Хто користується велосипедом, той, мабуть, знає, що найперший ворог велосипедиста ( після залитих водою ям у асфальті та різного роду шумахерів, таксистів і джигітів)- це звичайний миролюбивий пес. Кажуть, що пес - то є друг людини, але це правило не справджується, якщо людина їде на велосипеді. Пес якимось дивним чином відчуває велосипедиста, навіть коли міцно дрімає на осонні після важкої трудової ночі. Він зривається з місця і біжить наздоганяти велосипедиста, голосно та погрозливо гавкаючи та намагаючись вхопити їздуна за п"яти.

Особливо небезпечна і сумна картина вимальовується, коли псів за вами біжить декілька, скажімо два або вісім. Якщо від одного ви ще можете сяк-так відмахатися без застосування спеціальних засобів, то від більшої кількості це зробити практично неможливо. Тут у пригоді мусять стати газовий балончик зі спеціальним складом проти собак, або ж петарди. Балончиком потрібно пшикнути собаці у морду, а петарду підпалити і кинути у собачий натовп. Також з власного досвіду можу сказати, що у нічну пору допомагає звичайна китайська лазерна указка за п"ять гривень. Якщо лазером посвітити собаці просто в очі, то вона на деякий час вгамовується.

А з іншого боку, можна просто злізти з велосипеда і пройти мимо собак, ведучи транспортний засіб за кермо. На додачу, щоб розчулити четвероногих, ви також можете віддати їм свого бутерброда з лікарською ковбаскою. У такому разі вони також гавкати припиняють, але це лише у випадку, якщо їх на вас не натравив хтось навмисне.

І от в ті часи, коли я ще їздив на роботу велосипедом, мені доводилося постійно проїжджати мимо місця, де кучкувалися собаки. І я мав усі ті проблеми, про котрі писав вище. І оскільки натура у мене миролюбива, то я намагався зрозуміти собачу психологію якби "ізсередини", щоб уяснити собі, чому ж вони так люто на мене кидаються? Адже я їм нічого поганого не роблю! Це вже потім я став використовувати петарди та всілякі штучки для оборони... А так я собі гадав, що зрозумівши психологію собак і те, чому вони кидаються на велосипедистів, я зможу скоригувати свою поведінку таким чином, щоб їх не дратувати і щоб вони на мене не зважали і не кидалися.

І от одного разу я таки розгадав цю загадку. Виявляється, собаки- це все-таки насправді істинні друзі людини, бо кидаються вони не на велосипедиста, а на велосипед. Останній у їхньому розумінні- це є така собі самостійна жива істота (на кшталт анекдотичної "птіци Дельтаплан", по котрій чукча аж вісім разів стріляв, допоки вона не випустила зі своїх пазурів людину), це такий злий ворог, котрий посадив собі на горба їхнього друга людину і хоче цю людину відвезти до себе у барліг, де якщо не з"їсть, то боляче понадкусює. Тобто коли за вами біжить зграя гавкаючих роздратованих собак- радійте, вони гавкають не на вас, а на Велосипед, щоб він злякався і вас відпустив. І ви повинні бути вдячними цим собачкам, що вони так про вас турбуються, а не кидати в них петарди і не світити їм в очі лазером. А той факт, що лякаєтеся ви, а не велосипед, - то це ж ваші особисті проблеми.

До чого це я? Та от нещодавно Росія трохи нагавкала на Грузію, а весь світ взяв і страшно перелякався. А даремно. Не слід було перелякуватися. Бо насправді Росія зупинила агресію саакофашистської Грузії не лише супроти Південної Осетії, але й супроти решти світу. Бо грузинські війська після загарбання земель Південної Осетії мали таємні секретні плани окупувати спочатку весь Північний Кавказ, після того- цілий Краснодарський край, звідтіля повернути ліворуч в Україну, захопити Донбас, Придніпров"я, Поділля, Карпати і через Ягодинський контрольно-пропускний пункт увірватися в країни Західної Європи, переможною ходою дішовши до самого Ла-Маншу. Інша ж частина грузинських військ планувала піти праворуч, захопити всю Євразію, Сахалін і встановити грузинський протекторат над спірними Південними Курильськими островами і рештою Японії у тому числі. А потім черга повинна була дійти до Бразилії, Перу та Марокко. І уявіть собі, що всі ці жахливі наполеонівські плани лютих саакогрузинських агресорів зірвали мужні і добрі душею російські солдати, врятувавши, як ведеться споконвіку, світ від чергової коричневої чуми.

А той факт, що під час цієї рятувальної операції злякався весь світ і Україна в тому числі, - то це ж наші особисті проблеми.