Коли   я  випадково   дізнався  про  те, що  оголошений  конкурс  на  кращий  гімн футбольного  чемпіонату  ЄВРО 2012,  спочатку не  надав  цьому  значення. Коли друзі  мене  запитували,  чи не  хочу  я  взяти  участь -  я  відмовлявся, бо,  в  принципі,  ніколи  не  пишу  пісень  на  замовлення.  А  тут  саме  такий  варіант  - на  замовлення  треба  було  написати  гімн. Ну,  неофіційний,  але  все  ж  таки  -  гімн.

Ну,  гімн, то  й  гімн, тим  більше,  якщо обіцяють  заплатити  таку  гарну  суму.  Чом  би  й  ні? Тим  більше,  що  один  неофіційний гімн   я  вже  колись   написав,  щоправда -  ніхто  мене  про  це  не  просив, тоді   це писалося  від  душі,  від  серця.

Ну,  підійшов  я  до цієї  справи  відповідально.  Звіряв  кожне  слово,  чи  не  ріже  воно  слух,   намагався  не  вживати  заяложених  рим  на кшталт  "гол-футбол”,  намагався  написати  такі  пісню,  щоб  вона  була   не  "одноденкою”,  а  вічною,  як  от  наприклад  відомий  усім  "Футбольний  марш”.

Ну, написав,  проспівав  рідним -  їм  сподобалося. По  крайній  мірі, з  того,  що  нам  на  той  час  показували  по  телебаченню  -  конкурентів  не  було.  А інших  конкурсантів,  котрі  вже  подали  на  сайті  свої  твори,   я  намагався  не  слухати,  щоб  уникнути  можливого  плагіату  чи  "перехрещування”.

Місяць  щоденно   репетирував  цю  пісню, щоб  вона "відлітала”  від зубів  при  виконанні, щоб  не  заглядати   у  аркуш  паперу  чи  монітор  ноутбука.  Нарешті,  14  лютого  записав   просто  вдома,  на  цифрову  відеокамеру.  Свідомо  не  став  робити  аранжування,  так  як  в  умовах  конкурсу  говорилося, що оцінюється  саме  текстовий смисл   пісні,  з  одного  боку,  та   з  іншого  боку  -  мелодія.  Про аранжування  взагалі  не  йшлося.  Тобто, усі  пісні,  незалежно  від  того,  чи подані  вони  з  аранжуванням,  чи  без – мали  однакові  шанси.  Також  до  уваги  не  повинно  було  братися  і  виконання.  "Конкурсною роботою вважаються надіслані Учасником слова та музика або лише слова/музика неофіційного гімну до ЄВРО-2012….Найкраща конкурсна  робота може мати вигляд цілісного твору (слова та музика) або лише надісланих слів/музики неофіційного гімну до ЄВРО-2012.” – ось  так  було  написано  у  Правилах  Конкурсу.

Ну,  і  нарешті  це  збулося!  Я  вислав  фонограму  на  конкурс  і  став  чекати  результату. Паралельно  цьому  очікуванню   в  інтернеті  у  соціальних  мережах тривали   кулуарні  обговорення  поданих  композицій  між  учасниками  конкурсу. Кожен  обстоював  свою  точку  зору  на  те,  яким  повинен  бути   цей  неофіційний  гімн,  якою  має  бути  музика,  тексти, виконання,  тощо. Доходило  до  того,  що  учасники так  сперечалися,  що  суперечки  переходили  у  сварки  та  навіть  у  особисті  образи.  Проте,  як  відомо,  істина  народжується  саме  у  таких  суперечках.  Зрештою,   спільнота  виробила  більш-менш зрозумілі  критерії  оцінювання  потенційного  гімну.  Ну,  "критерії” – може  і  занадто гучно  сказано,  проте настало  певне розуміння,  що,  наприклад,   ось  ця  пісня  -  це  гімн,  а  ось  ця  пісня  -  це  просто  пісня. А  оця  пісня  могла  б  стати  гімном,  коли  б  її  трішки  переробити.

Ну  от   і  зрештою,  коли  настав  цей  "момент  істини”  і  журі  оголосило пісню-переможницю, у  всіх  учасників  трапився  шок.  За  усіма   критеріями  та  поняттями,  обрана  пісня  аж ніяк  не  може перемогти.   По-перше, це  реггей.  Цей  стиль  аж  ніяк  не  підходить  для  гімну. Історія  знає  один  лише  випадок,  коли  пісня, написана  у  схожому  стилі,  стала  неофіційним  гімном  кубинської  революції – "Гвантанамера”,  ну ,  але  ж   то  - Куба.  Там це  є  природнім.

По-друге, текст  пісні   аж  занадто  узагальнений.  В  принципі,  як  я  вже  писав  вище, гімн  повинен  бути  дещо  узагальненим,  щоб  відійти  від  одноденності.  Ну,  але  ж не  настільки! У  пісні  жодним  словом  не  простежується  ані футбольна  тематика, ані Євро 2012, ані  взагалі  щось спортивне.  Ну,  а вболівати  можна  за  що  завгодно  - за баскетбол,  хокей,  шахи, за тарганячі  перегони,  за  першість  у  написанні  неофіційного  гімну  і за  першість  у  конкурсах  краси. Можна  вболівати  за  те,  хто  переможе у  протистоянні  США-Іран,  можна  вболівати  за  те,  хто  стане  наступним  Президентом  України.

По-третє,  в  умовах  конкурсу  було сказано: "Конкурсні роботи не можуть містити нецензурну лексику, пропагувати війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України, принижувати або ображати націю чи особистість за національною або будь-якою іншою ознакою тощо.”  А  у  цій  пісні  чорним  по  білому  принижується  саме  українська  нація  шляхом  неполіткоректних порівнянь  та  алюзій.  Що  означає -  "Ти  можеш  не  пити  горілку?”. Що  тут  автор  мав  на  увазі?  Що  всі  українці  підряд зловживають  горілкою?  Чи  що  пити  горілку -  це необхідно,  щоб  вважатися  пристойним  вболівальником?    Взагалі  не  розумію,  до  чого  тут  горілка,  і  як журі  могло  допустити  до  конкурсу  пісню  з  такими  словами,  не  кажучи  вже  про  те,  щоб присудити  цьому  твору  перше  місце?? І  тут  я  цілком  серйозно  стверджую,  що  текст  цієї  пісні  є  образливим  для  української  нації.