із чого варто починати.

Але те, що зовсім крихітні творіння варто циклізувати - це так.

Зараз романом вважається текст у пятдесят сторінок шіснадцятим кеглем. Тому з оптимізмом очікую того часу, коли наші твори обсягом в 2-3 тисячі слів стануть романами,

А щодо укрупнення - хіба ж не говорили наші отці-засновники що розмір має значення?

щиро вірю, що так воно і станеться

Дуже слушні пропозиції. Я - за

Я так розумію, що гетьусі наші "великі" письменники (ну, тобто письменники які полюбляють відносно велику форму), свято впевнені, що написати мініатюру дуже легко.
Ню-ню
А ви самі спробуйте, а? Спробуйте, написати щось до 500 значків хай навіть з пробілами, щоб це було читабельно, цікаво і розкривавсая авторський замисел. АБо хоча б створювався певний настрій.
Я за виокремлення мініатюр в окремий розділ.

ну то про це ж і мовилось... Не про дискримінацію, а виокремоення в окремий жанр (тобто розділ "мініатюра")

звичайно, якщо я вірно зрозуміла попередніх коментаторів

Ну, так, казали про це. Прсто переважна більшість висловлювалось у зневажливому тоні, типу, "мініатюру" накатати кожен йолоп в змозі, тож я і запропонував - самім спробувати