Доброї ночі! Звертаюся до всіх, а особливо до пані Мирослави.
Те, що я скажу, можливо, неприємне і некоректне, але прошу вислухати без емоцій і подумати без сміху чи упередженості.
Все, що було зроблене за ці два місяці, було зроблене для Вашого сайту, Мирославо, щоб Ви могли подивитися на те, хто є хто насправді. Якщо Ви візьмете рецензії і коментарі, проаналізуєте їх, а тоді порівняєте з творами авторів, які висловлювали думки про чужу творчість, і додасте інформацію зі статистики їх ІР, якщо Ви її ведете, то отримаєте дуже цікаву картину ГАКу, яким він є в дійсності.
Я вже говорила, але повторю ще раз: не можна роздавати статуси, статус набувають і втрачають, а не роздають. Надання статусів в тому вигляді, як є зараз, це "прикольно" і "весело", але згадайте карту 2004-го, де українців ділили на сорти. Це те саме.
Такі "заслані козачки", як М.Р., підказують Вам ці "ідеї", щоб збільшити можливість маніпуляцій на сайті, а Ви ведетеся. Вибачте, Мирославо, але як можна слухати автора, який сам себе при реєстрації іменує "chmo"? Про що свідчить така "самоповага", пояснювати не треба.
А скільки ще таких "м.р-ів" є і буде на цьому сайті?
ГАК зовсім не захищений від провокацій і маніпуляцій. Сильна спільнота не сформувалась, те, що існує зараз, дуже слабке, і атаки на сайт не витримає. А такі атаки будуть, якщо ГАК почне відігравати помітну роль в літературному процесі, як Ви того прагнете.
Щоб підім’яти під себе ГАК і маніпулювати ним, треба кілька "креативних" людей, для яких діяльність провокаторів і маніпуляторів буде роботою, цілодобовий Інтернет, джерело україномовних творів (один україномовний автор або перекладач) і трохи грошей. Все. За пару місяців Ви вже не зможете впливати на сайт.
Тому, коли будете робити новий сайт, попіклуйтеся в першу чергу про систему безпеки. Як вона працює, має бути відомо якомога меншій кількості людей, яких Ви знаєте в реальному житті і довіряєте, й бажано, щоб ці люди не мали відношення до літератури. Ви не знаєте, хто приходить на ГАК під псевдонімами і які цілі переслідує.
Потім, концепція. На сьогодні, на мою думку, ГАК концепції не має, місяць тому навіть не була визначена скерованість на аудиторію, зараз справи поліпшуються, але того, що зроблено (хоча зроблено багато), недостатньо.
Що стосується тих провокацій, що я робила на ГАКу, то їх вірно зрозуміли, але не всі. Наприклад, Кока Черкаський та Юрко Камаєв зрозуміли, а Олесь Бережний і Тетяна Мельник – ні. Можливо, через те, що не живуть в цій країні, можливо, з інших причин. Зараз це неважливо.
Образ "Дуууже Злого Критика" є вигаданим, я в житті так навіть не розмовляю, тому ті, хто хотів дістати мене тими "панцирниками", "роботами" чи іншими образами, просто витрачали час. Але показовою була реакція на цього критика, дуже показовою.
Проблема в тому, що планка критичності у більшості активних рецензентів дуже занижена, твори оцінюються не в системі літературних критеріїв, творчість часто підмінюється "креативністю". Якісні твори часто залишаються без обговорення.
Мабуть, після цих слів Ви подумали: "А, зрозуміло, то вона про себе!"?
Ні, не про себе.
Наприклад, на твір "Мрія і Марія" Тетяни Мельник, яку тут усі визнають, за вісім місяців залишили відгуки чотири автори. На її ж твір "Закляття вогняних тіней" – двоє (один відгук від мене, а інший взагалі анонімний). На твір Юрія Камаєва "Нездолане прокляття", який є якісним фентезі, - чотири відгуки (один від мене, один анонімний, один від Г.Акуленка, а один від Академії). На твір "З Новим Роком! (новорічна казка-фантазія)" Олексія Тимошенка відгукнулися аж двоє рецензентів. На твір "Серце" Ірини Антипової (перший твір ГАКу!!!) – чотири рецензії, причому одна з них була від Академії, одна з’явилася через рік після публікації твору, а ще дві від дніпропетровців в цьому місяці.
З нових прикладів - молодий талановитий автор Настя Мельниченко, на яку чомусь не поширилась "Джентльменська угода". На твір "Друг на ім’я Ку" автор отримав один (!) крихітний відгук. А чому? Тому що казка Насті Мельниченко барвиста і оригінальна.
Продовжувати, чи ситуація зрозуміла?
Вибачаюся, якщо була надто різкою, зверхньою і образила когось. Та про такі речі треба говорити, або не говорити взагалі.
Дякую, що вислухали.
Наталка Дев’ятко
А навпаки - досить харизматично. Так що я підтримую ідею Мирослави.
Своїми розлогими кінематографічними замальовками я лише намагався збити градус полеміки. Не вийшло, 
