До речі, друже, а чи Ви пробували читати усі ті "мініатюри" на ГАКу? (Не кажу вже про Літклуб чи Самвидав...) Утім, пропоную вірішення цієї дилеми - звернутися до класиків. Що б з цього приводу сказав Гоголь?

Почну з кінця - всі не пробував Читаю їх за системою наукової випадковості

Тепер щодо самодостатності. Я саме це і мав на увазі, що написати самодостатню мініатюру - не така вже проста штука. Якщо усі мініатюри розглядати як "корисне добриво" яке не треба виставляти на люди, можна пропустити щось цікавеньке й дійсновартісне. Я, наприклад, дуже люблю замальовочкі в яких за кожним коротесеньким реченням можна уявити яскраву картинку. Далеко не в усіх то вдається, звичайно
Але я б не казав, що мініатюра - апріорі легенька забавка, яку кожен настукає одним пальцем на клаві.

Кількість слів у творі.....Кількість творів.......%..... Попередні 50 творів, кількість..%
до 500 ........................................15.......... 30..................... 15............................30
500-1000 ................ .. . .. ........... 12.......... 24..................... 11............................22
1000-2000 ...................................7............ 14.................... 13... .........................26
2000-3000 ...................................6............ 12.................... 5......................... .. . 10
3 000-5000 ..................................4............ 8...................... 4...............................8
понад 5000 .................................6............ 12.................... 2................................2

Кількість рецензій на твори:

Кількість рецензій ....Кількість творів .............................Кількість творів
на один твір............... з рецензіями............. %... попередніх 50 творів з рецензіями...%
Жодної (0) .............................8..................16.......... ................. 13......................... 26
1 ................................... ... ...26 .................52....... .................. 15......................... 30
2 ............................................8..................16.... ............ ..... ... 12......................... 24
3 ............................................4...................8............................ 5....... ..... .. . ..... . 10
4 ............................................2....................4............................ 2............................ 4
5 .. ... ... ..... .. . ..... . ..............0....................0............................ 1........................... 2
понад 5 .................................2.....................4............................ 2........................... 4

Якщо аналізувати розміри творів, то знову 30% (майже третина!) всіх творів мають обсяг менше 500 слів. Це є свідченням того, на мою думку, що потрібно вводити ще один розділ – мініатюру. Різко скоротилася кількість творів розміром від 1000 до 2000 слів – з 13 до 7. Водночас втроє зросла кількість творів обсягом понад 5000 слів з 2 до 6. В інших випадках суттєвих змін не було.
Якщо провести певні підрахунки то виходить, що в середньому на останніх 50 творів припало 76 рецензій, що на три менше, ніж на попередні 50 творів (79). В середньому на один – 1,52 рецензії (проти 1,58). Із 50 творів жодної рецензії не отримало або отримало лише одну чи дві – аж 42 творів (або 84%). Це на 4 відсотки більше, ніж раніше. Впадає у вічі той показник, що 26 творів (52%) – понад половина - отримало 1 рецензію. Рекордсменами на кількість рецензій (по 7) стали твори Стелли Заблоцької “Політ над гніздом зозулі-2” та Валерії Вольської “Пані Байдужість”. Без рецензій поки що 8 творів. У статистиці рецензій без сумніву будуть зміни, бо деякі твори ще читаються, деякі рецензії ще пишуться.
Твори, які мені запам’яталися або сподобалися (на відміну від попереднього разу я всі не читав):
Михайло Зіпунов “Білосніжка та семеро гномів”
Олександр “Назад до школи”
Володимир Чернишенко “Ялинка (частина єдиного)”
Олексій Тимошенко “Про велетня Остапа та його незвичайну силу”
Кока Черкаський “Файне місто Тернопіль”

Щиро Малахай

ну і нарешті - а може з цього треба було почати - Велике Дякую Творцям Сайту!

Справжнім мірилом прози є роман. Повісті й оповідання - другорядні. А мініатюри - ще далі. Вважаю їх корисними літературними вправами. На шляху до більшого й серйознішого.
Успіхів!

Великі форми є прийнятніші для суспільства, оскільки приносять славу, гроші... Це своєрідне мірило.

