Дві загадки
Для мене завжди були і залишаються загадкою дві речі: чому собаки завжди гавкають на велосипедистів і чому мухи завжди кружляють навколо лампи, навіть коли вона вимкнена?
Хто користується велосипедом, той, мабуть, знає, що найперший ворог велосипедиста ( після залитих водою ям у асфальті та різного роду шумахерів, таксистів і джигітів)- це звичайний миролюбивий пес. Кажуть, що пес - то є друг людини, але це правило не справджується, якщо людина їде на велосипеді. Пес якимось дивним чином відчуває велосипедиста, навіть коли міцно дрімає на осонні після важкої трудової ночі. Він зривається з місця і біжить наздоганяти велосипедиста, голосно та погрозливо гавкаючи та намагаючись вхопити їздуна за п"яти.
Особливо небезпечна і сумна картина вимальовується, коли псів за вами біжить декілька, скажімо два або вісім. Якщо від одного ви ще можете сяк-так відмахатися без застосування спеціальних засобів, то від більшої кількості це зробити практично неможливо. Тут у пригоді мусять стати газовий балончик зі спеціальним складом проти собак, або ж петарди. Балончиком потрібно пшикнути собаці у морду, а петарду підпалити і кинути у собачий натовп. Також з власного досвіду можу сказати, що у нічну пору допомагає звичайна китайська лазерна указка за п"ять гривень. Якщо лазером посвітити собаці просто в очі, то вона на деякий час вгамовується.
А з іншого боку, можна просто злізти з велосипеда і пройти мимо собак, ведучи транспортний засіб за кермо. На додачу, щоб розчулити четвероногих, ви також можете віддати їм свого бутерброда з лікарською ковбаскою. У такому разі вони також гавкати припиняють, але це лише у випадку, якщо їх на вас не натравив хтось навмисне.
І от в ті часи, коли я ще їздив на роботу велосипедом, мені доводилося постійно проїжджати мимо місця, де кучкувалися собаки. І я мав усі ті проблеми, про котрі писав вище. І оскільки натура у мене миролюбива, то я намагався зрозуміти собачу психологію якби "ізсередини", щоб уяснити собі, чому ж вони так люто на мене кидаються? Адже я їм нічого поганого не роблю! Це вже потім я став використовувати петарди та всілякі штучки для оборони... А так я собі гадав, що зрозумівши психологію собак і те, чому вони кидаються на велосипедистів, я зможу скоригувати свою поведінку таким чином, щоб їх не дратувати і щоб вони на мене не зважали і не кидалися.
І от одного разу я таки розгадав цю загадку. Виявляється, собаки- це все-таки насправді істинні друзі людини, бо кидаються вони не на велосипедиста, а на велосипед. Останній у їхньому розумінні- це є така собі самостійна жива істота (на кшталт анекдотичної "птіци Дельтаплан", по котрій чукча аж вісім разів стріляв, допок
...
Читати далі »
|
Біда з урожаєм
Ми живемо у країні, де який би не виріс врожай- то є постійне хронічне лихо. Малий врожай-мале лихо, бо нема чого їсти, але то нічого, якось перетерпимо-перебудемо до наступного року, до наступного врожаю.
А великий врожай- то є велике лихо, бо складається видимість, що начебто їжа є, вже навіть починає рефлекторно виділятися шлунковий сік, але ж-хоп!- виявляється, що то лише видимість, а не реальний харч. Виходить- знову немає чого їсти. Бо великий врожай тягне за собою зниження цін на нього, внаслідок чого селянам невигідно його продавати трейдерам, а вигідно закопати, згноїти, скормити худобі, зварити самогон і випити, але тільки не продати трейдерам. Бо трейдери в ланцюгу забезпечення нас їжею виявляються головними.
Розумієте, зорати нивку колгоспники сяк-так можуть і самі, без допомоги трейдерів. Для цього там якоїсь вищої математики не потрібно. Засіяти нивку чи то ярим насінням, чи озиминою , і потім слідкувати, як воно сходить, як колоситься, наливається і так далі, і чи не з"їдає його якийсь там довгоносик, чи борошниста роса, чи саранча, чи ще якась гадина- то з цим селяни справляються і самі, трейдери лише зі сторони спостерігають, наглядають, але не вмішуються. Збирати врожай теж здатен будь-який дурень, бо що тут такого складного: сів на комбайн, смикнув за ручку- і впірьод! Аби лише солярку вчасно підвозили! Так що збирання врожаю трейдери також довіряють селянам. Скріпивши серце, але довіряють, розумієте? Могли б, звичайно ж, і самі зібрати, але ж позбавити селян нелегкої селянської праці трейдери просто не мають морального права. Ну не фашисти ж вони насправді! Коли вони бачать цих маленьких, дурненьких селян, котрі так щиро радіють кожному колоскові, ну хіба тут можуть бути якісь сумніви, якісь інші варіанти? Хіба можуть трейдери позбавити селян їхньої прородньої функції орати, сіяти, збирати врожай? Питання, звісно ж, чисто риторичне.
А от, шановні, коли вже доходить до того, щоб продавати врожай, то тут вже трейдери беруть справу у свої умілі руки. Бо ті селяни-вони ж як діти! Вони ж хіба вміють продавати врожай? Ще продадуть неправильно, і весь рік - пропаде насмарку, коту під хвіт! Тут потрібно з розумом підійти, з умінням, котрого у селян нема, не було і бути не може! Хай селяни скажуть трейдерам спасибі, що дали їм безкоштовно на комбайні покататися!
Отож, коли справа доходить до продажу врожаю, то спочатку його потрібно у селян викупити. Ну, "викупити" - це такий специфічний термін, схожий до того, як зараз на сільських весіллях викупають наречених. Ніхто серйозних грошей за наречених не платить і платити не збирається, все чисто символічно, бо є така традиція, та й старих батьків нареченої треба якось тіпа "вшанувати". Тому під час весільного сільського застілля розгортається ціла кумедія, ціла вистава з так званим "викупом" нареченої. А якщо навіть батько нареченої і закомизиться, почне вимагати не "символічного", а с
...
Читати далі »
|
|