Звали цього учасника сеансу Джордж Нада, і спочатку він мружився на публіку, що заповнила театр, не розуміючи, що сталося. Потім він усвідомив, що у натовпі глядачів тут і там зустрічаються якісь нелюдські обличчя – обличчя рептилоїдів. Зрозуміло, що вони були в залі від самого початку, але прокинувся по-справжньому лише Джордж, тож тільки Джордж і побачив, хто вони є насправді.

#theylive #they_live

Автор - Рей Нельсон.
1963 рік.
Eight O’Clock in the Morning

Переклад Кока Черкаський
 

- Не кричи, - попередив Джордж, наближаючись до неї.
    
- Всьо-всьо-всьо! Більше не буду, Джордже. Клянуся, більше не буду, тільки, пожалуста, раді Бога, спряч свій ніж. - Вона позадкувала і вперлася лопатками в стіну.
    
Джордж зрозумів, що його зусилля марні.
    
- Зараз я тебе зв'яжу, - сказав він, - але спочатку ти скажеш мені, де жив містер Коуні.
   
- Перві двері налєво, як іти до сходів, - сказала вона. - Джордже… Жоржичку. Не муч мене. Якщо хочеш вбити, то давай, не тягни  кота за хвіст. Умоляю тебе, Джордже!

Він зв'язав її простирадлами і вставив кляп, потім обшукав тіло рептилоїда. Крім ще одного комплекту столового приладдя та ще одного маленького радіо, у того нічого більше не виявилося. 

Джордж підійшов до вказаних дверей. На його стукіт відповіли:
    
- Хто там?
    
- Це я. Я приятель містера Коуні, - сказав Джордж.
    
- Ой, а він на секундочку вийшов, але зараз має повернутися. - рептилоїд  прочинив двері і визирнув назовні. - Може, зайдете на каву?
    
- Чом би й ні, - погодився Джордж, не дивлячись йому у вічі. - Ми тут одні? - спитав він, коли зелебобік, повернувшись до Джорджа спиною, закривав двері.

- Так, одні, а що?
    
Перерізавши зелебобіку горло, Нада обшукав квартиру. Він знайшов людські кістки та черепи, недоїдену руку, а також великі акваріуми, де плавали гігантські товсті опариші.
    
"Личинки", - здогадався він, та й повбивав їх одне за одним. 

Також знайшлися у квартирі і пістолети, причому такої конструкції, якої він раніше не бачив. З одного він випадково вистрілив, але, на щастя, зброя виявилася безшумною. Заряджалася вона, схоже, маленькими отруєними дротиками. 

Сховавши пістолет і кілька коробок із дротиками в кишеню, він повернувся до Лільки. Побачивши Джорджа, вона затремтіла від страху.

- Розслабся, кохана, - сказав він, відкриваючи її косметичку, - я лише ненадовго візьму твою тачку.
    
Він дістав із Лількіної косметички ключі і спустився надвір.

П'єса в 1 дію.

Дійові особи та виконавці.

Хтось - хтось, таємний агент когось;
Яценюк - Яценюк;
СБУ - комітет глибокого буріння;
Депутати, журналізди, провокатори, дармоїди, громацькі активізди.

Отож, приносить він ягоду ананаса додому, а дружина йому і каже:

- Краще б ти, старий хрич,  ковбаси купив.

...Позвонили также проходимцы из Турции, которые хотели присвоить себе результаты землетрясения в Анталии, мол - их взрыв четырехсот граммов тротила в местном кинотеатре, где сидел десяток зрителей, вызвал землетрясение силой в семь баллов, в результате чего погибло сто восемдесят четыре человека. Ракшми-Шарль их строго предупредил: в следующий раз при попытке обмана они сами превратятся в кучу дерьма.


====================   http://bit.ly/1R81IdN

Оригинал на украинском языке  НА ТОМУ КІНЦІ ДРОТУ

- Так, Микола Петровичу, це опять я. Пол часа минуло. Так, на чом ми  там остановілісь? Бердічєвський цех майоліки в прольоті, да?  А канєвський лікєро-горілчаний завод, нє? Шо ви кажете? Картіна Васнєцова "Трі богатиря", шо ви мені подарілі?  Как же, висить у мене в кабінеті, осьо тут, прямо напротів, за два шага від мене. Цифри внізу слєва? А шо, там якісь цифри  хіба є? Ніколи не бачив. На фіга трьом богатирям якісь цифри?


Авторський переклад російською мовою  НА ДРУГОМ КОНЦЕ ПРОВОДА

Все почалося  із так званого ефекту  Кирилова-Кірліані, коли стало можливим  бачити  і фотографувати ауру  живих організмів, ну, в принципі, це було відомо ще до другої світової війни, але лише десь у другій чверті двадцять першого століття  наш видатний учений Кирилов  здогадався  ауру не просто фотографувати, а  й знімати на квадровідео. Тому ефект стали  називати ефектом Кирилова-Кірліані.

Оскільки події  часу випереджали  політ моєї фантазії - я тимчасово припинив роботу над цим твором.
Виходило так: як тільки я придумаю  якийсь фантастичний хід - він починав  тут же збуватися  на т.зв. "євромайдані",  і  мій твір  із фантастичного перетворювався  на  банальний репортаж з місця події.

Нарешті, коли днями  вже  повністю  викристалізувалася  картина  того, що ж в Україні  відбувається  насправді  і який  подальший вектор руху - я зміг  настільки взяти в  сторону від цього вектора, щоб  події з твору не пересікалися  із дійсністю.

Проте  це не дає гарантії,  що ці події з твору "Ящірка та революція" не втіляться  у життя (чи точніше  - у смерть)  найближчим часом.

Твір, фактично,  так і не дописано. Я не знаю, чи у мене  вистачило б часу  та здоров"я зробити цей твір так, як має бути.

Фактично, викладена  лише канва подій, деякі діалоги, - ну, такий  собі  синопсис-сценарій чи переказ твору, котрого ще  не існує.

 

Один чоловік, український громадянин, можна сказати - маленький, пересічний українець, отримавши кредитку від "Приватбанку", на превеликих радощах зробив вельми немалі придбання на випадок третьої світової війни. Ну там напридбавовував круп різних, мила, сірників, туалетного паперу, солі. Золотоніської горілки ящик, ящик "Олейни" і дві упаковки мінеральної води "Поляна Квасова". Тудим-сюдим, наче нічого такого і не купив, а 25 тисяч гривень - як корова язиком.

Вуйко мав звичку писати особисті листи усім, кого бачив по телевізору. Ну, слід йому віддати належне: фейсбука тоді ще не було, усе робилося на папері ручкою. Правда, вуйко всі листи друкував на машинці "Ятрань". Ото таке.