Потрібно говорити про майстерність насампреред. Я би не ставила питання руба: якщо "більше", то це "серйозніше". У певному контексті це так, але тільки у певному контексті (особливо у видавничому).

Олесю, а як щодо Станіслава Єжи Леца, Ларошфуко в решті решт Чи є вони "мірилом прози"? Впевнений, що їхні афоризми читалися більше і впливали на мозки сильніше, ніж деякі романи

Або Розанов "Опавшіє лістья"? Або Ніцше в аналогічному жанрі нотаток? Так, їх зібрано в цикли під однією палітуркою, але причини цьому технологічні, а не ідеологічні. Їх тоді інакше не можна було опубліквати.

Я теж був щиро здивований тому факту, що Володимир Розанів свого часу опублікував свої твори не на тисячах поштівок, а окремим тлустим томиком, .
В цих роздумах, камєнтах подій та вчинків, все ж, ці на перший погляд розхристані думки мають спільну ідею і крутяться довкола однієї тематики.
А от щодо Ларошфуко та Ніцше - я не впевнений, що ці твори призначалися до публікації, а не були чимось типу приватних щоденників, які по смерті авторів видали їхні діти безталанні. Від таких брендових літераторів куплять на аукціоні за великі гроші і записку на ресторанній серветці, а в повних зібраннях творів публікують приватне листування відомих літераторів.
Сподіваюся, не усі кинуться постити на ГАКу свої мейли,

Таню, "великі форми є прийнятніші для суспільства" зовсім не з тих причин, які Ви вказали. Слава й гроші є наслідками, а не причинами. Просто, НМД, велика форма є мірилом тому, що містить у собі достатньо матеріалу для читачів побачити велич чи порожнечу авторської думки. Мініатюра - це кінчик хвоста, або кінчик хобота, або ступня задньої лівої ноги. Цілісної картини - катма. Лишень велика форма може змалювати усього слона. Більш того - його складні стусунки з иншими слонами, антилопами й левами на просторах савани. Якщо авторові це вдалося - він видатний письменник, який бачить шир і глиб світу. Якщо ні - нема йому чим прикрити своєї наготи й порожнечі, його творіння визнаються за ацтой, бо усе-усе-усе видно, як на долоні.

звичайно, але "ця" причина є однією із. Жодне видавництво не візьметься видавати автора, твори якого не є комерційними. Тому - я і роблю відповідні висновки. Знаєте - гарно робити вигляд - які люди всі пухнасті та білі (мов киці), а навсправді - всі ж хочуть земних благ, чи не так? (і вважаю, що це нормально)

Хто хоче купувати і видавати новели?.. Люди ж прагнуть хліба та видовищ насамперед (як це не печально, а може і ні..) Тому і є такою потужною романістична хвиля - форми... великі форми, аби взяв у руки - маєш "вєщ", а не збірник незрозумілих афоризмів-анекдотів

Особисто я - за форми різного масштабу - аби тільки якісні

Бо тема, біля якої ми так пригрілись, називається "нові надходження"... (еге ж )

Власне, мініатюри на ГАКу хай публікуються, але не по одній, а хоча б підбіркою, і щоб обсяг підбірки відповідав критеріям.

Я гадаю, адміністрації ГАКу не шкода місця для мініатюр, але ( це те, за що я вже давно виступаю) щоб ці мініатюри ( байдуже, проза чи поезія) були скомпоновані у збірку/підбірку. Бо мова йде про що ? Мова йде про те, що можна запостити або 10 мініатюр окремо ( і вони витіснять з верхньої частини сайту твори усіх інших митців) , або ці 10 мініатюр скомпонувати в одну подачу.

Бо, наприклад, нам , немініатюрщикам, обідно, коли сидиш, пишеш, пишеш , написав твір обсягом кілька тисяч слів, поставив. Плекаєш надію - а раптом хтось гм... прочитає ? І тут з"являється якийсь "Альоша Попович" - хуяк!хуяк!хуяк! - запостив на ГАК десять мініатюр по дванадцять з половиною слів, 50 відсотків з котрих - це коми і трикрапочки, і все , наші твори з"їхали на наступні, другі і треті сторінки. Зате всі читають мініатюри "Альоші Поповича".